Писати про всілякі заходи журналісти не дуже полюбляють. Це не той формат, де можна розкритися, вилити, образно висловлюючись, свою журналістську душу. Але щоразу, коли доводиться бувати на заходах, які проводяться на Савранщині, знаходжу якусь родзинку, щось оригінальне і масштабне, що виходить за межі такого поняття, як район. Це приваблює. Так було і цього разу.

Йдучи 8 червня за запрошенням на відкриття Молодіжного центру, пригадала. Коли у вересні минулого року посаду голови Савранської районної державної адміністрації обійняв Віталій Свічинський, то першою звісткою, яка рознеслася поміж людей, було те, що новопризначений керівник збирає молодь, проводить з нею неофіційні розмови, з’ясовує, що її цікавить. Невдовзі пообіцяв: «Створимо у Саврані Молодіжний центр, де юнаки і дівчата знайдуть собі заняття за інтересами, зможуть обмінюватися думками, ділитися цікавими ідеями та задумами». Тоді далеко не всі у це повірили. Тим паче, що район дотаційний, коштів не вистачає. Тож, мовляв, про відкриття чогось нового можна хіба що помріяти.

Але мрії, як виявилося, мають здатність збуватися. Особливо тоді, коли до їх здійснення докладають чимало зусиль і наполегливості.

Біля селищного парку ще здалеку було видно зібрання людей. З-поміж савранчан та інших жителів району виднілися й гості. Це заступник міністра сім’ї, молоді і спорту в 2015—2016 роках Сергій Митрофанський зі столиці, члени молодої команди голови Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі — Марія Гайдар, Надія Яшан, В’ячеслав Березуцький. Завітали і голови райдерж-адміністарції Кодимського та Великомихайлівського районів Вадим Козачок і

Володимир Следзюк — їм, напевне, най-більше хотілося побачити, що ж знову цікавого відбудеться у вже славнозвісній Саврані.

Районний будинок культури, де розташувався Молодіжний центр, зустрів усіх гостинно і врочисто. Вхід до закладу прикрашали герб, уміло розміщені блакитні та жовті полотна, що символізували прапори України. Милував око україн-ський орнамент, вималюваний на колонах. Дівчатка у національних костюмах, усміхнені і щасливі, тримали на вишитому рушнику хліб.

— Перш ніж ви оглянете наш центр, хотів би сказати величезне спасибі тим, хто допоміг нам у його створенні, — емоційно розпочав свій виступ Віталій Свічинський. Він назвав усіх, хто надав кошти, будівельні матеріали, хто доклав чимало фізичної праці, хто радив і підказував, як краще зробити.

— В очах цих людей я бачив бажання, натхнення, зацікавленість справою, а це багато важить, багато про що говорить, — зазначив очільник РДА.

Виступив також голова районної ради Микола Базей. Не могли не поділитися своїми думками-враженнями і гості.

— Держава нині приділяє велику увагу підростаючому поколінню. Розробляються цікаві проекти. Але я навіть і подумати не міг, що першою в Одеській області за їх реалізацію візьметься Саврань. Молодіжний центр — це не лише споруда. Це підтримка ініціативи молоді, напрямок на її самореалізацію. Ви молодці! — сказав Сергій Митрофанський.

— Віталій Свічинський — член нашої команди. Він заразив усіх тим, що робиться в Саврані. Ваше невелике місто стало відомим на всю Україну. Й у кожного виникло бажання допомогти, підтримати, — відзначила Марія Гайдар (додамо, що з обласного бюджету на технічне оснащення центру було виділено 400 тисяч гривень). — Впевнена, що незабаром Саврань з’явиться і на туристичній карті Європи.

— Я тут вперше, — зізналася Надія Яшан. Багато чула про вас, читала, тому захотілося побачити все на власні очі. Ви умієте втілювати в життя дитячі та юнацькі мрії. Всі пам’ятають «Резиденцію Святого Миколая», інші заходи. Й ось — Молодіжний центр. Це прекрасно!

