Близько року тому, коли в пресі обговорювали чергову відмову Білого дому надати Україні летальну зброю, частина наших політиків і журналістів стверджувала, що позиція США не зміниться доти, поки президентом Сполучених Штатів Америки є Барак Обама.

Стабільна позиція Обами

Позиція американської адміністрації щодо летальної зброї справді не змінилася. Не подіяли навіть резолюції Конгресу. Але в іншому президент Обама робив усе від нього залежне для підтримки України у боротьбі проти російської агресії. В межах наданої фінансової допомоги США постачають транспортні засоби для української армії, амуніцію, оборонні системи озброєнь, у тому числі контрбатарейні радари та безпілотники, проводять спільні навчання і тренування українського спецназу.

З усіх друзів нашої держави на Заході тільки США надають Україні істотну допомогу в справі відновлення боєготовності наших Збройних Сил. І в цьому позиція Барака Обами незмінна. Незмінна вона і щодо відстоювання територіальної цілісності України на всіх рівнях дипломатії — від Ради Безпеки ООН до прямих переговорів глави Держдепартаменту США Джона Керрі з президентом Росії Путі-ним та міністром закордонних справ Лавровим.

У нашій країні досі є люди, які стверджують, що США ведуть з Росією політичну торгівлю і час від часу розігрують українську карту. Але ця торгівля (якщо взагалі така ведеться) ніколи не зачіпає основ міжнародного права і не стосується принципових питань. Таких, як анексія Криму або присутність російських військ на Донбасі.

Українські політики настільки звикли до підтримки Сполучених Штатів Америки та особисто президента Обами, що сприймають її як щось незмінне і природне. Але це далеко не так. Кампанія з обрання президента, яка зараз ведеться у США, з усією очевидністю демонструє: зміни в позиції Білого дому можливі. І вони можуть бути несприятливими для нас.

Після загальнонаціональних з’їздів Республіканської партії у Клівленді та Демократичної — у Філадельфії, які висунули від республіканців Дональда Трампа, а від демократів Гілларі Клінтон, кампанія з виборів президента вийшла на фінішну пряму. І за час до дня голосування (вівторок 8 листопада) кандидати під час поїздок по країні і під час дебатів на телебаченні продемонструють суспільству всі можливі аргументи.

Скандальні симпатії Трампа

Абсолютна більшість тем, що обговорюють кандидати в президенти США, як і раніше, стосується внутрішньої політики. Але під час проведення праймеріз з’ясувалося: середній американський виборець, на відміну від колишнього, виявляє інтерес і до зовнішньої політики. Знає, в якій частині світу розташовані Сирія і Росія. А деяким з них знайоме і слово Україна.

Республіканський кандидат Дональд Трамп на попередньому етапі виборів зробив низку суперечливих заяв щодо подій в Україні. Від того, що Україна його не цікавить, до того, що в українсько-російському конфлікті він цілком на боці нашої країни. Діапазон заяв відрізнявся такою широтою, що про позиції Трампа ще півроку тому судити було важко.

Однак незадовго до початку партійного з’їзду і відразу після нього в позиції республіканського кандидата багато чого прояснилося. За наполяганням Трампа з програми Республіканської партії було виключено вимогу про надання Україні летальної зброї, а через два тижні після з’їзду, відповідаючи у Флориді на питання німецької журналістки, Дональд Трамп сказав, що розгляне питання про зняття санкцій і про визнання Криму частиною Росії.

Дональда Трампа і раніше підозрювали у проросійських настроях, а симпатії до Володимира Путіна він не соромився висловлювати відкрито. Тепер з’ясовується, що в Кремлі республіканському кандидатові відповідають взаємністю. Більше того — давно працюють задля його обрання. Роблять конкретні кроки для дискредитації керівництва Демократичної партії США й особисто Гілларі Клінтон.

Напередодні відкриття з’їзду у Філадельфії хакери надали журналістам порталу WikiLeaks (а ті виклали у відкритий доступ) кілька десятків тисяч електронних листів з кореспонденції кері-вництва Демократичної партії США за час президентської виборчої кампанії. З деяких листів випливало, що апарат демо-кратів, порушуючи правила, підтримував тільки одного з кандидатів. Сприяв на праймеріз Гілларі Клінтон. Як наслідок — безпосередньо перед з’їздом розгорівся скандал, в результаті якого голова національного комітету Демократичної партії Деббі Вассерман-Шульц відмовилася відкривати партійний з’їзд і подала у відставку.

Якщо виберуть Клінтон...

Інцидентом втручання у внутрішню політику США зайнялося ФБР. Його співробітники з’ясували, що хакери, які зламали пошту, в процесі «роботи» користувалися кирилицею і припиняли діяльність на час державних і релігійних свят в Росії. Тобто «російський слід» зламування — не домисел. Як про-суватиметься розслідування ФБР, сказати важко, але нема сумнівів, що його доведуть до кінця. І якщо Гілларі Клінтон виберуть, інцидент зі зламом пошти Демпартії позначиться на відносинах США і Росії. В тому числі на «українському питанні».

На відміну від Трампа, Гілларі Клінтон своїх поглядів на становище в Україні ніколи не міняла. Очолюючи Державний департамент США, вона, звичайно, продовжувала лінію свого шефа Барака Обами, а коли пішла у відставку, іноді дозволяла собі покритикувати Білий дім за недостатню фінансову та військову підтримку Києва. Але при цьому висловлювалася стримано й обережно.

Коли на порталі WikiLeaks була викладена частина з листування Клінтон 2010—2014 років (теж, до речі, результат зламу хакерами), згадок про Україну, окрім протокольних записів та результатів моніторингу преси для держсекретаря, не виявили. Хоча в ці роки у нас було чим поцікавитися.

Після невдалого досвіду «перезавантаження» відносин з Росією Гілларі Клінтон, якщо стане президентом, буде, швидше за все, «дмухати на молоко», уникати рішучих дій і різких рухів щодо подій на сході Європи. А українським політикам і журналістам, які очікували, що політика США стосовно нашої держави зміниться з відходом Обами, нічого не залишається, як чекати, поки піде Клінтон.

Або відмовитися від очікувань і зосередитися на тому, що відбувається у власній країні.