Тему забезпечення лікарськими препаратами медичних закладів «Одеські вісті» цього року вже порушували. Зокрема, в № 36 від 12 травня ми знайомили читача зі станом забезпечення ліками районних лікарень і тим, як працює широко розпіарена головою Одеської облдержадміністрації система «Доступні ліки». Вірніше – не працює, а лише вдає, що так.

Відтоді у згаданій системі відбулися певні зміни. Сайт «Ліки» набув іншого вигляду, пошук лікарського препарату став зручнішим, дані оновлюються оперативніше. Але сьогодні ми поговоримо про забезпечення лікарськими засобами закладів екстреної медичної допомоги. А сайт будемо використовувати в якості джерела даних.

Літньому сезонові властиві специфічні чинники медичного ризику. Окрім захворювань, викликаних високою температурою довкілля, влітку значно зростає ймовірність алергічних нападів. Розмаїття рослинного світу та царства комах, більшість представників яких має алергенні властивості, підвищений побутовий травматизм і, як наслідок, частіше вживання профілактичних сироваток проти правцю та сказу – все це створює умови для виникнення у людей алергічних реакцій аж до анафілактичного шоку. Це грізне захворювання має ненульову ймовірність і в інші сезони, і за умов невчасного подання екстреної допомоги може призвести до смерті. На жаль, найвразливішим контингентом і в цьому разі є діти. Перевіримо, як до протишокової терапії підготовлені центри первинної медико-санітарної допомоги області.

Для початку з’ясуємо для себе, що анафілактичний шок – давно відоме захворювання, і медицина знає, як впоратися із нападом хвороби. Наказом № 432 Міністерства охорони здоров’я України 2006 року навіть затверджено «Протокол надання медичної допомоги при анафілактичному шоці». Це належним чином зареєстрований у Мін’юсті документ, припис якого є обов’язковим для всіх лікувальних закладів. Згідно з ним, основним препаратом, який безумовно мусить бути введений пацієнтові при поданні первинної допомоги в разі загрози анафілактичного шоку, є 0,1% розчин адреналіну.

Більшість центрів ПМСД рятувальним препаратом забезпечені. Іноді його обмаль – лише по одній упаковці, але хоча б десятьох пацієнтів лікарі врятувати можуть. На жаль, у Березівці, Біляївці, Кодимі, Іванівці, Татарбунарах препарату просто немає. Бракує його і Окнянському, Саратському, Савранському центрам первинної допомоги. У Вилківській та Теплодарській лікарнях (там центрів ПМСД немає) 0,1% розчин адреналіну також відсутній. Зважте на те, що саме зазначені заклади подають первинну допомогу потерпілим. До районної лікарні або клініки обласного цент­ру хворого ще треба довезти. А в разі шоку часу на мандри розбитими шляхами Одещини просто немає. Окремо хочу згадати Кілійський центр, у якому, згідно з даними сайту, є лише делагіл, етамзілат, еуфілін, калімін, сульфокамфокаїн і супрастин. Лише шістьма препаратами лікарі збираються купірувати напади всіх хвороб!

В уже досить давні часи в «Літера­турній газеті» була рубрика «Якби директором був я», де пересічні громадяни подавали ідеї керівникам відомств. Іноді – дуже корисні. Якби керівником департаменту медицини та соціального захисту Одеської ОДА був я… Ні, не я, – нехай вчорашній студент-медик, він би щотижня дивився звіти своїх підлеглих на тому ж сайті і створив би вже за рік бодай найпримітивніший механізм перерозподілу ліків екстреної допомоги. Якби…

Неприкритим знущанням виглядає гучний напис понизу кожної сторінки сайту: «Нова система охорони здоров’я України – від Одеси до всієї країни». Я дуже сподіваюся, що інші регіони, в яких керівники докладають зусиль до праці, а не піар-акцій, таку систему у себе не запровадили.