26-27 травня Японія приймала лідерів «Великої сімки» вже вшосте в історії зустрічей цього формату. Загалом же це був 42-й саміт «Сімки», яка 1998 року, після вступу до неї РФ, була трансформувалася у «Вісімку», проте з 2014-го, після анексії Росією українського Криму, вже третій рік поспіль проводить саміти без її участі.

На порядок денний було винесено питання глобальної економіки і торгівлі, енергетики й енергоефективності, розвитку інфраструктури, кібербезпеки, боротьби з корупцією, охорони здоров'я, прав жінок і дітей, міжнародної політики та безпеки, боротьби з екстремізмом і тероризмом, проблеми мігрантів та біженців, а також обговорення ситуацій у Сирії, Іраку, Ірані, Північній Кореї, Україні, Лівії, Афганістані, Ємені, Африці та Венесуелі. Також ішлося про безпеку морського судноплавства, нерозповсюдження ядерної зброї та роззброєння, загрози в атомноенергетичній сфері, права людини, кліматичні зміни, проблеми довкілля.

У Декларації саміту «G7» рішуче засуджується тероризм у всіх його формах і проявах, зокрема злочини проти цивільних осіб, скоєні ІДІЛ, «Аль-Каїдою» та іншими угрупованнями. Зазначається також, що інтернет і соціальні мережі експлуатуються терористами для рекрутування, фінансування, планування та координації злочинних акцій.

Лідери «Великої сімки» зобо­в'язалися вжити заходів, викладених у плані дій «G7» щодо боротьби з тероризмом і насильницьким екстремізмом, та підтримати імплементацію відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН, які передбачають обмін інформацією з метою зміцнення кордонів, підвищення рівня авіаційної безпеки, боротьби з фінансуванням тероризму, незаконним обігом культурних цінностей та вже згаданим насильницьким екстремізмом.

Вирішено збільшити глобальну допомогу для задоволення нагальних і довгострокових потреб біженців та інших переміщених осіб шляхом надання різноманітної гуманітарної допомоги, а також підвищити соціально-економічний розвиток постраждалих регіонів, зокрема в галузі освіти, охорони здоров'я та інфраструктури.

«Велика сімка» висловила впевненість у тому, що російсько-український конфлікт може бути розв’язаний лише дипломатичними засобами і при повному дотриманні міжнародного права, яке передбачає зобов'язання поважати суверенітет України, її територіальну цілісність і незалежність.

Засуджено незаконну анексію Кримського півострова та підтверджено політику невизнання її результатів, висловлено стурбованість подальшими проявами насильства вздовж лінії зіткнення. Учасники форуму закликали всі сторони конфлікту зробити конкретні кроки, які приведуть до повного припинення вогню, що передбачаються Мінськими домовленостями.

Лідери «Великої сімки» поновили свою рішучу підтримку повного виконання Мінських домовленостей, роботи «Нормандського формату» і Тристоронньої контактної групи, висловили сподівання, що Росія виконає свої зобов'язання і використовуватиме свій вплив на сепаратистів для виконання домовленостей у повному обсязі. Вони також підкреслили ключову роль ОБСЄ у сприянні деескалації кризи та закликали всі задіяні сили, зокрема сепаратистів, забезпечити спостерігачам повний і безперешкодний доступ по всій зоні конфлікту.

«Термін дії санкцій вочевидь пов'язаний з повною реалізацією Росією Мінських домовленостей і повагою до суверенітету України. Санкції можуть бути скасовані лише тоді, коли Росія відповідатиме цим зобов'язанням. Проте ми також готові вжити додаткових обмежувальних заходів із метою підвищення втрат для Росії, якщо її дії цього вимагатимуть», – наголошується в Декларації. Водночас учасники саміту визнали важливість діалогу з Росією, покликаного забезпечити дотримання взятих нею зобов'язань і норм міжнародного права, а відтак – домогтися всеосяжного, стійкого та мирного врегулювання кризи.

Передбачаючи неможливість повернення Росії до «Великої вісімки», Москва ще задовго до проведення саміту почала поширювати інформацію, що, мовляв, цей формат міжнародного форуму вичерпав себе і що Росія більше не вбачає сенсу у відновленні його роботи. Заступник міністра закордонних справ РФ С. Рябков у своєму коментарі заявив: «Для нашої країни цей формат залишився в минулому і ми не вбачаємо необхідності реанімувати те, що залишилося в минулому, і тому участь Росії у «Групі вісьмох» для нас є абсолютно неактуальним питанням».

Глава Адміністрації президента РФ С. Іванов зазначав, що Москва «не плаче» щодо участі в «G8». За словами прес-секретаря глави РФ Д. Пєскова, «формат «G20» дієздатніший у нинішній міжнародній ситуації, оскільки він має набагато ширший потенціал». 27 травня, в день завершення роботи саміту «G7» у Японії, уряд РФ оголосив про намір вжити заходів у відповідь – продовжити до кінця 2017 року санкції проти тих країн, які так чи інакше беруть участь у санкціях проти Москви.

Антисанкційну кампанію очолив сам В. Путін, опублікувавши напередодні візиту до Греції в афінській газеті «Катімеріні» свою статтю за назвою: «Росія і Греція: співпраця заради миру та розквіту», в якій закликає європейців «зробити належні висновки з подій на Україні» і розповідає про те, як страждають греки і громадяни інших країн Євросоюзу від того, що Брюссель конфліктує з Москвою через нас.

Найвагоміший для України результат від саміту «Великої сімки» в Японії – це моральна підтримка з боку лідерів провідних демократичних країн у конфронтації з Росією. Велике значення має позиція лідерів «G7» щодо продовження санкцій проти Росії до кінця поточного року і обіцянка їх посилення, якщо Кремль не припинить війну проти України на Донбасі. Хотілося б сподіватися, що ця позиція «Великої сімки» буде врахована на засіданні Ради ЄС 28-29 червня.

Найбільшою політичною та моральною санкцією проти Росії була відсутність В. Путіна на третьому поспіль саміті «G7». Це свідчить, що провідні демократичні країни світу не сприймають рецидивів силової політики та нехтування міжнародним правом, які демонструє Кремль, особливо в останні роки.

Отже, підтримка України з боку «G7» – це велика перемога нашої країни, але вона не є подарунком. Її здобуто в тяжкій боротьбі з гібридною дипломатією й інформаційною війною, розв’язаною путінською Росією. А прояв солідарності з Україною з боку європейської та світової спільноти значною мірою залежить від того, наскільки ми, українці, заслуговуватимемо на цю підтримку, наскільки нам вдасться навести лад у своїй країні, об'єднати суспільство, реалізувати потрібні реформи, зміцнити Збройні сили, стабілізувати соціально-політичну ситуацію та підняти економіку, яка б задовольняла насамперед насущні потреби простих людей. Чим сильнішими ми будемо, тим вагомішою буде підтримка наших друзів, союзників і партнерів.