Торговельний шлях «із варяг у греки» залишається актуальним ще з часів Київської Русі. Ідея і проект створення Балто-Чорноморського альянсу східноєвропейських держав виникли і розробляються українськими, польськими та литовськими геополітологами вже понад 100 років. Усі країни, які лежать на Балто-Чорноморській осі, є християнськими і мають нації з давньою європейською культурною традицією. Це — Швеція, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Польща, Україна, Білорусь, яка протягом останніх 20 років будує «союзну державу» з РФ, а також Чехія, Словаччина, Угорщина, Молдова, Румунія, Болгарія та Грузія.

ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС

У кінці ХІХ — на початку ХХ століть українські політичні та громадські діячі Юліан Бачинський, Микола Міхновський, Степан Рудницький здійснили перші спроби розробки Балто-Чорноморської геополітичної концепції. За часів УНР видатний український історик і голова Центральної Ради Михайло Грушевський виклав ідею створення Балто-Чорноморського альянсу у своїй праці «Орієнтація чорноморська» (1918). Громадський діяч, письменник, публіцист та ідеолог українського націоналізму Юрій Липа створив геополітичну «Чорноморську доктрину» (1940), в якій вказував на історичну спільність народів, що населяють узбережжя Балтійського і Чорного морів. Ю. Липа схилявся до створення Балто-Чорноморської федерації у складі України, Польщі, Литви та Білорусі.

Значний внесок у розробку проекту Балто-Чорноморського союзу (БЧС) зробили польські політики й урядовці. Так, запропонована у двадцятих роках минулого століття маршалом Польщі Юзефом Піл-судським конфедерація у складі Польщі, Литви, Білорусі й України повинна була відродити багатонаціональну Річ Посполиту з метою уникнення домінування у Східній Європі Німеччини та Росії. Проти цієї ідеї тоді виступили СРСР і всі західні держави, за винятком Франції. До розробки проекту БЧС тою чи іншою мірою були причетні також польський міністр закордонних справ Юзеф Бек, генерал Владислав Сікорський, лідер правонаціоналістичної партії Конфедерація незалежної Польщі Лешек Мочульський та інші. Концепції Міжмор’я співзвучна і висунута на початку 1990-х ідея екс-президента Польщі Леха Валенси «НАTO-біс». У березні 1993 року в Польщі вийшла книга Томаша Шчапаньського «Міжмор’я», в якій автор дає геополітичну характеристику регіону, розглядає різні варіанти формування Балто-Чорноморського союзу і прогнозує його можливі відносини з Росією, Західною Європою та Скандинавією.

У лютому 1993-го президент Леонід Кравчук виступив у Будапешті з ініціативою створення зони стабільності і безпеки в регіоні Центрально-Східної Європи. Передбачалося, що до неї увійдуть держави Балтії, Україна, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Австрія, а також Болгарія і Румунія. У квітні того ж року у Києві був підготовлений проект створення Центрально-Східноєвропейського простору стабільності і безпеки (ЦСПСБ), який мав діяти під гаслом «Безпека для себе — через безпеку для всіх».

У 1994-у у Києві була створена Ліга партій країн Міжмор’я, яка мала генерувати ідею Балто-Чорноморського альянсу як зони стабільності і безпеки. 10—11 вересня 1999 року у Ялті відбувся саміт під назвою «Балтийсько-Чорноморське співробітництво: в інтегровану Європу ХХI століття без ліній розподілу», під час якого обговорювалися питання активізації багато-стороннього співробітництва на просторі між двома морями. Ви-ступаючи на цьому саміті, президент Леонід Кучма сказав: «Балто-Чорноморська вісь може й повинна стати одним з консолідуючих і стабілізуючих стрижнів нової Європи, а отже, невід’ємною її складовою». Однак формалізації та інституа-лізації Балто-Чорноморського співробітництва під час саміту в Ялті не відбулося. Частково принципи БЧС були реалізовані в по-літичному, інституційному та економічному вимірах шляхом створення Вишеградської групи (1991), ГУУАМ (1997) та Спільноти демократичного вибору (2005).

