До таємниць комуністичних спецслужб

Немає нічого таємного, яке б не стало явним, кажуть. І це правда. Як би вигадливо не заховували комуністичні режими свої злочини проти людяності та проти людства, їхні огидні діяння стають відомими — завдяки спогадам людей, завдяки архівним документам, які, попри все, таки дійшли до нас.

Їх величезна кількість. Не випадково у Європі спеціалісти ці документи рахують на кілометри. Кілометрами вираховуються й подорожі, у яких без путівника не обійтись. Але зовсім не захоплюючу, а важку, хоч, може, й цікаву, а проте необ-хідну подорож пропонує зробити своїм читачам видання «Документи комуністичних спецслужб у Європі: путівник мережею архівів». Передусім — фахівцям, котрі впорядковують, досліджують, класифікують ці ще донедавна закриті архіви.

Доступ до цієї спадщини нашого спільного страшного минулого почав відкриватися після падіння Берлінської стіни, розпаду комуністичної імперії СССР та утворення на її теренах незалежних держав. У кожної з цих країн, безперечно, своя специфіка. В Україні, наприклад, ми ще й досі далеко не все знаємо про злочини комуністичного режиму. Громадяни країн Центрально-Східної Європи вже володіють значно ширшою інформацією про насаджені їм після війни режими та їхню злочинну діяльність. Адже по закінченні Другої світової війни та Нюрнберзького суду над нацистськими злочинцями ці країни опинились під новим, не менш страшним та злочинним режимом. Себто не свободу, а нове рабство — майже на півстоліття — принесли туди червоні «визволителі». Щоби захистити себе від невдоволення та спротиву, втримати ці країни у покорі, ті режими за аналогією з СССР створили там свої спецслужби та каральні органи. Після них залишилися величезні архіви, з якими треба давати собі раду. У кожній країні, де панував комуністичний режим, люди мають знати — і зобов’язані знати — всю без винятку правду. Ситуація, коли жертва і її кат в одному й тому самому суспільстві живуть поряд, а при цьому другий навіть почувається краще, бо вважається заслуженим ветераном, є неприпустимою. Колишній в’язень комуністичного концтабору має знати, кому він цим «завдячує».

Ідея створення такого довідкового видання з’явилася у Варшаві 2010 року: тоді відповідні представники Болгарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії домовилися про створення своєрідного об’єднаного путівника по архівних фондах комуні-стичних спецслужб. На той час ці держави вже вивели документи спецслужб та передали до спеціалізованих установ. У книзі узагальнено досвід створення спеціалізованих архівів у цих країнах, подано аналіз нормативної бази їх роботи, розповідається про архівні фонди, правила забезпечення доступу до цих документів… З ініціативи Центру досліджень визвольного руху та за сприяння міжнародного фонду «Відродження» цього року з’явилося й українське видання.

В Україні значна частина документів була розсекречена у 2008—2010 роках. З приходом до влади «регіоналів» зі своїм президентом ці архіви знову почали засекречувати. Й лише Закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років», ухвалений Верховною Радою 9 квітня 2015-го, змінив ситуацію. Цим документом зобов’язані забезпечити доступ до архівів спецслужб й регіональні архівні установи. Проблеми, утім, залишаються. Попри задекларовану люстрацію, як зазначив на презентації заступник директора галузевого державного архіву СБУ Володимир Бірчак, «декотрим нинішнім працівникам СБУ, надто в регіональних підрозділах, усе ще притаманне кагебешне мислення».

У передньому слові до українського видання «Путівника…» голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович написав так: «Віримо, що ця реформа, услід за досвідом європейських колег, зробить один з найбільших масивів матеріалів комуністичних спецслужб відкритим для всієї світової спільноти, і невдовзі Україна опублікує свій путівник раніше таємними архівами КГБ».

Презентація видання «Документи комуністичних спецслужбу у Європі: путівник мережею архівів» відбулася в ОНУ ім. І.І. Мечникова у рамках четвертої науково-практичної конференції «Феномен тоталітаризму, його прояви та шляхи подолання».