Декомунізація в окремо взятому селі виглядає так: Кірове Комінтернівського району тепер — Трояндове Лиманського району. Скажу відверто, нова назва мені більше до вподоби. Селяни називають своє село здебільшого по-старому, але ще звикнеться.

У селі з гарною запашною назвою Трояндове не все спокійно — тут розгорівся конфлікт між сільським головою та місцевими фермерами. 29 серпня мала відбутися сесія сільської ради.

Коли побачив розміри кімнатки, в якій зібралися проводити сесію, у пам’яті виринув старий журналістський штамп «питання вирішили келійно». Люди у крихіт-ній «сесійній залі», а ті, хто не вмістився — в коридорі, а це депутати, представники громади, журналісти, були спокійні, мовчазні. Дещо напружено чекали на появу голови. Його місце якийсь час залишалося порожнім, а ось і він, Ігор Володимирович Пилипчук, чоловік міцної статури, увійшов і зайняв своє крісло.

Почав занадто голосно як на тісну, набиту людьми, кімнатку, по-начальницьки (записано дослівно):

— Бачу тут сторонніх людей! Є недоцільним, щоб вони були присутні на цій сесії! Ставлю на голосування, щоб сесія була не одкрита, а закрита, так як вони її зірвуть! Вони по-іншому працювать не вміють! Вони можуть бить голову сєльського совєта в робочий день і цим займаються. Кривенко, Колодяжний, Назаренко, Єлєна. Всє тє же пєрсонажи! Тому я бачу, що сесію вони нам провести не дадуть змоги. Ставлю на голосованіє…».

Голос із залу:

— Вас ніхто не бив! То ви інших били!

— То ваша думка, шановний, ваша думка, я головуючий і я розумію, де я находжусь і чим займаюсь. Вважаю сесію розпочати, тільки так, щоб вона була закрита, так як вони нам її зірвуть. У нас дуже багато питань, в нас і садок передача, і по звіту голови, і всі ті інші. Я не бачу…

Ввічливий голос із залу:

— Ніхто зривати не намірений…

— Ваша думка мені не цікава! Вам проплатили, і я з вами не хочу розмовляти. Не заважайте, в нас сесія! Шановні депутати, ставлю на голосування. В зв’язку з тим, що ці всі особи були 16.08, коли мене як голову били мародьори, і всі ці люди звітували, що я навмисне це зробив, що мене ніхто не бив, ви всі були свідками. Тому ставлю на голосування: «Хто за те, щоб сесія була закритою?». Секретар, лічильна комісія, пощитайте. Сєм чєловєк. Откуда сєм? Щитайте! Десять. Уважаємиє гості, вийдіть, пожалоста, ми проводим сесію!

— Я депутат районної ради. Господін Пилипчук, ваші дії незаконні!

— Не провоцируйте зал!

Далі голосисті жіночки, з прихильниць голови, наче за командою, здійняли пронизливий лемент, щоб усі виходили. Голову та його групу підтримки особливо дратували дві журналістські телекамери і мій фотоапарат. Отже, почути і викласти позицію сільського голови не вдалося, а я для того і їхав.

А це вже в коридорі одна з прихильниць голови:

— Своє село ми не дамо топтать! Його вже топтали всякі-разні! Но ми не дамо!!! Коли людина работає, коли він старається!.. А ви що, прийшли тут лож писати? Брехню писати?

— Як вас звати?

— Мене звать Маша. Мені 62 роки і я хочу, щоб мої внуки тут жили.

— А хто ви?

— Член громадської ради.

— Ви мене, пані Маріє, вперше бачите і кажете, що я «лож буду писати», ображаєте мене...

— А хто вас пригласив? Я вам зразу скажу, що ви будете писати.

— Мені дав завдання сюди приїхати і розібратися в ситуації редактор одеської обласної газети «Чорноморські новини».

— «Я в принципі газетам ніяким не вірю, тєлєвідєнью не вірю — всі брешуть! А ми в своїм селі хочем жить нормально! Просто нормально, без ексцесов. Щоб у нас не стріляли і не бомбили нас!

— А хто ж вас стріляв-бомбив?

Відповіді не було. Пані Маша несподівано розвернулася від мене і швидко подріботіла сходами вниз... Пізніше вона сказала, що я все одно про неї не напишу. Ось, пані Машо, написав. Може, що збрехав про вас?

Надворі перед сільрадою зібралися ті, кого не пустили на сесію, та група підтримки голови.

