На стінах при вході до Міністерства освіти і науки великими літерами цитата правозахисника і політика Нельсона Мандели: «Освіта — найпотужніша зброя, аби змінити світ». Біля кабінету нинішнього очільника міністерства — інший напис з цитатою Ейнштейна: «Великі проблеми, які стоять перед нами, не можна вирішити на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли вони виникали». Цитати на стінах з’явилися в МОН ще до приходу туди Лілії Гриневич (на знімку). Але проблеми, які стоять перед її командою, таки дуже великі.

Та за сто днів її керування освітою міністерству вдалося опрацювати і розвантажити програми для початкової школи, розблокувати роботу Нацагенства із забезпечення якості вищої освіти, підготувати концепцію нової української школи, витримати тест на організацію ЗНО після минулорічних скандалів та провести вступну кампанію. І це далеко не повний перелік досягнень, яких, усе ж, видається, мало у сфері освіти, де накопичилася величезна кількість проблем.

Лілія Гриневич зустрічає нас наприкінці робочого дня помітно втомленою й одразу переходить до розмови. Вона чітко пояснює суть реформи середньої школи, яку взялася впроваджувати. І часто повторює: реформа не пройде без підтримки її суспільством. «Ми мали цей досвід із ЗНО. Аж коли ми достукалися й пояснили, що дає ЗНО для дітей — нас підтримало суспільство. Потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху», — каже вона.

Приклад із зовнішнім оцінюванням не випадковий — саме Гриневич була першим директором Центру оцінювання якості освіти і займалася впровадженням ЗНО на національному рівні. Тепер її завдання ще важче — повернути дітям можливість отримувати якісну освіту.

Що робити батькам, якщо вчитель не погоджується вчити по-новому

— Ми дуже уважно стежили за розвантаженням програм початкової школи. Але підручники залишаються ті самі і вчителі, які не вміють працювати по-новому, — теж. Яким чином у таких умовах нововведення мають бути ефективними?

— Фундаментальні нововведення будуть після оновлення стандартів освіти, підготовки вчителів і запуску нової української школи — це планується на 2018 рік. Однак нинішні школярі не можуть чекати. Для нас дуже тривожний дзвінок, коли діти втрачають інтерес до навчання вже в третьому класі. Тому ми вирішили здійснити проект оновлення програм початкової школи надзвичайно швидко.

Ви цілком правильно ставите питання. Ми даємо доопрацьовані програми. Тепер нам треба привернути увагу вчителів і навчити їх працювати з цими програмами. Тому що підручники залишаються ті самі, стандарти навчання ті самі, і корекція програм зроблена в межах стандарту.

У серпні в кожній області відбудуться конференції для вчителів, які мають три головні питання: готовність до нового навчального року, концепція нової української школи, яку ми презентуватимемо, та програми початкової школи. Крім того, на засіданнях методичних об’єднань вчителів початкової школи мають розібрати ці програми і детально з ними ознайомитися. Це надзвичайно важливо.

У масштабах країни єдиний інструмент найшвидше донести інформацію — це інтернет. Доки на сайті Міносвіти нема необхідного функціоналу, ми викладатимемо на EdEra.com допоміжні навчальні матеріали. Ще плануємо спільний українсько-канадський проект — 10-хвилинні відеоуроки, які покажуть нашим вчителям методики компетентнісного навчання.

Батьки теж знають про оновлення програм початкової школи. Вони мають питати своїх вчителів: «А як ви використовуєте це оновлення?».

Ми зі свого боку також впливатимемо. Усі наші інститути післядипломної освіти в кожній області отримали вказівку, що основною темою курсів підвищення кваліфікації має бути запровадження методик компетентнісного навчання. Але навіть у цих інститутах ми не маємо достатньо фахівців, які можуть це зробити. Тому це широкомасштабна робота.

Ми рухаємося такими маленькими кроками, але краще маленький крок уперед, ніж не робити нічого.