Виступили й інші гості. Всі вони відзначили дивовижну природу краю, його талановитих і творчих людей, їхнє уміння працювати.

Й ось настав довгоочікуваний момент — Віталій Свічинський відкрив двері до Молодіжного центру. Чомусь думала, що молодь дружно вигукне: «Ура!» і відразу почне коментувати побачене. Та ні. Юнаки і дівчата мовчки роздивлялися довкола, уважно, не перебиваючи, прислухалися до того, що каже завідуюча відділом культури Оксана Орел, яка була не лише оповідачем, а й диригентом усіх подій.

— Наразі у центрі три кімнати. Як ви бачите по малюнках та оснащенню, тут поєднується три стихії: вода, вогонь і повітря, — розповідала вона. — Це симво-лічні образи. Вода єднає людей спокійних, врівноважених, думаючих. Вогонь — запальних, азартних, ризикованих. А повітря потрібне всім. У цій кімнаті збиратимуться для обговорення проблем, шукатимуть шляхи їх вирішення. Тут залагоджуватимуться всілякі конфлікти, якщо такі виникатимуть, — інтригувала пані Оксана своєю інформацією.

І вже потім молодь вибухнула емоціями. Хлопці збиралися біля ноутбуків, обговорюючи можливості, мабуть, тільки їм відомих програм. Дівчата захоплювалися дизайном, приглядалися до стелі, розміщення електричних лампочок на якій створювало ефект зіркового неба, ділилися враженнями про місце, де можна буде попити чаю чи кави.

— Ну що, подобається? — запитую жительку села Капустянка Ольгу Вербецьку.

— Я захоплена! — коротко висловлює своє враження і додає: — От би нам у залісну зону такий центр! Молодь точно тоді б у селі трималася!

— А ти що скажеш? — звертаюся до учениці 10-го класу Насті Жовтої.

— Я буду, напевне, першою, хто сюди прийде. Адже це я разом зі своїми друзями з класу образотворчого мистецтва робила розписи. Вам подобається? — перепитує вона у свою чергу. — Ми

разом з учителями продумували, в яко-му це зробити стилі, вносили свої ідеї.

— І, мабуть, вгадавши мої думки, підсумовує: — Гарно, правда?

Помітивши неподалік незнайомих юнаків, вирішила підійти і до них. Хлопці радо ідуть на спілкування.

— Я з Первомайська. Навчаюся в ОНУ імені Мечникова на факультеті «Видавнича справа і редагування», — представляється Вадим Чернецький.

— А ми — учасники АТО, приїхали у відпустку і теж вирішили відвідати центр, — кажуть брати Ярослав та Сергій Плахотні. — Тут класно! — відзначають вони і відразу ж починають ділитися своїми думками, як слід розвивати центр, що може захопити, зацікавити шкільну молодь.

Подумалося: «дехто нарікає на молоде покоління, а воно он яке — мисляче, сер-йозне, готове підставити своє плече».

Тим часом до нашої розмови долучається четвертокласник Андрій Ангельчук.

— Я також сюди приходитиму. Через фойє навпроти — клас хореографії, в якому я займаюся. У центрі — великий кінозал. Мені буде тут дуже комфортно, — по-діловому розмірковує хлопча.

Певна річ, що висловлене самою молоддю є найоб’єктивнішою оцінкою результатів праці, вкладеної у створення Молодіжного центру.

Ну і як не піти на заходи, що проводяться у Саврані, і не розповісти про них іншим?

Савранський район.

P.S. Уже наступного дня на «Віснику Саврані» з’явилася інформація про заходи, за організацію яких активно взялася молодь. Серед них — майстер-клас з розпису хною, концерт cover-пісень, спортивний квест. А щоби допомогти підростаючому поколінню у вивченні англійської мови, до Саврані приїхав волонтер із США Роберт, який проводитиме у Молодіжному центрі спеціальні курси. І це тільки початок…

Д.М.