Віктор Павлович Назаренко — голова фермерського господарства «Назари»:

— 24 роки ми працюємо на землі. Починали з трьох з половиною гектарів. Зараз трудиться три сім’ї — двоє синів, дві невістки і ми з дружиною. Земля наша розташована на території трьох рад — Комінтернівської, Шомполівської і Кіровської. Селу допомагали і допомагаємо. Щозими чистили сніг. На ремонт дороги Ониськове — Кірове своїм транспортом вивезли 600 тонн щебеню. Сільській раді купили трактор, зробили причіп, 240 тонн ґрунту завезли в парк, 80 тонн вивезли. Займалися благоустроєм разом з іншими мешканцями. На сьогодні вже 480 кубів води завезли в село. В селі на шести вулицях нема води по півроку. Голова хоче забрати в нас землі резерву. Це землі державної власності за межами населених пунктів, вони у розпорядженні головного управління земельних ресурсів. Тут з’явилися «аграрії» — сільський голова Пилипчук, депутат райради Токовенко і колишній депутат обл-ради Кондратюк, які претендують на наші землі. Техніки у них нема, коштів нема, почепили листівки, що хочуть підвищити рівень життя людей, відкрити підприємства. Але це брехня! Брешуть людям в очі. Якщо вони зайдуть у село шляхом рейдерського захоплення, ніхто за село не думатиме, окрім нас. За пері-од, який ми працюємо, це вже дев’ятий голова сільської ради, Пилипчук Ігор Володимирович. На нього відкрито три кримінальних провадження. Від нього «падають» люди. Йому цікаво, як забрати у «Назарів» землю, розвалити фермерське господарство. В мене 80 пайовиків у Кіровому, 100 — у Ставках. Люди задоволені, ми оренду підняли вдвічі, замість шестисот кіло-грамів люди отримують тонну чотириста. Зерно завозимо, сіно, солому, оремо городи, виплачуємо людям на ритуальні послуги по півтори тисячі. Село ми не ділимо, хочемо село об’єднати. Возимо воду. В селі пробурена свердловина 140 метрів, внесені гроші, але на сьогодні води чомусь нема. Я один фермер в районі, який пробурив свою свердловину і людям допомагаю.

— Цю воду ви їм привозите безкоштовно?

— Так, ні копійки не беру.

— Скільки разів на тиждень возите?

— Привозимо щодня.

Олена Ніцевич — заступник голови фермерського господарства «Елена»:

— Ми займаємося фермерством 20 років. Колись розпочинали з одного трактора і двох гектарів землі. Селу допомагаємо, воду возимо, коли було обледеніння (маємо потужний генератор), качали на два села, щоб люди могли води набрати. Допомагаємо громаді на свята: День Перемоги, День захисту дітей, допомагаємо постійно. Організовуємо поїздки дітей на екскурсії, три роки тому поміняли в школі десять вікон. Новий голова сільської ради, після того, як його вибрали, зібрав фермерські господарства «Хлібодарське», «Назари», «Елена» та «Агропівдень» і сказав, що «по чотири тисячі доларів ви маєте дати мені готівкою». Ми відмовилися давати готівкою, і на нас почалися гоніння. Він не підписував нам договір оренди на продовження. Ми 20 років обробляли цю землю, а тепер голова нам відмовляє. Потім втрутилася районна адміністрація. Земля була засіяна, податки сплачені, але договір уклали лише 20 квітня. Вартість договору 202 тисячі, і ми з податковою розбили його помісячно. Орендна плата нами сплачується з моменту вкладення договору... Пилипчук б’є людей. Троє — це ті, що не побоялися звернутися в правоохоронні органи. Більшість боїться. Село перебуває під постійним тиском. Люди залякані... Депутат райради Віталій Токовенко і колишній обласний депутат Валерій Кондратюк — основні претенденти на те, що є в Кіровому та Ониськовому, — рухоме-нерухоме і всі паї. Вони щотижня з головою сільської ради, видно, що дуже зацікавлені. В Трояндовому є швейний цех на 18 робочих місць, будівлю вони також хочуть забрати, як і будів-лю дитсадка в Ониськовому...

Про колишнього депутата облради вдалося довідатися таке (цитую за сайтом «Незалежне Бюро Новин» http://nbnews.com.ua/ua/rada2014/candidat/5421/): «Кондратюк Валерій Сергійович... Як депутат обласної ради VI скликання, входив до складу фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ та являвся заступником голови даної фракції. Будучи членом фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ і працюючи в тісному взаємозв’язку з іншими депутатами-регіоналами, приймав активну участь в антифашистському русі та у боротьбі проти спроб опозиціонерів загострити ситуацію в державі, розпалити антидержавні, сепаратистські настрої».

Ось так: «антифашист» 1970 року народження, народився через 25 років після Нюрнберзького процесу. Нагадаю тим, хто вже призабув, хто такі новітні «антифашисти». Найполум’яніші з них Царьов і Колесніченко повтікали до Росії, вслід за Януковичем, а «антифашист» Єфремов, який розпалював війну на Донбасі, зараз перебуває під слідством, ув’язнений, сподіваюся, надовго.

