Тридцять років тому страшна катастрофа в Цемеській бухті забрала життя щонайменше 423 осіб. На виході з порту Новоросійськ 31 серпня 1986 року, о 23.12, пароплав «Адмирал Нахимов» зіштовхнувся з балкером «Петр Васев». За результатами офіційного розслідування винними у катастрофі були визнані обидва капітани. «Адмирал Нахимов», на борту якого було 897 пасажирів і 346 членів екіпажу, пішов на дно через вісім хвилин після зіткнення.

Більшість загиблих були нашими співвітчизниками – страшна смерть біля мису Дооб спіткала 267 громадян тодішньої Української РСР. 64 тіла й досі залишаються на дні разом з уламками пароплава. Район навколо місця затоплення «Нахімова» в радіусі 500 метрів офіційно оголошений місцем поховання жертв корабельної аварії.

За радянських часів про катастрофу намагалися не говорити публічно. Тодішній владі бракувало мужності сказати правду про обставини трагедії, допомогти родинам потерпілих. Про гідне вшанування пам’яті загиблих годі й говорити. Згодом про «Адмирал Нахимов» просто забули.

В 1997 році в Одесі зусиллями Галини Андієвської був заснований благодійний фонд допомоги родинам загиблих – «Нахімовець». Серед основних завдань фонду – збереження пам’яті про пароплав та його трагічну долю, заснування музею страшної катастрофи та посильне збирання коштів для організації щорічних поїздок до мису Дооб. На жаль, останнім часом через війну здійснити такий виїзд неможливо. Як розповідає Наталія Рождественська, яка нині очолює БФ «Нахімовець», щороку фонд організує поминальні заходи в Одесі: панахиду та покладання квітів до пам’ятника загиблим морякам і кораблям Чорноморського пароплавства в парку імені Шевченка, відвідування могил тих загиблих, які поховані на Другому Християнському кладовищі в Одесі, вихід у море та покладання вінків і квітів на воду. Звісно, все це потребує значних зусиль від організаторів, бо оренда катера й автобусів – недешева справа, і можна було б сподіватися на допомогу від офіційних структур. Але протягом останніх десяти років жодної допомоги не надходило.

– Я щороку пишу й до облдержадміністрації, й особисто голові ОДА, і щороку приблизно ось такі результати! І мушу сказати, що за весь час, що я працюю директоркою фонду, жодної допомоги від них ми не отримали.

Ось і цьогоріч Наталія Рождественська написала листа до нинішнього голови облдержадміністрації, прохаючи допомогти з організацією автобуса на три-чотири години, оренди катера, придбання квітів. Лист за номером 377/16 був направлений до ОДА сьомого липня, про що є помітка на другому екземплярі. Дивно, але зареєстрований він був лише 12 липня за номером 422/02 — 46/05. І лише восьмого серпня пані Наталія отримала відповідь від департаменту охорони здоров’я та соціального захисту:

«Відповідно до доручення облдержадміністрації Департаментом охорони здоров’я та соціального захисту населення облдержадміністрації розглянуто лист від 25.06.2016 № 377/16 та інформуємо. Обласною цільовою програмою соціальної підтримки населення на 2016–2017 роки «Захист та турбота» передбачено співпраця з громадськими організаціями: проведення конкурсу соціальних проектів та підтримка статутної діяльності громадських організацій. Також згідно із зазначеною програмою передбачено використання коштів обласного бюджету на проведення заходів із відзначення загальнодержавних святкових дат та пам’ятних подій. Кошти на підтримку благодійних фондів та благодійних організацій в обласному бюджеті не передбачено. З повагою, т.в.о. директора Департаменту Т. В. Крива».

Формально все вірно. І кошти бюджетом не передбачені. Але ж ніхто і не просив коштів саме з програми «Захист та турбота» і взагалі з фондів департаменту соціального захисту. Зрозуміло, що Тетяна Крива просто заручниця рішення вищих за посадою осіб, мовляв, нехай «соцзахист» відмовить, все одно до них претензій безліч. Треба зауважити, що для прийомів гостей з Європи із досить сумнівним результатом ОДА знайшла аж півтора мільйона гривень, а надати на три-чотири години хоча б свій автобус, щоб люди могли комфортно дістатися пам’ятних місць, не спромоглася.

Можливо, Наталія Миколаївна просто звернулася не за адресою. На річницю загибелі пароплава «Адмирал Нахимов» Анатолій Урбанський відвідав пам’ятник загиблим кораблям Чорноморського пароплавства і поклав квіти до нього на вшанування пам’яті загиблих. Гадаю, не тільки голова облради або його заступники оперативно вирішили б усі питання без зайвого піару, але й депутати обласної ради власним коштом підтримали б фонд.

– Не повірите, але десять років поспіль я ще не втрачаю надії, що нас, наші пам’ятні заходи «впишуть» до бюджету міста або області, що 31 серпня стане загальнодержавним днем пам’яті, – говорить Наталія Рождественська.

Можливо, депутатський корпус облради, якому не бракує чуйних людей, розгляне це питання на черговій сесії?