На ошатному будинку, що на вулиці Катерининській, 77, завжди майорить державний стяг. Біля входу — скульптурні фігурки колоритних українського козака та молодиці, яка сидить на клунку з написом «Добро». Вони ніби запрошують одеситів та гостей нашого міста зайти сюди, аби на першому поверсі, в «Книгарні-кав’ярні», вибрати цікаву й потрібну книжку, випити філіжанку запашної кави, поспілкуватися за столиком з друзями, а на другому поверсі завітати до української світлиці, де, скажімо, можна потрапити на майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки чи відвести душу в українському народному мелосі. Усе це об’єднане однією назвою, яку має громадська організація, очолювана п. Наталею Чайчук: «Український клуб Одеси». Наталя Олександрівна є невтомною господинею УКО, де постійно проводяться різноманітні заходи: зустрічі з політиками й громадськими діячами, письменниками, виставки митців, презентації нових видань, творчі вечори і багато чого іншого, що уособлює дух таки української Одеси.

Недавно Український клуб Одеси відзначив свій перший маленький ювілей — п’ятиріччя від дня заснування. Такий же ювілей святкував і конкурс учителів загальноосвітніх закладів області, що проводиться під егідою УКО.

Коли Український клуб Одеси започатковував це творче змагання, пріоритетним було визначено такі завдання: патріотичне виховання шкільної молоді і вшанування педагогів краю, котрі, як говорив колись великий Василь Сухомлинський, «серце віддають дітям», не лише збагачуючи їхні знання, а й виховуючи справжніх громадян — патріотів нашої держави.

У першому конкурсі брали участь лише українські філологи. Згодом до україністів-мовників та літераторів долучилися й історики та бібліотекарі. Усього за п’ять проведених конкурсів дипломами різного ступеня і цінними подарунками від УКО були відзначені 57 лауреатів.

Нинішнє змагання проводилося дещо інакше: компактно, в одній школі, а його учасниками були не лише вчителі-гуманітарії. Йдучи на такий крок, організатори дещо сумнівалися: чи можна, наприклад, на уроці біології або трудового навчання виховувати патріотизм? Виявилося, що можна. Та ще й як! Місцем проведення конкурсу стала Таїровська загальноосвітня школа I—III ступенів Овідіопольського району. Одразу зазначу: патріотизм у цій школі — не пустий звук. Ми, члени журі конкурсу, переконувалися в цьому на кожному кроці, повсякчас.

На уроці математики разом з «першачками» ми писали математичний диктант, залучаючи до цього українські грошові одиниці — монети та паперові банкноти; на уроці українознавства в другокласників повторювали абетку та правила поведінки українського патріота й на уявному потязі проїздили станціями «Державна», «Патріотична», «Героїчна», «Краєзнавча» тощо; з учнями 5-го класу подорожували Сорочинським ярмарком, вивчаючи слова з уживанням апострофа; із семикласниками на уроці алгебри мандрували, милуючись сімома чудесами України — від острова Хортиці та Хотинської фортеці до уманської «Софіївки» й Херсонеса Таврі-йського, який розташований на нашій, українській землі, анексованій сусідньою державою, що зазіхає й на інші наші землі.

Ми стали учасниками справжнього творчого дійства педагогів цієї школи. Ось урок біології у 8-у класі. Тема — «Птахи — небесні квіти». Учитель пропонує дітям звукоряд — записи голосів різних пташок, які живуть на наших теренах або прилітають до нас, влучно використовує українську фразеологію чи лексикологію, пояснюючи значення прислів’їв «ні пуху ні пера», «кожна пташка своє гніздо знає», «довбе, як дятел» тощо. Доречно згадувалися тут і персонажі міфів та казок: Ікар, Гидке каченя, гуси-лебеді, Золотий півник... Цікаво було дізнатися, що саме асоціація з пташиним пером спонукала ще в кінці XIX століття одного винахідника запатентувати нині всім відому і широко вживану застібку-«блискавку». А що означає «як з гуски вода» чи «чорний ворон» і чи правильно це, залучає вчитель дітей до міркування-дискусії, з погляду біології? Або з допомогою математики, фізики, давньої історії чи міфології спонукає учнів відповісти на питання: з якою швидкістю летять ластівки, якщо за 12 годин вони без зупинок перетинають Середземне море; який улюблений птах богині Афродіти чи чому пташки спокійно сидять на дротах високовольтних електроліній, а людині навіть доторкнутися небезпечно?

А ще разом зі школярами ми роздумували над тим, кого нагадує наш тризуб. А нагадує він, до речі, сокола в стрімкому піке.

Захопливим був й інший об’єд-наний урок з біології — у 6-х—7-х класах, який молода креативна вчителька проводила у формі брейн-рингу, спонукаючи дітей до творчих пошуків, і ті одне з-поперед одного завзято демонстрували свої знання — це був живий творчий процес!