— Я не так давно для себе з’ясувала, що вимоги з каліграфії та охайності писання в зошитах і раніше не були такими суворими. Наприклад, дитина могла не відступати три клітинки справа і зліва, як вимагалося, і за це не мали б зніматися бали. Тобто є багато речей, які вчителі роблять, тому, що вони так звикли — а не тому, що такі вимоги...

— З учителями треба працювати, змінювати їхнє розуміння навчання. Крім того, треба моніторити діяльність вчителів, і це справа адміністрації шкіл. Коли вчителі отримають оновлені програми, ми націлюватимемо їх на те, аби вони навчали саме за ними.

Якщо раніше на уроках англій-ської від 6-річної дитини вимагалося копіювання «графічного зо-браження слів, словосполучень та речень», то за зміненими програмами у першому семестрі першого класу буде лише усне мовлення. Вчителі англійської не зможуть посадити дітей, щоб ті мучилися і робили ці копіювання, абсолютно безглузді для дитини, яка щойно вчиться писати рідною мовою. Якщо вчитель продовжить з першокласниками писати, це означатиме, що він порушує програму. Є певні критерії, за якими ми можемо відслідковувати, як діє вчитель. І на це націлюватимемо адміністрації шкіл.

Зрозуміло, що цей моніторинг праці вчителя йому неприємний. Вчитель завжди каже, що процес навчання страшенно забюрократизований і вчителеві треба більше довіряти. Успішні освітні системи ґрунтуються на довірі до вчителя. Але разом з тим, ця довіра завжди корелюється з рівнем кваліфікації вчителя — коли вчитель настільки кваліфікований, що ми можемо віддати спокійно йому своїх дітей, і знаємо, що він робитиме все на користь дитині.

Ми маємо пояснити вчителеві, який пропрацював 20—25 років у школі, чому діти мають писати олів-цем у першому класі, доки у них не виробляться сталі навички письма. Бо вчитель ніколи не думав, що коли дитина пише ручкою і змушена часто щось виправляти, це формує у неї страх помилки.

— Ми ще повернемося до питання про вчителів, але зараз я хочу з’ясувати: що ще мають знати батьки про «вимоги», яких насправді нема?

— Широка дискусія навколо програм початкової школи показала, що батьки мають право передивитися програми, можуть їх оцінити. Зараз ми допрацьовуємо методичні рекомендації щодо навчально-виховного процесу в початковій школі. Там будуть питання, пов’язанні з оцінюванням. Тільки-но буде зроблено проект методичних рекомендацій, знову викладемо на EdEra. Усе це буде на сайті МОН — щоб кожен міг знайти цей документ, подивитися на нього й, у разі потреби, показати своєму вчителеві.

Не можна скочуватися в крайність, коли батьки диктують вчителеві, як навчати дітей, тому що кожен має займатися своєю справою. Але займатися своєю справою треба професійно і квалі-фіковано.

Тому підкреслю: методичні рекомендації до оновлених програм будуть суттєво осучаснені. І вчителі мають їх виконувати. Батьки зможуть апелювати до цього документа, коли бачитимуть, що вчитель порушує ці методичні рекомендації.

— Дуже складно відстежити, як учитель ставиться до дитини, чиї батьки активно чогось добиваються. Яким має бути план батьків, котрі хочуть захистити інтереси дітей і не зашкодити їм?

— Я говорила б не про контроль батьків над вчителями, а про партнерство батьків та вчителів. Це нова категорія, яку ми мусимо додати до нашої школи. Тому що батьки часом зараз розглядаються школою як «ті-хто-мають-принести-гроші-на-школу». А вони мають бути партнерами. Культура партнерства в новій українській школі — це взагалі одна з базових цінностей нової школи.

Батьки мають право у ввічливій формі навести свої аргументи вчителеві, тому що все робиться заради якості освіти дітей.

Наприклад, сказати: «На сайті МОН написано, що діти мають писати олівцем, а ви змушуєте писати ручкою, а ще червоним підкреслюєте помилки — це стрес для дитини. Будь ласка, чи можете ви перейти до нових методичних рекомендацій».

