Тенденція на євроінтеграцію, яка стала складовою зовнішньої і внутрішньої політики нашої країни на нинішньому етапі її розвитку, потребує реальної підтримки суспільства, і передусім — державних інституцій. Одним з прикладів такої підтримки стала всеукраїнська науково-практична конференція «Міжнародна діяльність бібліотек як складова вибору держави», яка нещодавно відбулася в Одеській національній науковій бібліотеці.

Конференція зібрала бібліотекарів із 17 областей України — від Львова до Дніпра і Харкова. В її роботі взяли також участь представники Міністерства культури України, представництва Міністерства закордонних справ України в Одесі, дипломатичного корпусу, акредитованого в нашому місті, Німецького культурного центру Ґете-Інституту в Україні та Одеської філії Грецького фонду культури.

Багаторічні напрацювання бібліотек у сфері міжнародного співробітництва доводять, що цей напрямок є особливо перспективним та актуальним. У рамках цієї публікації хотів би стисло охарактеризувати та процитувати фрагменти окремих виступів, які допоможуть зрозуміти суть проблеми та напрацювання книгозбірень на ниві міжнародної співпраці.

Звертаючись під час відкриття конференції до її учасників, Григорій Закраєвський, представник МЗС в Одесі, зазначив:

«…Цей захід важливий для вас як професіоналів-бібліотекарів, але не менше значення він має для нашого суспільства, адже дозволяє пошук інструментів щодо його консолідації, набуття європейських цінностей, інтеграції України в європейське співтовариство, отримання рівного доступу до інформації, а відтак і створення умов для підвищення якості життя. Це, фактично, цитування положень концепції розвитку бібліотек, її стратегії, однак сьогодні вона набуває більш практичного значення.

Подібні заходи особливо важливі в ситуації, коли на сході країни вже третій рік ми переживаємо агресію, як зовнішню, так і внутрішню, яку здійснюють маріонеткові режими. Бібліотеки сприяють як консолідації суспільства, так і збереженню нашого суверенітету і непорушності державних кордонів».

Ярослава Різникова, представник Одеської облдержадміністрації:

«Хочу наголосити, що в умовах глобалізаційних, інтеграційних процесів збільшується інформаційний масив, стрімко розвиваються новітні технології, що створює для бібліотек нові інноваційні можливості. Включення бібліотек до європейського, світового контексту веде до змін і трансформації всіх наших життєвих ресурсів і не може не позначатися на бібліотечній справі. До бібліотеки перестають ставитися як до місця накопичення і збереження інформації, а, швидше, як до інформаційно-комунікативного комплексу, який зберігає знання, трансформує їх і ретранслює у суспільство. Глобалізація, доступ до світової цифрової бібліотеки — це цікавий простір, що створює не лише нові можливості, а й ставить перед бібліотеками України всіх рівнів нові вимоги, спонукає до перегляду їх функцій і місії, зокрема в сенсі збереження нашої національної ідентичності, збереження української культури і розкриття її перед світом».

Значні напрацювання з міжнародної співпраці мають господарі, про що, власне, і говорила генеральний директор ОННБ Ольга Ботушанська. Міжнародне співробітництво бібліотеки розвивалося в руслі культурної дипломатії. Очільник одеської книгозбірні нагадала достатньо відомі факти, які свідчать про його масштабність.

У 1994 році підписано тристоронню «Угоду про співробітництво з питання збереження і розвитку української національної культури в її різних видах на спільну користь України та Австралії» між ОННБ, Державною бібліотекою штату Новий Південний Уельс і Фундацією українознавчих студій Австралії. Це був єдиний на той час міжнародний, міждержавний і міжустановчий проект. Ця співпраця уможливила роботу зі збирання матеріалів для бібліографічного покажчика «Голодомор в Україні 1932—1933 рр.». 2014-го побачив світ уже третій його випуск, щоправда, поки що на електронних носіях.

Завдяки підписанню в 1995 році прямої угоди з Посольством Франції в Україні визначалися умови співпраці з Французьким культурним центром, Національною бібліотекою та Міністерством закордонних справ цієї країни. Стабільні контакти в одеситів із книгозбірнями Марселя.

Наслідком багатосторонньої угоди ОННБ з Баварським домом в Одесі та Ґете-Інститутом стало відкриття в листопаді 2000-го своєрідної міні-бібліотеки — Німецького читального залу.

