Вранці 26 травня головна сторінка «Газеты.RU» відкрилася статтею про звільнення Надії Савченко і російських військовослужбовців Александрова та Єрофєєва. А першою ранковою новиною, розміщеною на сайті, було повідомлення, що в Японії розпочався саміт «великої сімки» — G-7. Так журналісти абсолютно лояльного до Путіна російського ЗМІ відповіли на запитання, чому довгоочікуваний обмін відбувся 25 травня, а не на місяць раніше.

ПРО ТОРТ ДО САМІТУ І ВИШЕНЬКУ НА ТОРТІ

Про справжні мотиви президента Росії, про те, що змусило його погодитися на звільнення заручниці, можна тільки здогадуватися. Про здогади поговоримо пізніше. Але момент для спецоперації «помилування Надії Савченко» Путін вибрав за відпрацьованою схемою. Перед зимовою Олімпіадою в Сочі з тих же «міркувань гуманності» (насправді — запобігаючи бойкоту лідерів західних країн) був звільнений Михайло Ходорковський, який відбував табірний термін за не- скоєні злочини.

За такою схемою господар Кремля діяв і зараз. Відступаючи перед самітом G-7 на сантиметр від жорсткої позиції щодо України, Путін розраховував, що «чудова сімка» зробить гігантський крок йому назустріч — порекомендує зняти частину економічних санкцій, накладених західними країнами на Росію у зв’язку з анексією Криму та агресією на Донбасі.

Як і перед зимовою Олімпіадою в Сочі, Путін задовго до саміту на японському острові Кашикоджима вів тривалу артпідготовку. Він застосовував різноманітні способи тиску на лідерів провідних країн світу. Одночасно з «батогом», залякуванням з допомогою бомбардувальників біля кордонів країн Євросоюзу і літаків, які пролітали поруч з кораблями США, використовувався «торт». Японському прем’єр-міністру Сіндзо Абе на травневих переговорах президент Росії обіцяв повернутися до обговорення проблеми Курильських островів, північних територій, відторгнутих у Японії за підсумками Другої світової війни. А вишенькою на торті для всіх учасників саміту, на думку Путіна, стало звільнення Савченко.

Українське питання на дводенній зустрічі «сімки» в порядку денному головним не було. На п’яти засіданнях, як зазвичай, обговорювалися проблеми глобального потепління, заходи щодо стимулювання економічного зростання, потік мігрантів з бідних країн у багаті і, нарешті, боротьба з тероризмом у світі та локальні війни.

У рамках останньої теми центром уваги саміту G-7 виявилася боротьба проти ІДІЛ, війна в Сирії і ситуація в нашій країні. «Сімка», як відомо, ніяких рішень з обговорюваних проблем не ухвалює. І вироблена в дискусіях спільна думка лідерів семи держав не завжди стає надбанням гласності. Але вже зрозуміло, що російський «торт з вишнею» «сімка» не проковтнула. А думку держсекретаря США Джона Керрі, що звільнення Надії Савченко — важливий крок у виконанні Мінських угод, не вплине на позицію США, як і всієї «сімки», в питанні зняття санкцій, накладених на Росію.

Це не означає, що в кулуарах або «на полях» саміту G-7 україн-сько-російському конфлікту приділяли мало уваги. Хоча ступінь залучення провідних країн світу в ці події різна і різним є збиток, якого країни «сімки» зазнають від накладених санкцій, руйнування світової системи безпеки і нехтування міжнародного права Росією стосується всіх. Ні підкупом, ні погрозами цю спільну позицію не зміниш.

ДОЛЯ ГЕРОЯ

Але повернемося до основної теми огляду. До обстановки, яка після повернення Савченко в Україну склалася в нашій країні. Поява героїні, лицаря без страху і докору, на політичній сцені, де головні ролі впродовж двох десятиліть грають ділки, грабіжники й інтригани, не може пройти без наслідків. Героїня при цьому не ідеалістка і не фанатик, а людина, що вміє відстоювати принципи у жорстких, майже нелюдських умовах серед ворогів. Але чи знадобляться їй ці якості?

Дехто з експертів заявляє сьогодні, що Надія Савченко не є суб’єктом в українській політиці, що вона об’єкт маніпуляцій у руках гравців, які зламали не одного, а тисячі героїв. І нема підстав сподіватися на щасливий кінець тради-ційно печальної п’єси. Один із коментаторів на сайті Бі-Бі-Сі навіть припустив, що Путін і його кум Медведчук у рамках спецоперації «звільнення Савченко» передбачили варіант, коли українська Жанна д’Арк у підсумку поведе військо радикалів на штурм корупційної фортеці. І зруйнує її разом із владою.

Такі міркування викликані тим, що на парламентських виборах 2014 року Надія Савченко очолила партійний список «Батьківщини» і стала делегатом фракції у Парламентській асамблеї Ради Європи. А «Батьківщина» зараз супротивник №1 Банкової і найпослідовніший прихильник дострокових парламентських виборів.

Судячи з коротких реплік Савченко в період утримання під вартою, вона добре поінформована про те, що відбувається в українській політиці. Однак жодних натяків на солідарність з опозиційною платформою Тимошенко з вуст Надії поки що не прозвучало. З рук Президента України вона прийняла Золоту Зірку Героя України, разом з Петром Порошенком вийшла на брифінг і ввічливо подякувала главі держави.

З чого і як почнеться робота народного депутата Надії Савченко у Верховній Раді (вона збирається фактично без відпочинку приступити до виконання обов’язків), сказати важко. Але навряд чи з кавалерійської атаки на фортецю. Навички штурмана авіації передбачають звичку до розрахунків маршруту в найскладніших умовах. І безпомилкову орієнтацію за приладами у будь-якій ситуації. Важливо, ці навички адаптувати до ситуації в парламенті і не помилитися в орієн-тації серед людей.

Фігуру Савченко як стяг зараз хотіли б використовувати багато українських політиків, а єдиний захист від їх домагань — ореол героя, який не вічний. У першому інтерв’ю на землі України після приземлення літака Надія з гіркотою зауважила, що всім вигідно, коли герої мертві, і погано, коли вони живі. У більшості випадків це так і є. Але не в нашому.

Герой готовий робити все, щоб люди в Україні жили гідно, не тільки за ім’ям, а й за суттю — надія народу. Такого героя варто оберігати і підтримувати. Від нашої підтримки багато залежить.