ПОТРЕБА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ БЧС СЬОГОДНІ

У 2015 році ідея створення Балто-Чорноморського альянсу набула нового звучання після того, як новообраний президент Польщі Анджей Дуда неодноразово заявляв, що має намір запропонувати главам держав Центрально-Східної Європи створити «партнерський альянс держав» від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів. Напередодні інавгурації 6 серпня 2015-го він висловився за створення Балто-Чорноморського альянсу держав у складі Польщі, України, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Чехії та шести країн колишньої Югославії. При цьому зголосився обговорити цю ідею шляхом проведення зустрічей з главами держав Центрально-Східної Європи. Власне, А. Дуда продовжив справу, розпочату президентом Польщі Лехом Качинським, який незадовго до своєї загибелі в авіакатастрофі під Смоленськом пропонував провести міжнародну конференцію про «Міжмор’я», зважаючи на зміни в Україні, пов’язані з Помаранчевою революцією 2004 року.

На мій погляд, є два вагомих моменти щодо цієї ініціативи Анджея Дуди. Важливо, що вперше в історії Європи з ініціативою створення Балто-Чорноморського альянсу виступив президент найбільш економічно потужної і політично впливової країни Східної Європи, яка є стратегічним партнером України. Однак виникає питання: чому саме президент Польщі, яка вже є членом Європейського Союзу і НАТО, пропонує створити Балто-Чорноморського альянс?

По-перше, як представник праворадикальної партії «Право і справедливість» А. Дуда мав зважити на те, що електорат цієї політ сили має певні антинімецькі та антиросійські сентименти й у їх розумінні ідея створення Балто-Чорноморського союзу є альтернативою до зовнішньополітичних стратегій як РФ, так і ФРН, а також керівництва Євросоюзу, в якому Німеччина і Франція відіграють провідну роль і європейська стратегія яких базується на ідеї «несуб’єктності» держав Балто-Чорноморського регіону та можливості досягнення компромісу з Росією за рахунок інтересів країн цього регіону. Так, на думку керівництва партії «Право і справедливість» та її прибічників, результати Нормандського саміту у червні 2014 року, а також перші та другі «Мінські домовленості» показали основні риси такої стратегії «геополітичного компромісу» між Берліном, Парижем та Москвою за рахунок України.

По-друге, ідея військово-політичної та економічної співпраці країн Балто-Чорноморського регіону висуває на порядок денний проблему перетворення їх на самостійних геополітичних суб’єктів, політика яких може бути не тільки відмінною від політики Москви, а й від політики Берліна та Парижа і Євросоюзу в цілому. Іншими словами, йдеться про спроби створити в рамках Європейського Союзу нового східноєвропейського центру геополітичного впливу, який міг би реалізувати спільні політичні та економічні інтереси. На думку деяких полі-тологів, така ідея була б позитивно сприйнята у Вашингтоні як противага тандему Берлін—Париж на тлі серйозних військово-політичних та економічних протиріч між США і Євросоюзом, а також «євроскептицизму» та «європейського антиамериканізму», що зростають.

Сьогодні президент Польщі А. Дуда намагається реалізувати давню ідею про створення Балто-Чорноморського альянсу в умовах, коли агресія Росії проти України показала всю неспроможність сучасної системи європейської безпеки, попри наявність НАТО, ОБСЄ, ООН та ЄС, в умовах, коли США і Велика Британія не виконали своїх зобов’язань щодо захисту суверенітету України відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року і жодна із західноєвропейських держав не збирається зупиняти силовими методами російську військову агресію проти України. Зволікання Заходу із прийняттям України в ЄС та НАТО вимагає від України пошуку союзників для захисту своєї незалежності й суверенітету від російської агресії. Такими потенційними союзниками є передусім Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова і Грузія, які, як і Україна, не раз ставали жертвами імперської політики царської, радянської та путінської Росії.

Якби до цих держав приєдналися дві мусульманські країни — Азербайджан та Туреччина, то можливий союз був би самодостатнім і могутнім, оскільки їх спільний ВВП удвічі перевищував би ВВП Росії. Видається, що Туреччина, яка стоїть у черзі на вступ до Євросоюзу вже понад 50 років і сьогодні має великі проблеми у відносинах з Росією, могла б погодитися увійти в нове геополітичне об’єднання — Балто-Чорноморський союз, де відігравала б провідну роль.