Олександр Кривенко, депутат Лиманської районної ради, прокоментував ситуацію довкола дитсадка в Ониськовому:

— Дитячий садок не ліквідовується, а переводиться з балансу села на баланс відділу освіти Лиманського району. Досі дитсадком опікувалася сільська рада, тепер, якщо тріснуть труби чи потече дах, голова скаже: «А чого ви прийшли до мене? У райвно йдіть». Це ті проблеми, які можна було вирішити на місці. При цьому рухоме майно, яке купували — генератор, бензопили, газонокосарка, оргтехніка, голова хоче забрати на баланс сільської ради. А передати в район голі стіни і дітей. На утримання дитсадка тратиться приблизно 400—500 тисяч на рік. Зараз орендна плата виросла, бюджет сільської ради зріс на 60%. Гроші на утримання садочка є. Тобто хочуть тимчасово відмахнутися від проблем. Може, наприкінці року чи в квітні наступного буде об’єднана громада. Не буде райвно, а буде в Доброславській (Комінтернівській) об’єднаній громаді відділ, який займатиметься освітою. Тому до об’єднання громад нема сенсу проводити якісь реорганізації.

Василь Лесик — адвокат:

«Порядок денний сесії депутати отримали тільки сьогодні, перед самим початком сесії, що є порушенням чинного законодавства. Сільський голова Пилипчук з самого початку заборонив проводити відеозйомку і видалив із сесійної зали журналістів. Це стаття 171 Кримінального кодексу України. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Зала була непристосована для проведення сесії сільської ради. Згідно з чинним законодавством, на сесії мали право бути присутніми представники громади, але сільський голова позбавив їх цього права.

Громада повинна звернутися до правоохоронних органів і поставити питання про подальше перебування Пилипчука на посаді сільського голови. Це ганебно, коли людина на такій посаді займається рукоприкладством, завдала суттєвих тілесних ушкоджень трьом особам. Ці факти засвідчені медичними працівниками.

Зі слів Назаренків та інших мешканців села є інформація, що хтось намагається сюди зайти і чи то взяти землю в оренду, чи скупити її. Прізвища відомі. Цих осіб запитали, що у них є на балансі, яку мають техніку для обробки землі? Техніки нема

ніякої. Поцікавилися: яка сума статутного капіталу? З’ясувалося, що там повністю нулі. Як можна брати землю в оренду, якщо техніки нема і коштів нема? Заставу в банку можна взяти під щось. А якщо майна нема і землі нема, то банк цих грошей не дасть. Отже, людей намагаються ввести в оману. Відповідними схемами захопити землю, а потім цю землю або продати, або вчинити так, щоб вона не працювала на користь громади. Фермерське господарство «Назари» провело розрахунки щодо покращення землі. Вносилися мінеральні добрива, інші компоненти. Один мільйон сто двадцять сім тисяч було спрямовано на покращення землі тільки в 2015 році. ФГ «Назари» надало всі довідки щодо своїх розрахунків, де вони сплачують податки.

Згідно із Земельним кодексом України договір може укладатися з будь-якими особами на 7 років або на 50 років. Однак останній договір голова чомусь уклав на 10 місяців. Сільський голова Пилипчук перевищив свої повноваження, бо не мав права укладати договір на такий термін. Це земля не сільської ради, а земля, яка належить до іншої компетенції. Ці договори укладає Держкомзем, а не сільський голова. Останній тільки відповідає, щоб земля була використана за цільовим призначенням. Договір про оренду повинен був виноситися на розгляд сесії сільської ради. Це питання не виносилося на сесію, а оскільки не виносилося, то цей договір можна вважати недійсним. Якщо буде потреба, ми звертатимемося до суду, щоб захистити інтереси фермерського господарства «Назари».

Сесія засідала довго і з її рішеннями ми ознайомимося пізніше. З колегами з Одеського обласного телебачення проїхалися селом. Звернули увагу на групу літніх людей під багато-квартирним двоповерховим будинком з пластиковими пляшками, бідонами, пластмасовими відрами. Вони чекали на воду. Кажуть, так щодня. Почули багато цікавого: «Я пішла в сільраду платить за мусор, а з мене потребували за воду. За яку воду? В нас же ж води немає!». «Ну ви ж десь-то берете воду!». «Чому я буду платить в сільраду, як сільрада не возить воду? Воду нам возить Назаренко».

— Скажіть, ви Назаренку платите за воду?

— Ні. Він ні копійки ні з кого не бере. В нас лиш пару чоловік його пайщики, а воду він возить усім безкоштовно.

Під’їхав трактор з причепом-цистерною. Хлопці дістали шланг і почали наливати у всі приготовлені посудини холодну чисту воду. Напитися водички прибіг і рудий собачка Бакс, «дворянської» породи.

Лиманський район.

с. Трояндове.