Їм обіцяли місце під сонцем у вигляді нової будівлі для архівних документів — і вони його отримали. Щоправда, поки що лише теоретичне, на словах — крапку на мапі міста. Саму ж будівлю під потреби Одеського обласного архіву, навіть за найоптимістичнішими прогнозами, зведуть не раніше, ніж за два-три роки. А ще ж потрібен час на укомплектування, тож чекати доведеться зо п’ять років.

Тим часом будівля Бродської синагоги, в якій зараз розташовується архів, продовжує руйнуватися. Та й юридично вона вже не належить архівістам: актом дарунку обласна рада на скандальній сесії 19 лютого цього року передала її Одеській іудейській релігійній громаді «Хабад-Шомрей Шабос». Відтак дві найглобальніші проблеми, про які заявляли архівісти — аварійність синагоги, де вони зараз розміщуються, та нестача місця для архівних документів — залишаються невирішеними.

Приймальня заступника директора. Книжкова шафа, робочий стіл з різним канцелярським приладдям, пам’ятні світлини на стінах, почесні грамоти… Нічого незвичного. Окрім одного — стоси документів, які тут займають більшу частину не належного їм місця. Справа в тому, що хранилище архіву давно переповнене. Нові документи десь зо три десятиліття воно вже не приймає, та й старі зберігати ніде. Навіть роки Незалежності України, коли історія народу стала в пошані, становище не поліпшили.

«За цей час змінилося 12 голів облдержадміністрації і 12 голів обласної ради. Але завдання, на жаль, виявилося для всіх їх, прямо скажемо, не по зубах. Ні в кого не вистачило ні сил, ні фінансових можливостей, ні політичної волі вирішити ці архівні проблеми. І якщо говорити мовою цифр, то майбутня прибудова до другого корпусу архіву на Пироговській, 29 одну з глобальних проблем нашої установи — нестачу місця для документів, також не вирішить. Навіть враховуючи мобільні стелажі, які обіцяє обласна рада», — зауважує заступник директора архіву Лідія Білоусова.

Питання про те, як прибудова на 1600 квадратних метрів може замінити приміщення першого корпусу на 2788 квадратних метрів, залишається відкритим. «Ухвалене рішення не відповідає тим завданням, які стоять перед установою. Воно не вирішить наших проблем назавжди. Прибудова — це лише перший крок, вона вирішує тільки питання переїзду архіву з аварійної будівлі на Жуковського, 18 в іншу. Не більше! Це не вирішить проблему нестачі місця для документів і зберігання архівних справ Одещини в таких умовах, як вимагає закон», — каже директор закладу Володимир Левчук.

Про нагальну потребу переїзду архівісти говорили давно. Будівлю Бродської синагоги визнали аварійною ще в 1988 році. А капітального ремонту вона не бачила аж з 1965-го. Тріщини і щілини в стінах, у які легко просунути руку, вже стали свого роду знаменитими. У 2003-у архів пережив справжню катастрофу: він буквально тріснув по швах. Дерев’яні конструкції, як вимушений крок, багато років підтримують стіни будівлі ззовні, щоб уникнути її обвалу. А трагедія може статися будь-якої миті. І, за висновками відомого одеського архітектора Вадима Лисенка, втекти з приміщення в момент катастрофи навряд чи комусь вдасться. «Сьогодні ситуація критична. Офіційно тут не можна перебувати ні документам, ні співробітникам, ні, тим паче, відвідувачам, яких щодня багато сюди приходить. Трагедія може статися будь-якої миті. Ми не знаємо, що в нас під фундаментом, під землею. Щоб провести ці роботи, теж потрібні чималі кошти», — скаржиться Лідія Білоусова.

На столі директора — дві чималі папки з документами — листування останніх років з представниками влади всіх рівнів. Володимир Левчук за-уважує: його попередники свого часу дійшли аж до Кабінету міністрів. Залишився лише підпис Азарова для передачі архіву окремого майнового комплексу. Але… Зміна влади — і Держархів Одеської області знову там, звідки починав. Йти так далеко, можливо, й не знадобилося б, якби до працівників архіву бодай трохи дослухалися. Свого часу вони пропонували власне бачення вирішення проблеми: виділити для потреб установи приміщення-пустки у видавництві «Чорномор’я». Розробили навіть проект. Тоді влада наче погодилася. В бюджеті області на проектування заклали 100 тисяч, які, однак, так і не виділили. Почалася історія відписок. Сторони, замість того, щоб стати союзниками, перетворилися на опонентів.

«Документ датований 19 травням 2015 року. Це відписка обласної ради. Ми писали на них і на Палицю (тодішній голова ОДА. — Прим. авт.). Просили 4110 квадратних метрів у приміщенні видавництва «Чорномор’я». Відповідь надіслав Шмушкович (тодішній голова облради. — Прим. авт.), як знущання. Він пише, що готовий виділити 411 квадратних метрів, нулик просто загубився.

А Палиця взагалі відповів, що таких площ у видавництві нема. Але ми знаємо, що через деякий час там відкрили «прекрасний» магазинчик — «Блиск і відро» називається, а на додачу ще й невеликий швейний цех. Для всіх все є, все нормально. Тільки не для архіву», — зауважує Володимир Левчук.

То що: реконструювати вже існуюче чи побудувати з нуля? Очевидно, останній варіант для представників влади видався економнішим. 19 лютого 2016 року — нова сторінка в історії архіву — скандальна сесія обласної ради. На ній прийнято рішення про передачу будівлі Бродської синагоги Одеській іудейській релігійній громаді «Хабад-Шомрей Шабос». Символічний ключ громада отримала вже наприкінці червня. Його особисто з рук у руки головному равину Одеси і півдня України Аврааму Вольфу передав голова облради Анатолій Урбанський.

Там цього чекали 100 років. «Для нас це дуже символічно. В цій синагозі молилися наші пращури, наші діди. Для нас дуже важливо її відновити, тим паче, що кількість прихожан у нас щороку збільшується, і синагога на Осипова, 21 усіх вже не вміщує. Ми сподіваємося відбудувати Бродську синагогу в тому вигляді, якою вона була. Хоча розуміємо, що це потребуватиме чималих грошових капіталів», — розповів Фішел Чичельницький, заступник головного равина Одеси і півдня України. Згідно з умовами договору, два наступні роки нові господарі будівлі архівістів не чіпатимуть — поки тим не збудують нове приміщення.

Сидіти склавши руки, чекаючи, поки настане той самий «піковий» день і доведеться взятися за чемодани, архівісти не збираються. Залучившись підтримкою громадськості, вирішили створити фонд допомоги архіву. «Вже просто ініціативи наукової спільноти, лідерів національно-культурних об’єднань недостатньо. Треба, аби долучилися ті, хто зможе своїм впливом чи фінансами допомогти. Фонд — це не лише ініціатива, це вже матеріальні цінності. Він допоможе не тільки зберегти існуючі документи, а й примножити унікальну спадщину архіву», — зазначила Лідія Ковальчук, голова громадської ради при Держархіві Одеської області. Статуту ще нема, але відомо, що умови будуть такими, аби будь-хто в якій захоче формі (грошима чи матеріалами) зміг допомогти архіву.