Завдяки більш тісній політичній і економічній співпраці в рамках БЧС східно-європейські країни могли б ідентифікуватися як цілком самостійне, самодо-статнє й органічне міждержавне об’єднання з власними інтересами. Відтак була б послаблена боротьба між США і Росією за вплив у Східній Європі, що сприяло б зміцненню європейської безпеки. Створення БЧС жодним чином не може загальмувати процес інтеграції Східної і Західної Європи, а лише надасть цьому процесу більш стабільного, організованого і гармонійного характеру, зведе до мінімуму спроби «розтягти» східноєвропейські країни між Заходом і Росією.

ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОЇ СПІВПРАЦІ В РАМКАХ БЧС

Коли сьогодні фахівці обговорюють проект Балто-Чорноморського альянсу, то передусім йдеться про безпекові аспекти і мотиви. На мій погляд, лише одного безпекового аспекту недостатньо для того, щоб проект БЧС був повноцінним і життєздатним. Надзвичайно важливою є також економічна складова реалізації цього проекту. Звісно, прибалтийські і причорноморські країни вже сьогодні співпрацюють у різних сферах економіки на двосторонньому рівні, однак у разі їх входження у БЧС вони отримали б можливість втілювати також багатосторонні великомасштабні економічні проекти.

До переваг створення Балто-Чорноморського союзу можна віднести вдале геостратегічне і компактне розташування країн Міжмор’я на шляху перетину транспортних та енергетичних коридорів, взаємодоповнюваність економік, тривалі історичні контакти і взаємодію, схожість етнічних менталітетів, світоглядних, культурних та цивілізаційних засад.

У разі створення Балто-Чорноморського об’єднання посилення економічного співробітництва його країн-учасників може виражатися у спрощенні ведення бізнесу на спільному економічному просторі, у спільних енергетичних, логістичних та інфраструктурних проектах, які сприятимуть економічному розвитку регіону. Відновлення транзитно-транспорт-ної, економічної, енергетичної, фінансової, торговельної та соціальної кооперації між країнами Балто-Чорноморського регіону дозволить їм підвищити свій економічний потенціал та обороноздатність. Звісно, в економічному вимірі проект Балто-Чорноморсько союзу може бути життєздатним лише за умови, якщо він буде інтегрованою частиною або субрегіоном Великої Європи і користуватися підтримкою США.

Балто-Чорноморський регіон упродовж ближчих років може стати зоною широкого трансрегіонального співробітництва між країнами Європи, Кавказу, Центральної Азії та Близького Сходу. Зусилля країн, які увійдуть до БЧС, мають бути спрямовані на перетворення цього міждержавного об’єднання в потужну регіональну структуру, сприяти наповненню її діяльності реальним економічним змістом шляхом формування зони вільної торгівлі, започаткування спільних транспортних та енергетичних проектів, розбудови Євро-Азійського транспортного коридору, співробітництва в транспортуванні каспійських, іранських та іракських енергоресурсів на європейський ринок.

Реалізація проекту Балто-Чорноморського союзу сприятиме активізації міжрегіональної програми Євросоюзу TRAСECA (Transport Corridor Europe-Caucasus-Asia) для розвитку транспортного коридору з Європи через Чорне море, Кавказ і Каспійське море з виходом на країни Центральної Азії та Китай. Досить перспективним видається проект відновлення «Шовкового шляху» за маршрутом Балтий-ське море — Польща — Україна — Чорне море — Кавказ — Центральна Азія — Китай — Жовте море.

Створення БЧС може дати новий імпульс розвитку транснаціональних енергетичних проектів на просторі між Балтийським, Чорним і Каспійським морями. Серед них — ідея створення на базі українського трубопроводу «Одеса—Броди» (добудувавши його від Бродів до Гданська) Євро-Азійського нафто-транспортного коридору (ЄАНТК). Зняття санкцій з Ірану відкриває нові перспективи українсько-іранської співпраці в енергетичній галузі. Це дозволить повернутися до ідеї прокладання трансконтинентального газопроводу «Іран—Європа» через територію України. За розрахунками Держнафтогазпрому та АТ «Укрімпекс», у 90-х роках минулого століття було визначено кілька проектів побудови газотранспортних коридорів за маршрутом ІРІ—Україна—Європа. Найперспективнішим вважався маршрут «Іран — Вірменія — Грузія — Чорне море — Україна — Польща».

