Кожного, хто приїжджає до колись тихого курортного селища Широкине, цей населений пункт зустрічає своїми старими та свіжими ранами. Зруйновані будівлі, почорнілі від пожеж вирви віконних рам – все говорить про те, що одна з найгарячіших точок на мапі антитерористичної операції знаходиться тут, на мальовничому березі Азовського моря.

На цьому напрямку надійним щитом стоять морські піхотинці Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Загартовані у боях та постійними обстрілами українські військовослужбовці запевняють ¬– ворог платить високу ціну за агресію проти нашої держави.

Однак, містечко стало відомим не завдяки туристичній привабливості, адже протягом майже двох років його назва не сходить зі звітів прес-центру АТО та телевізійних екранів. Сьогодні російсько-терористичні найманці продовжують обстріли цього населеного пункту, використовуючи при цьому заборонене Мінськими домовленостями озброєння.

Серед тих, хто стоїть на цих позиціях, є як військовослужбовці за контрактом, так і мобілізовані. Морський піхотинець за позивним “Володимирович” якраз прийшов за мобілізацією каже, що не міг сидіти вдома, адже його син теж воював у складі однієї з бригад Збройних Сил України. Йому вже 52 роки, брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, і не дивлячись на сивину, в нього є ще чимало сили боронити рідну Україну, що він яскраво демонструє під час оборони Широкиного.

– У разі потреби завжди даємо відповідь, і так даємо, що вони благають про припинення вогню, таке вже бувало не один раз, – говорить військовослужбовець за позивним “Володимирович”. – Звичайно, якщо нас не провокувати, ми нікого не чіпаємо, адже дотримуємося Мінських домовленостей і не використовуємо заборонене ними озброєння.

За словами чоловіка, зараз проти них стоять кадрові російські військові, зокрема, морська піхота Балтійського флоту РФ. Такий висновок українські військові зробили з донесень розвідників, а також з прапору, які ті підняли на одній з будівель.

В самому ж селищі немає і клаптика землі, до якого б не доторкнулася війна. Через кожні десять-п’ятнадцять метрів з асфальту стирчать хвости від 120- та 80-міліметрових мін, розбита техніка та понівечені осколками паркани. І посеред цієї суцільної розрухи, немов наперекір усім негараздам, цвітуть фантастично чудові квіти. Без людського догляду вони ростуть навмання, і лише одним своїм існуванням говорять про те, що і на цій охопленій війною землі колись наступить мир та спокій. А український прапор, який майорить на високій трубі від котельні, свідчить, який саме мир запанує у Приазов’ї.

Пройде час, і єдину у селищі школу відремонтують. Вона знаходиться на центральній вулиці населеного пункту – Радянській. Як бачимо, декомунізація сюди дійде ще нескоро. Колись тут гомонів дитячий сміх, дзвоник збирав школярів на уроки, а зараз через вибиті вікна пустими приміщеннями вільно гуляє вітер.

¬¬– Коли бойовики залишали Широкине, то вони кинули зброю, боєприпаси, бронежилети, спорядження тощо, – відзначив морський піхотинець за позивним “Замполіт”. – І хоча тут добре попрацювали сапери, ми не наважуємося заходити у покинуті будинки та туди, де бойовики облаштовували свої позиції. Сюрпризів тут було чимало, тим не менш наразі наші сапери не мають можливості продовжити розмінування, адже на цьому напрямку продовжуються інтенсивні обстріли.

“Замполіт” – контрактник, йому дев’ятнадцять і він родом з Миколаєва. В нього яскрава посмішка та живі очі. Однак, доброзичливий вигляд хлопця оманливий, ворог добре знає його позивний. За словами військовослужбовця, коли доводиться відкривати вогонь у відповідь, щоб втихомирити надмірний запал терористів, наші військові неодноразово чули по рації, як бойовики жаліються один одному на нього. Влучна стрільба та щільність вогню українського морського піхотинця дуже сильно дістає агресорів.

Наразі, Широкине залишається одним з найгарячіших місць на Маріупольському напрямку. Лише впродовж останнього місяця тут було зафіксовано більше десятка обстрілів з 120- та 80-міліметрових мінометів, не кажучи вже про обстріли зі стрілецької зброї та гранатометів. Тим не менш, цей рубіж надійно закритий, адже тут оборону тримають українські морські піхотинці.

У військовослужбовців високий бойовий дух, навчений особовий склад та достатньо зброї, щоб не дати ворогу навіть маленького шансу просунутися на українську землю.