Верховна Рада пішла на великодні канікули. До 10 травня народні депутати збиратися на пленарні засідання не будуть. Але політичне життя в Україні не завмерло. Його центр перемістився на сусідні з парламентом вулиці. На Банкову, де Адміністрація Президента починає тіснити секретаря Ради національної безпеки і оборони Турчинова, та в будинок уряду, де прем’єр-міністр Гройсман збирається приступити до масштабних реформ.

Передсвяткове обрізання повноважень

До достоїнств Олександра Валентиновича Турчинова слід віднести абсолютну лояльність до Президента і беззаперечне дотримання правил субординації. Під час двомісячної урядової кризи Турчинов, один з лідерів «Народного фронту», ні разу не дозволив собі публічно виступити на захист Яценюка і, за чутками, зберігав мовчання, коли «чудова сімка» обговорювала, яким способом відставити колишнього прем’єра.

Про цю заслугу Турчинова забули відразу після зміни уряду. Але згадали, що з військових питань у нього з главою держави виникали якісь розбіжності. Які — не дуже зрозуміло, але на всяк випадок у секретаря РНБО забрали частину повноважень. Указом Президента №171 Турчинова позбавили права призначати і звільняти своїх співробітників та розпоряджатися бюджетними коштами (майже сотнею мільйонів гривень).

Господарськими та кадровими справами Радбезу тепер займатиметься керівник апарату, призначений Адміністрацією Президента (у просторіччі — «смотрящий»), а у Турчинова звільниться більше часу для реформ. Таких, як організація роботи Ставки Верховного головнокомандувача й оптимізація роботи військового кабінету РНБО.

У вільний від реформ час Олександр Валентинович також отримав право розробляти і виносити на розгляд Ради національної безпеки і оборони законодавчі пропозиції про зміни до державного бюджету. Чи треба говорити, що ці права та обов’язки, як і багато іншого, входили до компетенції Турчинова і раніше, до президентського указу? Але тепер для реалізації будь-яких намірів секретареві РНБО треба буде озиратися на Адміністрацію Президента.

Вплив лідера «Народного фронту» на Банковій таким чином ослаблений, важіль впливу ліквідований, а привид Яценюка перестав ночами бродити по коридорах.

Тягар великих обіцянок

До достоїнств Володимира Борисовича Гройсмана треба віднести те, що ні на засіданнях уряду, ні у виступах по телебаченню він не лає «папєрєдніків», а іноді навіть хвалить. І збирається продовжувати розпочаті ними реформи. Зокрема, продовжувати співпрацю з Міжнародним валютним фондом у доведенні населення України до життя відповідно до статків.

Переплюнути зусилля колиш-нього прем’єра у цій сфері Гройсману навряд чи вдасться. МВФ, після того як бюджет збалансований за рахунок девальвації і підвищення тарифів, вимагає прийняття пакету законів, спрямованих на подолання корупції в економічній і соціальній сфері. І це цілком зро-зуміло. Баланс, досягнутий за допомогою драконівських заходів, може бути відразу порушений масштабними розкраданнями з бю-джету та фінансовими потоками в обхід скарбниці.

До прийняття пакету узгоджених з МВФ законів у Верховній Раді, до реалізації реформ Кабінетом Міністрів не може бути й мови про чергові транші за програмою розширеного фінансування, нові кредити і фінансові гарантії США. Про це 26 квітня на зустрічі з прем’єр-міністром з усією визначеністю заявила заступник державного секретаря Сполучених Штатів Вікторія Нуланд. І дала зрозуміти, що лише обіцянок від уряду — замало.

А у прем’єр-міністра України Гройсмана поки що, на жаль, нема за душею нічого, крім обіцянок. Доводиться використовувати риторику і красномовство. «Реальний стан справ дуже складний, — переконував Вікторію Нуланд Володимир Борисович. — Сьогодні стан справ вимагає максимальної концентрації і максимальної відданості реформам у країні. Над цим ми сьогодні зосереджуємося».

Біда Гройсмана у тому, що за очевидної відданості реформам (на словах) для концентрації зусиль прем’єр-міністру потрібна безумовна підтримка Верховної Ради. А вона умовна. В цьому пані Нуланд мала можливість переконатися особисто при зустрічі з народними депутатами. Зосередитися теж буде нелегко. Зарубіжні партнери вже не просять, а вимагають. Саміт «Україна — Євросоюз», запланований на 19 травня в Брюсселі, відкладений з формулюванням «українському уряду для реформ потрібно більше часу». І це тривожний сигнал.

Канцлер ФРН Ангела Меркель, вітаючи по телефону Володимира Гройсмана з призначенням на високу посаду, запросила його відвідати Берлін з офіційним візитом найближчим часом. А німці вірять обіцянкам ще менше, ніж американці. І розмова з лідером найбільшої країни Євросоюзу буде важкою.

Атака на Шустера

Від фінансово-економічних та адміністративних тем хотілося б скоріше відволіктися. І перейти до питань, де є досягнення. Свобода слова, наприклад, в Україні, порівняно з Узбекистаном, цвіте і пахне. На відміну від Росії, у нас журналіста не можна притягнути до відповідальності за висловлену думку (навіть в образливій формі) і засудити за законом про наклеп, а блогера, не при святі мовити, не ув’язнять за коментар «Боха нема». Ідилія. Але навіть на сонці є плями.

Великі засоби масової інформації, газети і телебачення — під контролем олігархів або дуже багатих людей. І замість цензури там — редакційна політика. Одне слово, на каналі «Україна» нічого робити тому, хто не в захопленні від діяльності Ахметова. Чиновники можуть, звичайно, категорично натякнути власнику, що певних тем торкатися не варто, але про «темники» на будь-який випадок або репресії проти журналістів після Революції, здавалося б, забули.

Випадок із Савіком Шустером, одним з власників ТОВ «Савік Шустер студія» і ведучим популярного телешоу, світлу картинку зі свободою слова дещо затьмарює. Гостро-критичний зміст програм Шустера завжди дратував чиновників. Ще більше дратував їх комерційний успіх підприємства.

Спосіб розправи вибрали такий, як при знищенні фірми-конкурента. Податкова склала акт про порушення податкового законодавства на тринадцять мільйонів гривень, а служба зайнятості Києва анулювала раніше виданий дозвіл на роботу в нашій країні громадянину Канади Шустеру.

Скандал вибухнув міжнародний. У ситуації велів розібратися Петро Порошенко особисто. Ніхто не сумнівається, що розберуться і шоу Шустера вціліє. Але в Україні глава держави один, а чиновників середньої ланки — багато. Хто знає, як своєю владою скористається завтра якийсь клерк? І як швидко вдасться з беззаконням впоратися.