Якщо вчитель казатиме, що він не погоджується і хоче вчити так, як навчав 25 років до того, у цьому випадку ви звертаєтеся до дирекції школи про порушення методичних рекомендацій. Якщо дирекція школи не реагує — тоді, будь ласка, напишіть на електронну скриньку Міносвіти з чітким вказанням номера школи та прізвища вчителя. Якщо є порушення методичних рекомендацій і програм, затверджених колегією МОН, для нас це привід для інспекції і визначення, наскільки вчитель виконує посадові обов’язки.

— Нинішні підручники для початкової школи будуть відірвані від нової програми, за якою вчитель має йти. Ви плануєте видавати нові?

— Програми оновлені в межах чинних стандартів, а підручники написані під існуючі стандарти, тож вони не будуть відірвані від оновлених програм.

— Але в них є інформація про те, що видаляють з програми і навпаки...

— Ми не маємо коштів змінювати підручників на цьому етапі. Нові підручники будуть під нові стандарти. Але вчитель завжди має право щось пропустити в підручнику й орієнтуватися на програму.

У підручнику для 6-річних дітей у перші місяці навчання було визначення нуля: «Нуль — це відсутність елементів у множині». Значна частина вчителів розуміли, що це абсолютно глупота — змушувати дітей вчити це напам’ять у 6-річному віці, у перші місяці навчання в школі. Вони просто опускали це визначення і подавали його вже тоді, коли дитина була до цього готова.

Шлях збільшення кількості фактичних знань та інформації, яким йшла наша школа останні десятиліття, безперспективний. У нас відбулася знаннєва криза україн-ської школи. Ми мусимо це зрозуміти і визнати. Ми повинні виділити ядро знань, з яким треба обов’язково працювати. На цьому ядрі знань будувати вміння, як застосовувати ці знання для вирішення практичних життєвих ситуацій, як формувати навички критичного мислення. Таким чином ми маємо сформувати в дітей ключові компетентності, які сьогодні визнані провідними освітніми системами світу як такі, що необхідні для сучасної людини в ХХІ столітті. І їх буде покладено в основу змісту освіти в новій українській школі.

Але, в будь-якому випадку, оновлення програм — це вже крок назустріч тим дітям, які сьогодні вчаться у початковій школі. Я весь час звертаю увагу вчителів на те, що ми живемо в новому столітті. Це інше покоління дітей, яке по-іншому сприймає інформацію. Ми теж мусимо мінятися. Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас.

Зараз ми залишаємося в межах старих державних стандартів, у яких визначені основні очікування і навчальні результати. Але ми торуємо трохи іншу дорогу доходження до результатів. Наприклад, діти мають знати табличку множення. Це обов’язковий результат навчання. Але щоб вони нею справді добре володіли, її треба вчити більшу кількість уроків, і вчитися застосовувати її практично, а не просто зазубрити.

Ми зараз шукаємо можливості, як потім провести моніторинг навчальних досягнень дітей початкової школи, які вже навчатимуться за розвантаженими програмами. Але я наполягатиму і можу аргументувати всім опонентам, що цей крок є кроком назустріч до дітей і кроком назустріч до підвищення їхнього інтересу до навчання. Бо від того, що відбудеться з учнями в початковій школі, залежить те, наскільки успішними вони будуть в основній школі. Якщо вони знеохотилися до навчання на рівні 3-го — 4-го класів, важко очікувати, що вони потім будуть успішними в базовій школі. Це критично важливо.

Ми довіряємо українським вчителям і будемо їхнім партнером, щоб вони змогли зробити такий самий крок назустріч дитині. Більшість коментарів на ЕдЕрі було від вчителів-практиків, і саме за їхніми пропозиціями оновлювалися програми. Більше того, в нас є чимало позитивних відгуків про заплановані зміни і з регіонів.

— Коли планується розвантаження програми для старших шкіл?

— Зараз ми в першу чергу працюємо над 9-им класом, бо наступного року мають друкуватися підручники для дев’ятикласників. І тут уже є можливість ці програми скоригувати з підручниками.

— Щодо нововведень для школярів початкової школи. Окрім того, що діти можуть писати олівцем і вчитель не має виправляти червоною ручкою — що ще зміниться з 1 вересня?

