- Ви вважали одним з основних завдань — реформування Адміністрації морських портів. Що ви взагалі хочете зробити з АМПУ?

- У першу чергу, має бути створена Морська адміністрація України. її в повноцінному розумінні ніколи не було. Були квазі-міністерства, які займалися морською галуззю. Морська адміністрація повинна опікуватися розвитком морської галузі та безпекою. До її компетенції повинні бути віддані всі майнові питання підприємства, після того як ми завершимо процес приватизації або позбавлення непро-фільних активів, що невигідно мені як міністру, але вигідно для галузі.

Усі профільні активи мають бути передані Морській адміністрації. АМПУ повинна займатися виключно проведенням тендерів на підтримання днопоглиблення і гідротехнічних споруд. Це крапка. Сучасна організація, яка складається з тисяч осіб, — це фактично нонсенс.

У нас проблема в чому? Коли створювалась АМПУ, всі служби звели в одну. Відбулася централізація фінансового потоку, що вигідно одній чи декільком особам. Наше завдання — все це розгрібати.

- Які залишки коштів у Адміністрації розміщені в банках?

- Там на початку року було близько 3 мільярдів. Зараз там, сподіваюсь, у зв'язку з початком днопоглиблювальних робіт, трохи менше Ми всіляко

- Які залишки коштів у Адміністрації розміщені в банках?

- Я вам точно не скажу. Коли я починаю про це казати, ледве не в суди подають на мене. Буцімто, це комерційна таємниця і ми розголошуємо те, на що не маємо права. Це маячня. Тут є єдина логіка. Буває, що окремі комерційні банки першої категорії гнучкіше підходять до потреб клієнтів. Все інше — це відмовки. Безумовно, гроші державних підприємств повинні бути в державних банках.

Були різні моменти: зараз ми вирівнюємо ситуацію, бо були і деякі одіозні банки, потихеньку витягуємо, але це доводиться робити акуратно. Якщо я зараз скажу, що всі гроші забираємо, просто впадуть декілька банків і в підсумку галузь втратить свої гроші. У нас вже був прецедент минулого року, коли один відомий банкдуже відомого мільярдера впав, і ми втратили декілька сотень мільйонів гривень. Ми зараз витягуємо те, що можливо витягнути, потім на залишок суми будемо складати якісь графіки.

- Яким ви бачите майбутнє портів: це приватизація, концесія або оренда?

- Я думаю, що концесія найбільш ефективна, але тільки після ухвалення нового закону про концесію для великих портів, які повинні бути в державній власності. Приватизація повинна стосуватися середніх та менших портів, але це знову ж таки не робиться за ніч. Якщо ми цього року приймаємо закон про концесію, то наступного року, в кращому випадку, ми зможемо відпрацювати його на практиці на базі порту «Октябрьский». Треба подивитися, як цей закон функціонує в реальності. Якщо все добре, то ми зможемо говорити і про більш великі об'єкти, але це 2018 рік тоді.

Щодо приватизації менших портів, то тут ситуація може бути простішою. Швидше за все, це буде 2017 рік.

- Читав на ports.com.ua колонку колишнього керівника «Октябрьского» Руслана Олійника, якого усунули відуправління, і порт, буцімто, почав працювати дуже неефективно. Що там сталося?

- Ми його вже поновили. Там була певна історія, оголосили конкурс, він з категорії good guys, але я не хочу поглиблюватися в усю історію. Там було керівництво в особі Руслана Олійника і Олександра Басюка, які нормально працювали.

Був оголошений конкурс, який виграла інша людина, вона призначена не була, але була призначена ще інша людина. У підсумку порт втратив товаро-потік, економічна ситуація значно погіршилася. Мені довелося брати політичну відповідальність на себе, але я вважаю, що я правильно зробив, поновивши Олійника на посаді. Він зараз виконуючий обов'язки нового директора порту до моменту проведення нового конкурсу, а там уже подивимося, хто виграє.

- Це якраз приклад незрозумілих конкурсів, які нам здаються не зовсім прозорими.

- Є дуже багато незрозумілих, чесно кажучи. Я за своє життя бачив такі цирки, що в мене вже професійна параноя починається і я в нормальних речах бачу підозрілі.

- Тобто ви припускаете, що необхідні досить жорсткі рішення в деяких випадках?

- Безумовно. Коли ми говоримо про рішучі реформи, мають бути рішучі рішення. Конкурс — це затягування процесу, і для держави, яка у війні, це дуже дороге задоволення.

- Але це може грати і проти вас?

