Цього тижня в українській політиці сталося кілька великих скандалів. Показовим був скандал на судовому процесі проти групи бійців «Торнадо», роти спеціального призначення ГУ МВС у Луганській області, а найгучнішим — прес-конференція народного депутата Надії Савченко.

Не питай, хто дзвонить у дзвін

Почнемо з гучного. На скликаній 2 серпня прес-конференції Герой України, народний депутат Надія Савченко оголосила про початок безстрокового голодування у зв’язку з бездіяльністю влади щодо звільнення заручників, захоплених терористами на Донбасі. Владу вона трактувала, роблячи наголос на вині Президента Порошенка, а заручників вперто називала полоненими. Порівнюючи із злочинцями тих, хто у лавах збройних сил захищав Україну.

Щоб прискорити процес звільнення, Надія Савченко пропонувала зробити його одностороннім (спочатку звільнити злочинців) і закликала народ виходити на Банкову з такою вимогою. Адже «в полоні не сидять діти Петра Олексійовича, а на ваших дітей йому наплювати», і від головнокомандувача треба вимагати звіту за смерть ваших дітей.

Але це квіточки. Ягідки дозріли, коли Савченко заявила, що Майдан та Антимайдан стояли за одні цінності — за свободу, за Європу і проти диктатури. І «ви» (маються на увазі ті, чиї шоколадні заводи не перейшли на випуск патронів) відповісте за цю найбільш політизовану в історії війну» так само, як за Майдан. І треба, поки не пізно, міняти Конституцію, перезавантажувати державу, бо Надія Вікторівна помре з голоду.

Більшість з названих заходів щодо порятунку України ми від Савченко вже чули. А частина суспільства навіть прийняла їх за чисту монету, хоча тією ж монетою (прямими переговорами з «ЛНР/ДНР» і федералізацією країни) вже пропонували розплатитися за мир з агресором лідери «Опозиційного блоку» та «Українського вибору». І вони ж, тільки іншими, ніж Савченко, фразами закликали українську владу просити пробачення у Донбасу.

Збіг позицій першого номера партійного списку «Батьківщини» і фактичних агентів Кремля наводить на думку, що відомою героїнею і не менш відомими політиками керує один і той же ляльковод, який зацікавлений у дестабілізації обстановки в країні, а потім і в розпаді нашої держави. Але, швидше за все, це не так. Або не зовсім так.

Осколки Партії регіонів та олі-гархи, пов’язані з режимом втікача Януковича, працюють системно, домагаються дострокового припинення повноважень Верховної Ради VIII скликання і розраховують на наступних парламентських виборах отримати якомога більше голосів. Це дозволить якщо не сформувати уряд, то увійти в новий Кабінет Міністрів так, як за президента Ющенка увійшли «регіонали». Приблизно такі ж устремління і в партії «Батьківщина», і в Радикальної партії Ляшка.

Вуличні виступи і протести за таких устремлінь відіграють допоміжну роль. Таку ж, як Революція Гідності зіграла для формування нинішньої влади.

Настанови Савченко, якщо її істерику сприймати серйозно, мають зовсім іншу природу. Це крик відчаю маргіналів усіх мастей, які вимагають «усе і негайно». Мир хатам, війна палацам, вся влада радам — з тієї ж серії перезавантаження держави і негайних змін, які знаходять відгук у дезорієнтованих народних мас під час гострої кризи. І змушують трощити все дощенту. Аж до основ демо-кратії, як це сталося сто років тому в Російській імперії.

Герої чи мародери?

Суд над групою бійців з роти спеціального призначення «Торнадо» ГУ МВС в Луганській області привернув особливу увагу тому, що діям добровольчих батальйонів і міліцейських спецпідрозділів у початковий період війни на Донбасі не була вчасно надана юридична оцінка. Таку оцінку українська влада, мабуть, не готова дати і зараз. Вісьмох бійців в Оболонському суді Києва судять за законами мирного часу. І багато з того, що здійснювали «торнадівці» у 2014-у — на початку 2015-го на Донбасі, виглядає як злочин, а, може, і є злочином. Добровольців, що стали згодом міліціонерами, підозрюють у вбивстві громадян, тортурах і зґвалтуваннях.

Наскільки доведений цей набір звинувачень, сказати важко. Рішення винесе суд. Але чи врахує суд обстановку, в якій на Луганщині діяв добровольчий батальйон «Шахтарськ» (попередник «Торнадо») і те, в якій обстановці опинилася країна в той час? Більшість міліціонерів, майже все їх керівництво, включаючи обвішаних орденами генералів, перейшло на бік терористів або не чинило їм спротиву.

На бік терористів перейшла і більшість співробітників обласного управління СБУ, які не чинили серйозного спротиву під час захоплення їхньої будівлі. Міська і обласна влада, сформована Партією регіонів, під впливом таких політиків, як Олександр Єфремов (нині під судом за звинуваченням у сепаратизмі), готувалася до переходу під владу Росії й обіцяла всім бажаючим російські паспорти.

Українських активістів відкрито били на вулицях, катували в підвалах і вбивали так, щоб не залишилося слідів. Досі невідома доля десятків людей, які зникли у цей період. Спочатку опір цьому беззаконню чинили лише деякі, але відчайдушні, серед яких зустрічалися і кримі-нальні авторитети як-от уродженець Тореза Руслан Онищенко, котрий організував спочатку «Шахтарськ», а потім «Торнадо», підпорядковане МВС.

Те, що даючи відсіч терору організаторів «ЛНР», ці люди не обирали методів, а іноді вдавалися і до грабунку, міліцейському начальству було чудово відомо, але «злочинами» «торнадівців» воно зацікавилося тільки тоді, коли бійці роти спецпризначення почали наводити порядок на лінії розмежування, де несли патрульну службу. Зупиняючи завантажені під зав’я-зку залізничні вагони і фури.

Перешкоду безперервному потоку контрабанди з «материка» на окуповану територію і назад на мільйони, якщо не мільярди гривень, треба було терміново прибрати. І про порушників спокою згадали. Військова прокуратура прокинулася, міністр внутрішніх справ Аваков негайно розформував «злочинну» роту. Після цього вісьмом бійцям (включаючи колишнього командира Руслана Онищенка та заступника командира Миколу Цукура) оголосили про підозру у вчиненні злочинів і заарештували.

Народ має право знати, хто є «Торнадо» — герої чи мародери, сказав журналістам підсудний командир роти. Але саме в цьому народові відмовлено. Процес надалі буде закритим. Не тільки через заворушення, допущені добровольцями біля будівлі суду, а й тому, що аргументи адвокатів щодо контрабанди можуть покрити ганьбою організаторів процесу проти захисників України.