У зоні відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь» як завжди неспокійно. Й не тільки тому, що там тривають численні обстріли позицій українських військ великокаліберною зброєю, а також постійні провокації ДРГ. В цих місцях після активних бойових дій залишилося чимало мін та снарядів – тисячі гектарів землі засіяні смертоносним насінням. Силами саперних підрозділів, укомплектованих військовиками-контрактниками, триває робота щодо розмінування ділянок на передових позиціях, а також місцевості поблизу населених пунктів Широкине, Павлопіль, Лебединське, Старогнатівка, Граніт­не та Новотроїцьке.

Крок. Зупинка... Ще крок... Серце б’ється в такт пищанню рамки міношукача. Тут за кілька сантиметрів – смерть… Зачаїлася й чекає у своєму неглибокому підземеллі на випадкову жертву. Ставимо червоний прапорець...

– Завдання першого сапера – знайти небезпечний предмет, а другого – знешкодити його, – пояснює командир групи розмінування підполковник Євген Байцарук. – Головним у роботі наших спеціалістів є чітке виконання інструкції та вміння зберегти в собі почуття небезпеки. Якщо навіть у досвідченого сапера з часом «замилюється» око, з’являється зайва впевненість, ми намагаємося відсторонити його від цієї важливої й водночас небезпечної роботи, дати час на відпочинок.

Як розповів мій співрозмовник, нинішня ситуація на лінії зіткнення нагадує таку собі позиційну війну, яка передусім сприяє застосуванню прийомів мінної війни диверсійно-розвідувальними групами ворога. Але для ефективності такої тактики потрібні заздалегідь заготовлені запаси вибухівки. На Донбасі супротивник активно використовує саморобні вибухові пристрої, ті ж розтяжки. Насамперед вони спрямовані на залякування місцевого населення, щоб люди втратили впевненість у своїх діях і були деморалізовані.

– Бачу мобільний телефон! Десять метрів праворуч! Зупинити рух!

Група розмінування вмить завмирає на місці. Сапери чудово розуміють, що старенька «мобіла» може відірвати руку. На війні будь-яке сміття становить потенційну небезпеку. Кожна річ за невеликою доробкою досвідченого підривника може не тільки залишити її нового господаря без кінцівок, але й забрати йому життя.

Один із військовослужбовців обережно підходить до знахідки та встромляє в землю червоний прапорець. Перевіряти рівень небезпеки немає часу. Цим займатимуться сапери, які йдуть позаду. Завдання головного дозору – виявити вибухонебезпечний предмет і позначити його.

Справді, роботу саперів, яких очолює молодший лейтенант Ігор Гирик, легкою не назвеш. Та й погодні умови – влітку під пекучим сонцем – додають певних складнощів. За таких обставин саперам доводиться працювати тільки до обіду. Але навіть за такий короткий час військовики проводять великий обсяг робіт. За день знешкоджується близько 200 великих боєприпасів, якщо ж вони не такі крупні, то їхня кількість може бути значно більшою. Знищення небезпечного арсеналу відбувається на спеціальних полігонах, розташованих на далекій відстані від населених пунктів, при цьому воїни-сапери дотримуються всіх необхідних заходів безпеки.

– Спочатку ми проводимо кілька пробних підривів, знаходимо оптимальний варіант закладання тротилу для кожного виду боєприпасів, щоб знищити все повністю, без залишків вибухової речовини. Це дозволяє проводити утилізацію якісно, надійно, зі стовідсотковим знищенням, – розповідає сапер за позивним «Стодоля».

Фігурний заряд із шести кілограмів тротилу, оптимальний за якостями та своєю дією для 100-міліметрового боєприпасу, й розміщено його так, що вибухова речовина, яка знаходиться в його головній частині, буде знищена повністю. Сапери відходять до укриття, на небезпечній території не залишається жодної душі. За командою «Вогонь!» натискається кнопка конденсаторної підривної машинки. Знешкоджується чергова партія небезпечного арсеналу. Завдання виконано!

Лише за останній місяць у зоні відповідальності ОТУ «Маріуполь» було знищено більше тисячі вибухонебезпечних предметів. Ця важлива робота триває...