Здавен в Україні відома народна мудрість: «Людина пізнається в біді». А нинішнє закриття шкіл у селах України — це справді велика біда. І ця глобальна проблема несе з собою апокаліпсичні наслідки для держави.

Села Долинівка, Олексіївка, Маразліївка, Зелене, Полянка, Широке, Романівка, Великомар’янівка Білгород-Дністровського району Одещини у серпні 2015 року було об’єднано в Маразліївську сільську громаду. Як завжди, людям пообіцяли поліпшення життя, забезпечення робочими місцями…

Але що ми бачимо вже через півроку? На першому місці чомусь постало питання скорочення шкіл у Маразліївці, Долинівці та Мар’я-нівці. А саме — закриття 5-х—9-х класів під красивим словом «оптимізація». Звісно, що батьків і вчителів це дуже обурило. В цих селах відбулося не одне зібрання, де на кожному з них люди висловлювалися проти таких необґрунтованих дій. Адже кількість учнів там достатня, є кваліфіковані вчителі, школи пройшли атестацію...

Сесія, що відбулася 25 травня у Маразліївці, видалася дуже гарячою. З’їхалися батьки, вчителі і просто небайдужі мешканці сусідніх сіл. Громадськість виступила категорично проти скорочення закладів освіти. Люди прийшли з лозунгами «Ми за школу I—II ступенів!», «Село без школи — мертве село!». Від імені всіх педагогічних працівників виступила Н.І. Чурак, яка наголосила на відповідальності депутатів та голови громади за незаконні дії. На конкретних цифрах і фактах директори шкіл М.І. Чороба, Н.А. Павленко, Т.І. Тома доводили потребу існування навчальних закладів. На захист став і колишній сільський голова В.М. Савранський. Батьки не стримували свого незадоволення-обурення. Та голова Маразліїв-ської громади О.О. Чумак й депутати довго робили вигляд, що нічого не відбувається. Тож кожен у цій ситуації проявив себе таким, яким він є насправді. Хтось відмовчувався, а хтось не помічав. Довго радилися і, врешті-решт, питання про скорочення шкіл з порядку денного зняли. Водночас попередили про створення комісії, яка незабаром побуває в навчальних закладах. Постають запитання: чиї інтереси відстоюють депутати і голова? Чому вони не чують людей? Вони ж бо народні обранці і повинні захищати інтереси громади.

Зараз села продовжують боротьбу за школи. Тим часом голова громади разом зі своїми працівниками замість того, щоб шукати кошти на утримання навчальних закладів, продовжують знаходити причини, щоб знищити їх. Створюються якісь комісії, до яких, на думку багатьох моїх земляків, входять некомпетентні в освітніх питаннях люди. Безпідставно привселюдно стверджується про неякісну освіту, неощадливість шкіл, великі заробітні плати вчителів... Чи довго триватиме таке беззаконня? Чи довго закриватимуть на це очі? Адже громада зверталася вже і до голови райради В.В. Лобанова , і до голови райдержадміністрації М.І. Титарчука, і до райвідділу освіти...

Долинівка була заснована німцями 150 років тому, в той час, коли Олександр I закликав іноземців-колоністів заселяти Бесарабію. Долинівка (Нова Пошта — німецька назва) була зразковим селом. Німці дбали про нього, й особливу увагу приділяли культурі та освіті. Тож школа тут була важливим осередком духовності. Згодом цю територію заселяли румуни. Школа теж була у селі. 50 років тому українці збудували нову школу. А що ж зараз?! Хочуть знищити освітній за-клад. Возити дітей у сусіднє Широке за 30 кілометрів туди і назад по дорогах з ямами. Хіба цьому є якесь виправдання?

У Мар’янівці школа існує вже 109 років. Нелегкі часи пережила вона: і війни, і голод. Але в усі ці часи діти вчилися. Тут є прекрасний музей, в якому зберігається історія села.

Маразліївській школі — 100 років. Кімната народної вишивки говорить про багату культуру та історію цього села. Тож коли тут закриють школу, то й пропаде все, що надбано за довгий вік.

...Люди починали вчитися ще з часів первісної культури. Перші школи виникли ще в III тисячолітті до н. е. у таких державах, як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Прабатьками сучасних освітніх закладів стали грецькі та римські школи. У період Середньовіччя навчальні заклади відкривали при монастирях та соборах. Епоха Просвітництва дала могутній поштовх освіті. Та в яку сторінку історії ми б не зазирнули, в усі часи будували і берегли школи. Чому ж ни-ні хочемо все перекреслити?! Багато прикладів уже засвідчили, що село без школи стає мертвим.

У темні часи завжди добре видно світлих людей. Тож сподіваюся, що ця стаття заставить замислитися багатьох і допоможе у боротьбі за існування шкіл, за правду і справедливість, адже вони необхідні нам, як хліб.