— Усі нюанси будуть в методичних рекомендаціях, які зараз готуються. Але точно буде обмеження в домашніх завданнях. Тому що в нас є дуже тривожний сигнал про те, що діти в 3-у — 4-у класах мають завеликі обсяги домашніх завдань. Інколи буває, що обсяг написаного вдома перевищує обсяг написаного на уроці. Дитина перевтомлюється і втрачає інтерес до навчання. Тобто в методичних рекомендаціях будуть рекомендації щодо обмеження домашніх завдань за обсягом.

Будуть питання, пов’язані з читанням. Для нас важливо, щоб дитина вчилася розуміти текст, не боялася висловлювати свою думку. Ми хочемо відійти від техніки читання на швидкість — до читання з розумінням.

Далі — аналіз тексту: як дитині зробити з нього висновки, коли вони оцінює, наприклад, не героя (чи він позитивний, чи негативний), а його вчинки. І це вже формує в неї навички критичного мислення.

Тобто ми «зашиваємо» елементи компетентнісного підходу в такі нюанси — це вже і є маленькі кроки вперед до нової української школи. Як би це патетично не звучало, але для нас це важливо.

І батькам, і вчителям потрібно зрозуміти суть реформи школи, яку ми втілюємо. Я взагалі вважаю, що в освіті не можна про-вести реформу, яка не має сус-пільного прийняття.

Ми розробили проект закону «Про освіту». У ньому фактично виписані всі параметри реформи освіти, зокрема середньої школи. Але людям дуже важко читати закон. І все, що вони з нього почули і зрозуміли, — «буде додатковий рік навчання». А коли уявили собі, що в оцій нудній школі, яка зараз перевантажена теоретичною інформацією, де діти почасти втрачають своє здоров’я, вони ще й мають сидіти 12-й рік, — більшість обурилася. Така 12-річна школа нам не потрібна.

Для нас важливо пояснити доступною мовою ідеї нової української школи, у чому вона принципово має відрізнятися. І це буде в концепції, яку ми презентуємо наприкінці серпня. Нам важливо, аби суспільство підтримало цю реформу. Ми мали цей довід із ЗНО. Аж коли ми достукалися і пояснили, що дає ЗНО для дітей, і нас підтримало суспільство, — потім уже ніхто не міг повернути з цього шляху.

— Перед інтерв’ю батьки, які відкривають альтернативні навчальні заклади, просили поставити вам ще одне питання. Я знаю, що підтримка цих ініціатив передбачена у законопроекті «Про освіту». Але мам-активістів цікавить принципова позиція МОН з цього питання. Що ви робите, аби полегшити їм життя?

— Спільно з МОЗ ми розробили нові санітарні регламенти для дошкільних навчальних закладів, які дають можливість відкривати маленькі дошкільні навчальні заклади навіть у житловому фонді. Тепер не обов’язково мати окрему кухню садочку, а можна цілком законно замовити кейтерингову службу. Це не спрощення, а осучаснення, не якесь пониження стандарту — так працюють у європейських країнах, це насправді розширення можливостей. Ми почали роботи над новими санітарними регламентами для шкіл, і це має полегшити їх відкриття.

Я прихильник свободи вибору в освіті. Якщо батьки мають певні переконання — релігійні чи у вихованні, які в інтересах дитини і не суперечать Конституції, то вони мають мати право вибору в освіті. Воно забезпечується приватною освітою, альтернативними підходами, зокрема домашнім навчанням.

У законі «Про освіту» ми створюємо поле для визнання результатів цього навчання, адже маємо бути впевнені, що ця дитина отримує якісну освіту в межах стандарту. Тому повинно бути періодичне визнання результатів навчання на базі загальноосвітнього навчального закладу. Це все передбачено в законі «Про освіту», як і принцип «гроші ходять за дитиною». Він стосується усіх форм власності, тому це вже має зняти певне фінансове навантаження з батьків.

Про опорні школи та вступну кампанію, кваліфікацію вчителів та їхні зарплати — читайте в наступному номері «ЧН».

Джерело: http://life.pravda.com.ua.