На початку 2000-х активізувалося співробітництво із США. Завдяки партнерству між американським урядом та українськими бібліотеками і за підтримки посольства США в Україні в ОННБ було відкрито інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку». Згодом здобуття грантів дало можливість одеській книгозбірні отримати новітнє оснащення. У відділі міжнародних проектів нині діє електронна читальна зала, в якій є безкоштовний доступ до повнотекстової бібліотеки eLibraryUSA.

Про місію Ґете-Інституту в Україні, форми роботи з українськими бібліотеками повідала керівник відділу інформації цієї установи Сюзанне Тейхман. На її переконання, приїзд референтів з Німеччини, їхні контакти з українськими бібліотекарями — обопільно корисні. Попри те, що особисті зв’язки надзвичайно важливі, світ вступив в еру цифрову. Сюзанне Тайхман відзначила, що потреба в німецьких виданнях у різних регіонах України не однакова, тому наявність електронних книг на сайті Ґете-Інституту компенсує цей недолік — доступ до паперової книги. Ця послуга безкоштовна. Доповідач нагадала, що на сайті є також корисна інформація про те, як нині розвиваються німецькі бібліотеки.

Лариса Лугова, директор Львівської обласної бібліотеки для дітей, детально зупинилася на спільних проектах з книгозбірнями Польщі, які посідають пріоритетне місце у міжнародному співробітництві цієї установи. Налагоджені тісні й тривалі стосунки з бібліотеками Вроцлава (проект «Вроцлавські гноми, львівські леви»). Серед ініціатив львів’ян — міжнародний проект «Ми — українці. Я і ти!», проведений спільно з книгозбірнями Польщі та Костянтинівською центральною міською публічною бібліотекою (Донецька область).

«На прикладі роботи нашої бібліотеки ми демонструємо, що активна міжнародна співпраця можлива на різних рівнях — як обласному, так і міському або районному. Хоча для того, щоб виходити на міжнародну бібліотечну арену, потрібні і витрати, і критичне ставлення до своєї діяльності. Що ми можемо запропонувати зарубіжним партнерам, щоб їм було цікаво з нами працювати? Виникає також проблема мовного бар’єру, менеджменту проектної діяльності, тому потрібно готувати молодих, надавати їм можливість для вивчення мов, дистанційної освіти, навчати писати проекти і налагоджувати міжнародні контакти».

Серед доповідачів й один з модераторів зустрічі — Ірина Журавльова, директор найстарішої університетської бібліотеки України — Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (заснована 1805 року). Університетський майданчик дозволяє цій науковій установі розвивати широке міжнародне співробітництво у різних площинах та формах. Виділимо одну з них, пов’язану з дослідженням та реставрацією грецьких рукописів, яких тут 24. З цього проекту розпочалася тісна співпраця харківської книгозбірні з Грецьким фондом культури в Україні (2003), а з 2006-го — з Фондом Анастасіоса Левентіса (Нікосія, Кіпр). Співпраця з останнім дозволила реставрувати і консервувати рукописи, а також заснувати бібліотеку з історії, культури та мистецтва Греції й Кіпру. Тісно співпрацює очолюваний нею заклад і з грецькою общиною Харкова. У 2003 та 2013 роках за підтримки компанії «Геліос» та міської адміністрації побачили світ два випуски каталогів грецьких рукописів.

На тлі виступів, які робили акцент на досягненнях у сфері міжнародного співробітництва, певний здоровий критицизм відчувався у доповіді представника Національної бібліотеки ім. В.В. Вернадського

Галини Солоіденко. Гостя з Києва вважає, що в нашій державі ще недостатньо висвітлюється діяльність світових бібліотек, а відтак не сповна переймається їх корисний досвід. Недостатнім, на її думку, є і представництво українських книгозбірень у міжнародних організаціях саме на рівні комітетів і секцій, зокрема в ІFLA, що уповільнює впровадження в наших установах новітніх технологій. Основна ж частина доповіді Галини Солоіденко присвячувалася одному з аспектів міжнародної діяльності бібліотеки — участі в Раді директорів Міжнародної асоціації академій наук (МААН), яка діє при НАН України і членами якої переважно є інституції СНД.

Виступ Людмили Власенко (Полтавська ОУНБ ім. І.П. Котляревського) акумулював інформацію про книгозбірні Латвії, яку вона отримала під час особистого перебування в цій країні з групою українських бібліотекарів на запрошення тамтешнього міністерства культури.

