У той час, поки влада вправується в удаваному «залученню інвестицій» і випрошує в МВФ кредити на умовах різкого підвищення тарифів, реальні інвестиції в країну вже давно йдуть від трудових мігрантів, які вимушено покинули Україну в пошуках заробітку і кращого життя. Причому вкладення в економіку країни у вигляді грошових переказів значно перевищують як зовнішні кредити, так і інвестиції, часто «липові», оскільки є поверненням частини капіталів, виведених олігархами за кордон.

Щоправда, останнім часом потік мігрантських грошей суттєво обмілів через кризу, санкції, а також через те, що багато заробітчан забирають сім’ї до себе за кордон, унаслідок чого Україна втрачає не тільки кошти, але й економічно активних громадян. А це вкрай небезпечні процеси депопуляції країни. З іншого боку, через кризові явища в економіці Європи, а також через економічні санкції проти Москви багато заробітчан позбуваються роботи і змушені повертатися додому, поповнюючи армію безробітних в Україні, особливо в депресивних регіонах. Але, схоже, влада цими проблемами не особливо переймається, не кажучи вже про те, що практично нічого не робиться для того, аби надати допомогу трудовим мігрантам, якщо вже Україна утвердилася в статусі експортера дешевої робочої сили.

Свіжі дані Національного банку про перекази трудових мігрантів в Україну особливого інтересу не викликали, оскільки були опубліковані в розпал офшорного скандалу і на тлі коаліційно-урядових чвар, що набили оскомину. Однак ці дані дуже вражають.

За інформацією Нацбанку, тільки за п’ять останніх років і тільки офіційними каналами трудові мігранти переказали в Україну близько $30 млрд. Головними «постачальниками» валюти в Україну через заробітчан в останню п’ятирічку були Росія — $10,2 млрд, США — $2,9 млрд, Німеччина — $1,8 млрд, Кіпр — $1,5 млрд, Греція — $1,47 млрд, Італія — $1,34 млрд, Великобританія — $1,24 млрд. Ще близько $5 млрд, за оцінками НБУ, зайшли в Україну неофіційним шляхом, хоча ця цифра виглядає заниженою, про що згодом. Отже, за п’ять років, за скромними підрахунками, заробітчани завели в Україну близько 35 млрд доларів.

Якщо врахувати, що доходи бюджету на 2016-й заплановані у розмірі 18 млрд доларів, то виходить, що за п’ять років тільки трудові мігранти принесли Україні суму, яка дорівнює двом річним бюджетам країни. Слід зважити, що ці гроші зайшли переважно у твердій валюті, істотно поліпшивши платіжний баланс.

Варто звернути увагу ще й на той факт, що, на відміну від зовнішнього кредитування, надходження від заробітчан не вимагають ні сплати відсотків, ні виконання різних руйнівних соціально-економічних вимог, передусім, підвищення комунальних тарифів. А на відміну від так званих інвестицій з офшорів, які, повторимо, є частковим поверненням раніше вкраденого, надходження від заробітчан — справжній приплив коштів, що істотно підтримують вітчизняну економіку. Більше того, вони роблять величезний внесок у збереження хоча б залишків соціальної стабільності.

Величезну важливість трудової міграції для України відзначають зарубіжні експерти та профільні громадські організації. За даними дослідження, проведеного в рамках спеціального проекту Міжнародної організації міграції (МОМ), обсяг грошей, які українські мігранти переказують додому, перевищує всі інвестиції іноземних компаній та допомогу міжнародних донорів разом узятих. Лише в 2014-у, який виявився аж ніяк не «найврожайнішим» з точки зору припливу в Україну мігрантських коштів, тільки офіційними каналами заробітчани переказали в Україну близько 2,8 млрд доларів, а ще 100 млн доларів надійшли в Україну в натуральній формі у вигляді продуктів харчування, побутової техніки та інших споживчих товарів.

При цьому основною країною заробітку для українців в 2014 році залишалася Російська Федерація (30%). Для довгострокових поїздок працівники обирають Польщу (21%), Чехію (15%) та Італію (11%).

Соціологічне дослідження на замовлення МОМ проводилося в Україні впродовж 2014-2015 років. В його рамках було опитано 20951 домогосподарство по всій країні, а також 1890 довгострокових трудових мігрантів у пунктах перетину кордону України.

Дослідження також показало, що кожен п’ятий мігрант готовий інвестувати в продуктивну діяльність у своїй місцевій громаді. Найпривабливіші сфери для потен-ційних інвестицій — будівництво, туризм і торгівля.

