Хітами зовнішньої політики тижня, що минає, стали дві події. Перша — візит прем’єр-міністра України в Сполучені Штати Америки, друга — нарада радників (помічників) президентів Німеччини, Франції, Росії та України. Яка з подій важливіша, сказати важко. Результати візиту і наради однаково здатні вплинути на перебіг подій у нашій країні.

ЗВІТ ПОЧУТО І ЗАТВЕРДЖЕНО

Чотириденний візит прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана у Вашингтон називають оглядинами. Особисто познайомитися з главою уряду країни, яку США підтримують у важких для неї обставинах, для американських полі-тиків, звичайно, важливо. Але ще важливіше упевнитися, що таки варто витрачати сили і гроші на цю підтримку.

Президент Барак Обама казав, що Україна ще не вийшла, а тільки бореться за те, щоб вийти з-під впливу Кремля. А в адміністрації американського президента є люди, які вважають, що процес може піти назад і допомога США, у підсумку, виявиться марною.

У Білому домі, й особливо в Конгресі, є чимало тих, хто вважає події в Україні переднім краєм боротьби цивілізацій, фронтом битви за свободу і демократію. Але пріоритетом зовнішніх зусиль США називають світову війну з терористами і залучення у цю війну Росії як союзника.

Вплинути на пріоритети Білого дому, Конгресу або Державного департаменту США Володимиру Гройсману навряд чи вдалося. Та це й не було завданням візиту. Основним у роботі української делегації був намір відзвітувати за виконану на американські гроші роботу. Бажання довести, що справа Арсенія Яценюка живе і перемагає в новому уряді України.

Основними пунктами звіту, слід думати, стала диверсифікація поставок природного газу в Україну та підвищення до умовного середньоєвропейського рівня цін на енергопостачання усім споживачам на внутрішньому ринку. До заслуг нового уряду, ймовірно, зараховували баланс видаткової і дохідної частини бюджету. Хоча цей баланс сформований (драконівськими методами) ще попереднім урядом, Володимир Гройсман робить усе, щоб перегляд основного економічного закону не був скоригований в цілому, як передбачалося при голосуванні у грудні.

Як гостру приправу до страви під назвою «економічні реформи» американцям подавалися дерегуляція української економіки, програма широкої приватизації державних підприємств і боротьба з корупцією, хоча цією боротьбою займається не уряд, а Генеральна прокуратура та Національне антикорупційне бюро.

У Вашингтоні інтерес до україн-ських справ, бажання отримати інформацію з перших рук великі. Володимиру Гройсману за короткий термін вдалося зустрітися і поговорити з лідерами республіканської більшості в Палаті представників і Сенаті США, з лідерами демократів в обох палатах Конгресу, з віце-президентом США Байденом (на знімку), з представниками Держдепартаменту, з міністром фінансів.

Як зазвичай, у вигляді заохочення під завісу візиту прозвучали повідомлення про виділення чергової фінансової допомоги, запевнення в підтримці України в питанні збереження територіальної цілісності та суверенітету. Висловлена тверда впевненість, що США нашу країну не залишать у біді, незалежно від того, як у найближчі місяці розвиватимуться події в українсько-російському конфлікті.

ПРОРУБАТИ ВІКНО В НОВИЙ ГЛУХИЙ КУТ

Слід зазначити: політики США, з якими зустрічався Гройсман, відповідальність за невиконання Мінських угод покладали саме на Росію. А з вуст європейських полі-тиків у той же час звучало інше.

На Петербурзький економічний форум після двох років відсутності приїхали голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці і колишній президент Франції Ніколя Саркозі. Їхні заклики до відновлення економічних відносин Євросоюзу з Росією, як і недавні резолюції парламенту Франції, на думку міністра закордонних справ РФ Лаврова, можна трактувати як «розмивання санкцій». Нам залишається тільки сподіватися, що далі закликів справа не піде. Євросоюз у червні продовжить санкції на півроку, а в кінці року продовжить їх, незалежно від виконання Мінських угод.

Те, що мінський процес зайшов у глухий кут, з якого треба шукати вихід, очевидно всім, хто зберіг здатність думати. Зустрічі на рівні Тристоронньої контактної групи не допомагають, а ускладнюють пошуки виходу з глухого кута. Останнім часом раз-по-раз посиденьки в Президент-готелі закінчуються констатацією того, що учасники ні про що не домовилися.

Якщо раніше виправданням зустрічей у Мінську було затишшя на фронті і зменшення кількості жертв, то тепер інтенсивність бойових дій уздовж лінії розмежування різко зросла, кількість загиблих і поранених збільшилася, і кожна провокація, кожна стрільба із заборонених видів зброї може перерости в бойові дії по всій лінії фронту.

На дипломатичному полі бою спонтанні перестрілки також призвели до непримиримого зіткнення сторін. Вибори на окупованих територіях та амністія ватажків терористів під час бойових дій абсолютно неприйнятні для України. А без задоволення цих вимог російська сторона навіть чути не хоче про відведення своїх військ і озброєнь з Донбасу та передачу контролю над державним кордоном України українській прикордонній службі.

Зазвичай зближувати позиції допомагали зустрічі у форматі «нормандської четвірки», але лідери чотирьох держав тепер не ризикують розкривати свої наміри, а глави МЗС не виходять за рамки інструкцій, отриманих від своїх шефів. У цьому ланцюжку є, проте, вільні ланки — діячі з репутацією «сірих кардиналів». Як правило, вони не беруть участі у публічній політиці, зате є авторами, а іноді й провідниками стратегічно важливих рішень.

Одним із таких діячів є помічник Володимира Путіна Владислав Сурков, який розробив і втілює у життя концепцію підтримки «народних республік». Останнім часом він не раз особисто керував нарадами ватажків терористів на окупованих територіях, а в середу, 15 червня, прибув до Мінська для зустрічі з радниками канцлера Меркель і президента Олланда, з представниками ОБСЄ і заступником глави адміністрації Президента Порошенка Єлисеєвим.

На відміну від вашингтонських зустрічей, мінські зустрічі радників проходять у закритому, практично секретному, режимі. Ця секретність гарантує, що сторони, якщо не знайдуть виходу, спробують прорубати вікно у наступний глухий кут.