Одеса вшанувала одного із своїх достойників — Григорія Григоровича Маразлі (1831—1907) — купця, мецената, сановника, громадського діяча, міського голову Одеси (1878—1895). Відкриття пам’ятника цій харизматичній особі (цьогоріч минуло 185 років від дня народження градоначальника) відбулося 2 вересня на Грецькій площі. За основу взяли проект 1907 року відомого одеського скульптора Бориса Едуардса (1860—1924).

На церемонії відкриття були присутні представники міського самоврядування, Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Греція в Україні Пападопулос Василіс, голова Одеської міської общини греків ім. Г.Г. Маразлі Василій Сімвуліді, голова Одеської філії «Грецького фонду культури» Софроніс Парадісопулос, власник будівельної компанії «Гефест» Пантеліс Бумбурас, інші почесні гості. Слід зауважити, що допомога Пантеліса Бумбураса стала вирішальною для реалізації цього проекту. На постаменті пам’ятника викарбуване ім’я сучасного філантропа.

Бюст на благодійній основі створив підприємець і скульптор з П’ятигорська Ілля Іліаді. (Відомий також тим, що звів у Росії вже не один пам’ятник колишнім імператорам). Цей виріб простояв майже сім років, поки не прописався на Грецькій площі. Не судиму про його художні якості. Але думаю, що Едуардс, який свого часу несхвально відгукувався про відомий пам’ятник О.С. Пушкіну на Приморському бульварі, не сприйняв би цього бюста, як його не сприйняли багато одеситів, зокрема й через невдале архітектурне рішення: пам’ятник непропорційно малий для площі, а громіздка будівля ТЦ «Афіна» його пригнічує. Чому таке рішення ухвалила історико-топоні-мічна комісія, а міськвиконком затвердив — залишається лише здогадуватися.

Первісно бюст планувалося встановити перед фасадом Музею морського флоту (колишній Англійський клуб). На цьому ж у наш час наполягала грецька громада. Однак ні до революції, ні, тим більше, в радянський період спорудити пам’ятник не вдалося. Прах Маразлі, який покоївся в Свято-Троїцькій грецькій церкві, більшовики викинули. Знадобилося аж 109 років, щоб зусиллями грецької громади і меценатів цей задум таки втілити.

Отже, Одеса отримала ще один монумент на честь Г.Г. Маразлі. Нагадаю, що у 2004-у на протилежному боці цієї площі Григорієві Маразлі вже встановлювали пам’ятник авторства скульптора Олександра Князика. Але через чотири роки демонтували. Такий крок викликав протест грецької громади. Справа за клопотанням посла Греції в Україні вирішувалася на рівні президента нашої держави. Монумент перенесли на вулицю Маразліївську, в район парку ім. Т.Г. Шевченка, де він стоїть і досі. Відтепер маємо в Одесі два пам’ятники колишньому будівничому міста.

Після десятиліть забуття належне Григорію Маразлі почали віддавати лише в 1990-і. Тоді завдяки дослідженням співро-бітників Одеської національної наукової бібліотеки та інших учених міста з’явилася низка видань про нього, а також були встановлені меморіальні дошки на його честь. Постійну експозицію Одеського художнього музею, будівлю якого для міста викупив багатий грек, доповнив із запасників парадний портрет мецената пензля Івана Карцова. До відкриття музею у «зимовому саду» палацу на початку 1890-х розташовувалася майстерня вже згаданого скульптора Б.В. Едуардса та художника М.Д. Кузнецова. Коли у 1885 році через хворобу Г.Г. Маразлі залишив державні справи, саме Борис Вільямович виготовив бронзову кришку для альбому, урочисто врученого цьому громадському діячеві.

Відкриття бюста Григорію Маразлі на Грецькій площі поставило крапку в тривалому протистоянні міської влади, історико-топонімічної комісії і грецької громади Одещини, в якій нині понад 1500 членів.

У планах громади — спорудження в Одесі загальноосвітньої школи площею 4 тис. кв. м. Про це повідомив під час відкриття бюста власник будівельної компанії Пантеліс Бумбурас. Сподіваються звести її до 2021-го, коли Греція відзначатиме 200-у річницю початку національно-визвольної війни проти турків.

І носитиме школа ім’я знаменитого співвітчизника.