«Це свідчить про те, що за умови ефективного управління трудова міграція і капітал, який вона генерує, можуть сприяти гуманітарному, соціальному, економічному та культурному розвитку України», — зазначив голова представництва МОМ в Україні Манфред Профазі, підсумовуючи дослідження.

Але якраз до величезного бізнесового та фінансового потенціалу трудової міграції влада проявляє, в кращому випадку, байдужість. Досить сказати, що у нас ніхто навіть толком не знає, скільки саме трудових мігрантів працюють за кордоном. За офіційними підрахунками демографів, чисельність заробітчан становить до 2 млн осіб, але, за деякими оцінками, трудових мігрантів може бути 6–8 млн. І подібна розбіжність нікого особливо не бентежить, як і проблема трудової міграції взагалі. Про заробітчан, схоже, згадують лише тоді, коли в черговий раз мають намір обкласти податками їхні грошові перекази. Подібна спроба, нагадаємо, робилася ще за Януковича-Азарова. Нинішня влада в цьому питанні ще не встигла відзначитися. Навряд чи варто доводити, що спроби обкласти податками перекази трудових мігрантів призведуть до відходу в тінь, тобто до відмови заробітчан від офіційних каналів переказування грошей через банки або платіжні системи і переходу до неформальних способів передачі коштів з відповідною криміналізацією цієї сфери.

До того ж, в нинішніх кризових умовах обсяги переказування коштів трудовими мігрантами з-за кордону істотно скорочуються. За останній час надходження з 8,7 млрд доларів у «найурожайнішому» 2013 році впали до 4,8 млрд доларів в 2015-у. Причиною скорочення перекладів стали кризові явища, насамперед, у країнах Євросоюзу, де працює значна частина наших земляків. Одним з них почали менше платити, і вони менше надсилають додому, інші взагалі втратили роботу і повернулися в Україну. Тенденція до падіння відзначається практично в усіх країнах Європи та Америки, де працюють наші заробітчани. Але найбільше обвалилися перекази заробітчан з Росії — із 2,7 млрд доларів в 2013-у до 1,16 млрд доларів торік. Причини очевидні: провал російської економіки через міжнародні санкції та падіння цін на енергоносії, війна між Україною та Росією, обмежувальні заходи російської влади щодо трудових мігрантів взагалі й особливо щодо заробітчан з України. До того ж, навіть в умовах кризових явищ у країнах перебування заробітчан, ситуація в Україні змушує їх будь-яким шляхом забирати до себе свої сім’ї, а відтак перекази грошей припиняються.

Втім, більш-менш точно оцінити надходження мігрант-ських грошей неофіційними каналами зі зрозумілих причин неможливо. У цьому випадку показовим є приклад сусідньої Польщі. Відомо, що саме Польща — чи не головний «споживач» некваліфікованої праці з України: туди вирушають на заробітки терміном від одного до кількох місяців. Але, з незрозумілих причин, у згадані дані Нацбанку щодо переведення коштів трудових мігрантів Польща чомусь не ввійшла. Водночас, міністр закордонних справ цієї країни Вітольд Ващиковський заявив, що громадяни України, які працюють у Польщі, щороку пересилають додому близько 5 млрд євро. За словами головного польського дипломата, 2,5 млрд євро українці, які працюють у Польщі, переказують в Україну за допомогою банківських систем і стільки ж — перевозять через кордон готівкою. На думку очільника польського МЗС, це серйозна підтримка для української економіки, і з цим важко не погодитися.

Відзначимо, що в 2015 році Польща видала громадянам України близько 900 тисяч віз, половина з яких дає право на проживання і роботу. Крім того, 65 тисяч українців мають «Карту поляка» — документ, який підтверджує польське походження, що також дає право на роботу. І це не кажучи про значну кількість нелегальних трудових мігрантів, що не обліковуються.

Підсумок невтішний: Україна неухильно закріплює за собою позиції ресурсного придатку інших країн, у тому числі і в сфері трудових ресурсів. Незважаючи на те, що це дає короткочасний cash flow, у довгостроковій перспективі це веде до неухильної деградації країни в демографічному та соціально-економічному сенсах. Але навіть цей короткочасний позитивний ефект влада не спроможна ефективно використати. Кошти, що надходять з-за кордону, йдуть переважно на проїдання, на оплату продуктів і товарів першої необхідності за цінами, які галопують услід за інфляцією, а також на оплату накручених комунальних тарифів. Як наслідок, гроші, переказані заробітчанами, осідають у кишенях олігархів. Ці кошти вкрай рідко використовуються як інвестиційний ресурс у малому бізнесі через бюрократію, корупцію, свавілля чиновників.

Джерело: «Главком» (http://glavcom.ua).