- Безумовно. Але в нас є досвід УЗ, коли ми брали супер-фахових людей, з чудовою західною освітою, без жодного дня роботи в Україні, і вони через місяць ставали корупціонерами, деяких я потім не впізнавав. Людей гроші міняють, людей міняють посади, і ти ніколи не знаєш, як воно спрацює в реальності. Тому 50 на 50 завжди.

- Зараз порти вдаються до знижок на транзит. У такої політики є безліч критиків.

- Ми мусимо це робити, подобається це комусь чи ні. Знижки на транзит, рівень собівартості з невеликою прибутковістю, навіть з нульовою прибутковістю — єдиний вихід України, щоб стати транзитною державою.

- Ви можете підтвердити це конкретними показниками?

- Поки немає жодних, але ви повинні розуміти, що ця знижка запрацювала півроку тому, може, навіть менше. Основні компанії формують свої вантажопотоки щонайменше за рік. Ми тоді оголосили, що це піврічний експеримент. Але що ж тоді? Ви через півроку скасуєте, навіщо ми будемо перенаправ-ляти? Зараз це буде постійна знижка.

Ми виходимо з того, що сформувавши адекватну команду менеджерів, маркетологів, логістів УЗ, зможемо залучити додатковий вантажопотік. Дуже цікавий напрямок Перськоїзато-ки через Іран, потенційно цікавий Шовковий шлях, де ми провели технічний поїзд, тому тут перспективи великі. Казахстан, Азербайджан вкладають десятки мільярдів в інфраструктуру для того, щоб заманити транзит на свою територію. Вони готові йти по ціні вниз максимально. Всіх цікавить обсяг.

- Які перспективи у Шовкового шляху після скандалу щодо його неефективності?

- Я сподіваюсь, що у вересні ми зробимо спільну презентацію з Азербайджаном в Китаї і все буде гаразд щодо потужностей наших транзитних держав. Якраз тоді планує провести окрему зустріч Державний фонд Шовкового шляху, заснований Китаєм для розвитку інфраструктури держав, через які він пролягає. Потенційно воно все виглядає дуже непогано.

- Як перемовини з Казахстаном та Азербайджаном?

- Казахстан розуміє ситуацію, більше того, країна вклала великі гроші в будівництво нової паромної переправи через Каспій, вони розширюють цей напрям. Тобто ми рухаємося абсолютно вірно, і мені дуже приємно, що ми з першої секунди вгадали. В Азербайджані були дуже добрі переговори, це було дуже правильне рішення, що вони відбулися на рівні президентів обох країн.

У мене також були дуже гарні та змістовні переговори з іранською делегацією, яка перебувала в Україні в ці дні. Там теж дуже непогано все виглядає, Україну запрошено до будівництва тисячі кілометрів залізничної магістралі в Ірані, вони розглядають співпрацю з нами у напрямку ремонту вагонів, будівництва нових. Ми можемо відкрити двері, але якщо ніхто не буде туди заходити і вести фаховий і системний діалог, нічого з того не буде.

І з цим у нас величезна проблема. Ми усім іноземцям розповідаємо, що у нас країна шалених можливостей, шалені проекти, шалений потенціал. Вони приїжджають і питають: «Куди ідемо, у що вкладати, де проекти?» Пауза. «Проект ми напишемо, тільки гроші дайте».

- Ви раніше анонсували велику приватизацію тих об'єктів, які входять до Мінінфраструктури. Є якийсь перелік?

- У нас проблема — є величезна кількість bottleneck (вузьке місце — ЕП), які були штучно створені.

- Ми припускали, що ви скажете, що вони зараз не в пріоритеті. Спочатку ОПЗ, «Центренерго», а приватизація об'єктів транспортної галузі зачекає.

- Це великий жаль і сум, бо є серйозні компанії-інвестори, які готові заходити, просто не розуміють, куди і на яких умовах. Нам дуже важливо все-таки, щоб виключили зі списку стратегічно заборонені до приватизації морські порти, щоб розпочати підготовчу роботу. Дунайське пароплавство, наприклад, треба продавати.

Ми ще зараз ЧМП розслідуємо потроху. На початку двохтисячних наклали гриф «цілком таємно» і все, пароплавство зникло. Я цього року познімав усі грифи, ми передали все це в НАБУ. Всі активи ж виведені за кордон. Деякі з цих суден все ще використовуються, тому хочемо хоча б щось повернути.

Також в нас є об'єкти величезні нерухомості за кордоном, про які теж усі забули, активи в Одесі. Усі роблять вигляд, що спроектували, пропало, вже немає. Насправді кожна влада потроху «допилювала». Ми поки що зупинили.