На уроці хімії в 10-у класі, де йшлося про бактерії та їхню роль у житті людини, учні разом з учителем згадували твори світової літератури, сюжети яких так чи інакше пов’язані із збудниками чуми, лепри (прокази), холери чи «сибірки»: Боккаччо, І. Буніна, А. Камю, С. Цвейга, А. Міцкевича, М. Дрюона, Л. Фейхтвангера, О. Пушкіна…

З’ясувалося, що викладаючи традиційний урок за байкою Леоніда Глібова «Щука» у 6-у класі, також можна використати багато педагогічних цікавинок, а висвітлюючи ніби відсторонену тему про природні ресурси та економіку Індії в 10-у, — розкрити її у дуже цікавому ключі, пов’язавши з Україною, що й продемонструвала на своєму уроці вчитель географії. А яку насолоду отримали ми, побувавши на уроці музики у 5-у класі, на якому діти вивчали обряди та звичаї нашого народу і вчителька проводила паралелі з українським та італійським мелосом!

Не міг залишити байдужим і школярів, і нас, членів журі, урок зв’язного мовлення у 8-у класі, на якому вчитель, пропонуючи дітям підготувати твір-роздум у публіцистичному стилі на суспі-льно-політичну тему, зачепила багато нагальних, пекучих питань нашого сьогодення. На очі наверталися сльози, коли бачили тематичний відеоряд і чули виступи педагога та учнів, які через свої серця пропускали те, про що мовилося: про любов до рідної Вітчизни і шану до рідної мови, про подвиг українського народу у Другій світовій, про Чорнобильську трагедію та війну на Сході нашої країни, учасниками якої є їхні сучасники — воїни АТО, земляки-таїровці…

Вразило й те, що у цій школі своєрідна наочність. Зауважили, зокрема, що у кабінеті біології багато вишивок та фігурок з бісеру із зображенням птахів, квітів і дерев, зроблених самими учнями. Подібне бачили і в інших кабінетах. А потім усе стало на свої місця, коли ми потрапили на урок «Виготовлення штучних квітів об’ємної форми», який вела у 8-у класі директор цього навчального закладу Алла Володимирівна Загороднюк. Вона не лише сама прекрасно вишиває (у школі безліч її робіт!), займається бісероплетінням, пластиліновою пластикою тощо, а й навчає цьому своїх вихованців. На уроці-презентації оберегів-символів українського народу — рушника, хліба, калини, верби, лелеки, оселі, вінка, про що розповідали учні, — у центрі уваги були червоні маки. Це було якраз напередодні 8 травня, коли весь цивілізований світ відзначав день пам’яті та примирення, і на цьому уроці діти вчилися виготовляти цю квітку-символ. Зізнаюся, я теж не втерпіла — разом з ними сіла до столу і під керівництвом учителя трудового навчання опанувала цю техніку.

Журі конкурсу, відвідуючи уроки, щоразу вражалося тими методичними прийомами, які використовують педагоги з різних дисциплін, активно впроваджуючи ідею патріотичного виховання. І відбувається це не лише на уроках. Коли учні у коридорах вітаються не тільки традиційним «доброго дня!», але й «Слава Україні!», коли бачиш дітей у вишиванках, коли слухаєш пісні, якими вони зачаровують нас, дорослих, — розумієш, що патріотичне виховання молодого покоління — це природне, звичайне явище в Таїровській загальноосвітній школі.

Й ось, нарешті, урочисте дійство: нагородження кращих вчителів-предметників, які взяли участь у конкурсі. Мені приємно назвати ці прізвища небайдужих, творчих педагогів, відзначених дипломами та цінними подарунками. Зауважу, що конкурс має ще й матеріальну складову, яку спонсорує п. Сергій Чайчук, тож учасники завжди отримують багато хороших призів: побутову техніку, відеокамери, електронні записні книжки, плазмові телевізори, ноутбуки тощо. Так було й цього разу. Отож призерами стали: українські філологи Надія Петрівна Гончаренко, Алла Михайлівна Дем’яненко, Ірина Олександрівна Головко та Любов Василівна Гниліченко; математик Карина Олегівна Чижик; біологи Оксана Петрівна Сороката і Тетяна Миколаївна Федькалова; географ Софія Олексіївна Улько; учитель початкової школи Ірина Сергіївна Петренко; учитель музики і співів Ольга В’ячеславівна Білоус, учитель хімії Вікторія Борисівна Барабаш. А також учитель трудового навчання, директор школи Алла Володимирівна Загороднюк, яка створила таку атмосферу в закладі, коли педагогічний та учнівський колективи об’єднані спільною ідеєю — виховання юного покоління на засадах патріотизму і віри в нашу державу та її народ. Недарма ж вона є володаркою багатьох звань, у тому числі відзначена і як кращий учитель України.

Під час нагородження дипломами й призами відбувся концерт як силами учнів школи, так і відомого творчого колективу, лауреата багатьох конкурсів — вокального ансамблю «Зорецвіт» під орудою п. Елеонори Шапкіної. А закінчилося все «Кривим танцем» під пісню цього ж ансамблю, до якого долучилися всі: і вчителі, й учасники концерту, і журі.

Форма проведення конкурсу в одній школі, як виявилося, є ефективною. Відтак тут же була прийнята своєрідна «естафета»: наступний відбудеться в ЗОШ «Надія», директор якої п. Теодор Оробець підтвердив таку готовність.

Тож до нових зустрічей на конкурсі, шановні колеги-вчителі, серця яких палають любов’ю і до свого предмета, і до дітей, і до нашої Вітчизни!