Молоді не пам’ятають, а люди старшого покоління, махаючи рукою в бік колишнього консервного та цегельного заводів, з сумом згадують час, коли в Ананьєві працювали й давали робочі місця чимало підприємств. Нині ситуація, здається, покращується...

Ганна Сєдова – директорка «Укрхліба-2», відносно молодого (дев’ять років від заснування) приватного підприємства, яке створювалося практично з нуля, розповідає:

– Ми самі вчилися виробляти хліб, бо спочатку не знали, не розуміли технологій: як вимішувати, як пекти… Спершу нам взагалі не дозволяли відкритися, все робили, аби не дати нам змоги працювати, бо вже був один завод-монополіст. Але згодом наш хліб почали купувати…

Зараз підприємство розвозить свої хлібобулочні вироби не лише по Одещині, а й до Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської областей.

– Ми брали участь у конкурсах, виставках, багато було пропозицій від серйозних торговельних мереж, таких як «Таврія В», щоб ми возили туди свої вироби. Тож попит на нашу продукцію є, – веде далі директорка.

Окрім якісної продукції, підприємство має ще одну перевагу перед конкурентами:

– Нам трохи дешевше виходить за рахунок того, що у нас свій млин. Тому зараз ми обходимося без боргів, не як інші заводи.

Таке економічно вигідне рішення дозволило Сєдовій іти назустріч тим містянам, яким булка хліба за звичайною ціною не по кишені, попри те що борошно, яке мали б надавати підприємству із держрезерву, так і не надали.

– Виробничий процес у нас повністю автоматизовано, – говорить Ганна Акбарівна. – Ми придбали нове обладнання.

Кваліфікований персонал, безперечно, є тією основою, на якій стоїть робота заводу.

Більшість співробітників прийшли працювати з самого початку. З Оленою Чехірою, майст­ром-технологом, та Ніною Булат, майстром з асортименту, Ганна Сєдова починала дев’ять років тому й досі цілком задоволена їхньою роботою.

Підприємництво не обмежується закупівлею сировини та устаткування, добором персоналу, власне виробництвом і транспортуванням продукції, бо це ще й відносини на ринку та з місцевою владою:

– Сьогодні ми знаходимо спіль­ну мову з адміністрацією, районною та міською владою. Вони нам уже не диктують, що і як робити, а намагаються співпрацювати. Приїжджали сюди не раз і мер міста, і голова райдерж­адміністрації, і голова районної ради. Питали, чим можуть допомогти. А чим вони можуть допомогти? Ситуація у країні ж не від них залежить…

Зниження попиту на хліб через економічну ситуацію, постійне підвищення цін на газ, електроенергію, пальне та сировину стримує розвиток підприємства.

– Труднощі іноді виникають банально через оплату комунальних послуг. Субсидій на газ та електроенергію ніхто підприємствам не дає, і коли вкотре піднімається ціна, працівники уважно на мене дивляться, чекають, що я їм скажу, як це позначиться на виробництві, а відповідно, на їхній зарплаті. Людей теж шкода, адже всі бояться роботу втратити, – говорить керівниця.

Але «Укрхліб-2» від далекосяжних планів не відмовляється – вже готова бізнес-ідея відкрити в Ананьєві кондитерське виробництво.

– Важко чи не важко, але ми його запустимо, – переконана Ганна Акбарівна.

Попит місцевих крамниць і неабиякий досвід – на боці заводу.

Символічно, що поряд з успішно працюючим «Укрхлібом-2» сьогодні розташована вщент зруйнована будівля підприємства «Ремонтник», яке повністю розікрали і де годі говорити про якусь перспективу. Як то кажуть, два світи – два способи життя…