Доповідач виділила кілька етапів розвитку латвійських бібліотек. Під час першого, який тривав з 1991 по 1997 роки, відбувалася їх децентралізація — процес, який пройшов і в Україні. Тоді ж у бібліотеках Латвії почали освоюватися і використовуватися нові інформаційні технології, а також локальні електронні каталоги у трьох інформаційних системах — ALISE, LIBER, VTLS. На другому етапі (1997—2001) посилювалася соціальна функція книгозбірень. Був створений консорціум інформаційної мережі бібліотек, реалізований проект LATLIBNET, сформовані бази даних з муніципальних документів та електронних реєстрів. Третій етап, який розпочався в 2001-у, має на меті об’єднання книгозбірень на основі програми «Єдина державна інформаційна система бібліотек (VVBIS)».

Латвійські бібліотеки, на відміну від українських, не пішли шляхом укрупнення. За існуючою там нормою, на 2 тисячі жителів має бути одна книгозбірня, і це в країні, де населення ледь перевищує 2 мільйони осіб (!). Однією з фішок доповіді стало детальне знайомство з гордістю латишів — суперсучасною Латвійською національною бібліотекою («Замок Світла»), збудованою на кошти інвесторів.

Про те, що Україна нині є серед пріоритетних країн щодо реалізації програм США, говорила Наталя Диба, завідувач відділу міжнародних проектів ОННБ і

керівник ІРЦ «Вікно в Америку» в Одесі. Вона звернула увагу на масштабність проекту «Вікно в Америку» в Україні, що дозволило створити повноцінні інформаційні центри і навіть бібліотеки, як, наприклад, у НУ «Києво-Могилянська академія». «Вікно в Америку» — це не просто грантова програма і не просто ресурсний центр, це — програма Держдепартаменту США, — наголосила доповідач. — Програма має глобальний характер, і якщо в Україні вона називається «Вікно в Америку», то в цілому світі іменується «Американські куточки». Наталія Диба нагадала, що 2013-го щорічний семінар для керівників ІРЦ «Вікно в Америку» відбувся саме в Одесі.

Принагідно хотів би згадати, що успіхи одеських бібліотекарів були відзначені на найвищому рівні. Недавно генеральний директор ОННБ Ольга Ботушанська і Наталія Диба серед інших наших співвітчизників нагороджені відзнакою Президента — ювілейною медаллю «25 років незалежності України».

Представник Дніпропетровської ОУНБ ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія Світлана Усенко розповіла про переваги, які дають саме грантові проекти посольства США в Україні, зокрема Windows Go Biking. Так, завдяки програмі «Відкритий світ» українські бібліотекарі змогли відвідати Сполучені Штати і побувати в бібліотеках Конгресу США, Чикаго, Сіетла.

Основну увагу промовець приділила проведеному велофлешмобу за проектом Windows Go Biking («Вікна в Америку на велосипедах»), який об’єднав чотири міста України. Його мета — популяризувати діяльність ресурсних центрів «Вікно в Америку». Проект, що тривав вісім місяців, стартував у Тернополі в квітні 2015-го. У ньому також взяли участь молоді бібліотекарі центрів «Вікно в Америку» Луцька, Полтави і Дніпра. Згодом до учасників приєдналися волонтери різних міст, і з восьми група зросла до 30 осіб. Під час подорожі бібліотекарі роздали близько двох тисяч примірників рекламної продукції, яку видрукували на грантові кошти. Завершився велофлешмоб 4 липня, в День незалежності США, у Дніпрі.

В умовах недофінансування бібліотек багато виступаючих звертали увагу на значущість поширення волонтерського руху. «Освітнє волонтерство набуває суспільної ваги в часи політичних та економічних змін, реформування громадянських інститутів та інших викликів, оскільки платне підвищення кваліфікації стає неможливим через низьку купівельну спроможність громадян. Вивчення іноземних мов — один з популярних видів освітнього волонтерства, попит на яке в Україні зростає з кожним роком», — наголосила у своєму виступі інша гостя із Дніпра — Тамара Гаврилюк (ОУНБ імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія).

Проведення подібної конференції всеукраїнського рівня в нашому місті є фактором стимулюючим. Так, голова Одеської філії Грецького фонду культури Софроніс Парадісопулос висловив сподівання, що надалі ми станемо свідками проведення подібної міжнародної конференції за участі бібліотекарів країн континенту.