Уже більше двох років Всеукраїнська аграрна рада бореться за те, щоб уряд та парламент почули аграріїв. Адже ті зміни в податковому законодавстві, що набули чинності 1 січня 2016 року, ставлять під удар не тільки сільгоспвиробників, а й усіх, хто купує українські продукти. Бо ж не секрет, що велике податкове навантаження згубно впливає як на тих, хто працює на землі та фермі, так і на кінцевих споживачів їхньої продукції — жителів міст і сіл. Тому ми хочемо наголосити, що відстоюємо не пільги для аграрного сектору, а продовольчу безпеку держави і добробут людей.

Раніше 20% податку на додану вартість (ПДВ), нарахованого виробнику молока, потрапляли на його спеці-альний рахунок. Далі він міг використати ці кошти на виробничі потреби. Після ухвалення змін до Податкового кодексу в грудні минулого року на спеціальному рахунку залишається 80% від сплаченого ПДВ, а решта 20% переказується до бюджету. Проте така «поступка» має свій «термін придатності», і вже з 1 січня 2017-го вся сума сплаченого ПДВ залишатиметься державі, тож вільних коштів у фермера стане ще менше. Про якісну годівлю та вдосконалення виробництва — годі говорити. Більше того, 43% власників молочних ферм, які взяли участь в опитуванні Всеукраїнської аграрної ради, розповіли, що планують закрити їх, якщо буде відмінено спеціальний режим оподаткування.

Кількість молока в Україні буде скорочуватися швидшими темпами. Враховуючи те, що за останній рік його обсяги зменшилися на 450 тисяч тонн, нічого доброго очікувати не варто.

Як наслідок, ціна на сировину зросте, а кінцевий молочний продукт буде не по кишені простому українцеві. У 2015 році низька купівельна спроможність призвела до падіння споживання молокопродуктів на душу населення (у перерахунку на сире молоко) на 15 кг, до 209,4 кг, тоді як у 2014-у цей показник становив 226,4 кг.

Відчує на собі податкову «реформу» й українське свинарство. Давайте рахувати. Половина нарахованого на вироблену продукцію ПДВ, який раніше господарство у повному обсязі могло витрачати на виробничі потреби, тепер йде у держбюджет. При цьому виробничі витрати не зменшуються, а навпаки — ростуть. Справа в тому, що зміна оподаткування торкнулася і виробників рослинницької продукції. Тому корми стали дорожчими. А отже, ті, хто займається промисловим свинарством, повинні покривати ті витрати, на компенсацію яких на спеціальних рахунках грошей не вистачило. Іншими словами: росте собівартість.

Закупівельну ціну на свинину диктує не виробник, а ринок — тобто споживач. Девальвація та решта «приємних» несподіванок суттєво знизили платоспроможність населення. Як наслідок, за оцінками експертів, середньостатистичний українець цьогоріч «з’їсть» 17,6 кг свинини, що на 20% менше, ніж у докризовому 2013-у. Торгівля відзначає низький попит і вимагає від постачальників (м’ясопереробників) нижчу ціну. Останні тиснуть на виробника. А виробник має покрити витрати на виробництво, які зростають не тільки через девальвацію, а й через те, що тепер 10% створеної доданої вартості повинен віддати державі. От і бачимо: маленькі свиногосподарства та відгодівельники закриваються, невеликі м’ясопереробники призупиняють діяльність, а великі — тиснуть на тих свинарів, які ще тримаються, час від часу лякаючи імпортною сировиною.

Нічого хорошого податкові зміни не несуть і виробникам борошна. Вже сьогодні борошномели змушені конкурувати по закупівельних цінах на пшеницю із зернотрейдерами, які мають можливість підвищувати ціни, оскільки продають зерно за долари. Як наслідок, через підвищення закупівельних цін на пшеницю на вітчизняному ринку кінцевий споживач отримає здорожчання продуктів: борошна, хліба, макаронів.

Якщо у внутрішньо-орієнтованого виробника борошна ціна зросте на 50 копійок (а вона зросте, оскільки тепер виробник вимушений буде покривати витрати не за рахунок накопиченого ПДВ, а за рахунок власних коштів), то для кінцевого споживача це обернеться подорожчанням на одну-дві гривні. Слідом за борошном почне дорожчати хліб.

Сьогодні ми звідусіль чуємо, що господарство — це, в першу чергу, платник податків, але в жодних засобах масової інформації не говорять, що це ж господарство є рятівним колом для сотень людей на селі. Це, щонайменше, заробітна плата, допомога при народженні дітей, допомога при похованні, фінансова підтримка шкіл, садочків, ФАПів, будівництво доріг, газопроводів та багато іншого. Звісно, ця допомога ніяк не позначається у дохідній частині державного бюджету, а отже фактично її не існує.

Із 1 січня 2017 року уряд планує повністю ліквідувати спеціальний режим оподаткування, а натомість не пропонує жодних механізмів підтримки. Та частина виробників, яка таких умов не витримає, покине ринок. І тоді про самозабезпечення країни продовольством можна забути.

Всеукраїнська аграрна рада з низкою аграрних асоціацій розробила проекти законів (№№ 3851-1, 3810, 3848), які мають стабілізувати ситуацію на ринку, підтримують прийняття закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільгосптоваровиробників» (№1699). Ми хочемо наголосити, що зміни, які відбуваються в податковому законодавстві задля наповнення бюджету країни, не повинні шкодити людям. Має бути розроблений механізм підтримки, який влаштує обидві сторони.

За два роки ми провели сім страйків, у яких взяли участь десятки тисяч аграріїв з усієї країни.

Невже влада почне домовлятися лише після виходу сотень тисяч людей?!

Страйки — це не те, чим повинні займатися аграрії в період посівної.

Всеукраїнська аграрна рада.