З-поміж перспективних масштабних польсько-українських спільних проектів слід згадати ідею приєднання української газотранспортної системи (ГТС) до європейського газового коридору «Північ — Південь» через будівництво інтерконектора Україна—Польща, що відкриє доступ України до європейського газового ринку, а також до потужностей польського LNG—терміналу поблизу Свіноуйсце.

ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ У СКЛАДІ БЧС

Незважаючи на нинішню економічну кризу, в якій перебуває наша країна, вона все ж має досить потужний потенціал, щоб посісти провідне місце у майбутньому БЧС. На пострадянському просторі Україна друга після Росії за чисельністю населення, економічним та науково-технічним потенціалом. За розмірами території Україна — найбільша країна Європи. За наявним науковим потенціалом — одна з перших у Європі, зокрема входить до п’ятірки світових лідерів у сфері ІТ-продукції з найбільшою кількістю дипломованих комп’ютерних програмістів.

Україна все ще залишається у п’ятірці держав, які мають новітні технології в авіакосмічній сфері. За умови відповідного інвестування наша країна має всі можливості розвивати літакобудування і ракетобудування для запуску космічних супутників. Суднобудівні заводи Миколаєва і Херсона здатні будувати різноманітні судна, в тому числі й танкери, які сьогодні є вкрай дефіцитними. Україна володіє третиною чорноземів у світі і вже сьогодні є житницею Європи. Україна стабільно посідає 7-е—8-е місця у світі за експортом зброї та військової техніки.

За оцінками міжнародних експертів, Україна на першому місці в Європі за коефіцієнтом транзитності. Цьому сприяє як вигідне географічне положення нашої держави у центрі Європи, так і достатньо розвинута система наземних і водних шляхів сполучення.

На моє переконання, використовуючи геостратегічне положення, унікальні можливості України як країни-транзитера енергоресурсів з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, Іраку та Ірану до Європи, нашому урядові слід опрацювати комплекс заходів політичного, економічного та науково-технологічного характеру, спрямованих на практичне постачання до України вуглеводнів із цих країн. Необхідно якомога швидше повернутися до проектів будівництва газопроводів, передусім з Ірану та Іраку через Туреччину, Чорне море, Україну і далі до Європи. У даному випадку у Туреччини (як транзитної країни) більше переваг порівняно з країнами Кавказу, де Росія та її «Газпром» мають досить помітний вплив.

* * *

Сьогодні, коли на Заході і Сході Великої Європи оформилися два блоки держав — Європейський Союз і Євразійський економічний союз, на мою думку, існує нагальна необхідність створення «серединного» об’єднання — Балто-Чорноморського альянсу — у складі держав Центральної та Східної Європи, яке могло б стати субрегіональним компонентом Європейського Союзу та НАТО.

Ядром Балто-Чорноморського альянсу могла б стати конфедеративна держава у складі України, Польщі, Литви і згодом Білорусі. Активна участь східноєвропейських країн у БЧС відповідала б інтересам усіх європейських країн, оскільки це сприяло б подальшому зміцненню Європи як потужного геополітичного центру. З іншого боку, розбудова БЧС певною мірою відповідала б й американській концепції зміцнення «молодої Європи».

На наш погляд, проект Балто-Чорноморського союзу міг би сприяти реалізації таких завдань:

нейтралізувати спроби Росії розглядати пострадянські країни як сферу своїх особливих інтересів і відігравати месіанську роль у пострадянському просторі;

виробити загальноприйнятні під-ходи, форми і методи поступового

об’єднання Східної і Західної Європи на основі загальноєвропейських (а не лише західноєвропейських) демократичних інтеграційних норм, економічних і політико-соціальних стандартів з урахуванням особливостей країн Східної Європи;

протистояти намаганням законсервувати Східну Європу у якості традиційного сировинного придатку або ринку збуту продукції Західної Європи та Росії.

У разі, якщо вдасться створити життєздатний Балто-Чорноморський союз, він стане потужним геополітичним та геоекономічним центром. Вступ країн Міжмор’я до цього об’єднання забезпечить перемогу над експансіонізмом Москви. Тільки перебуваючи у складі БЧС, а також у ЄС та НАТО, Україна зможе захистити свою незалежність від агресивних зазіхань з боку Росії. Тому нинішнє керівництво України має енергійно підтримати пропозицію президента Польщі А. Дуди про створення Балто-Чорноморського союзу.