Золота осінь запропонувала нам низку свят, метою яких є вшанування поважних професій — вчителя та працівника туристичної сфери, а саме: Міжнародний день туризму (27 вересня) та День працівників освіти (перша неділя жовтня). Тому мою увагу привернули окремі особистості, які успішно поєднали можливості кожної з професій ще тоді, коли туризм, у сучасному розумінні, як масове явище тільки зароджувався. Йдеться про початок минулого століття.

Нагадаємо, що саме Одеса з 1890 року, після заснування тут Кримського гірського клубу, стає одним із перших екскур-сійних центрів Російської імперії. Велику краєзнавчу за-цікавленість викликає часопис під назвою «Записки Крымского горного клуба», який видавався з 1891-го по 1915-й і публікував звіти різноманітних експедицій, опис маршрутів подорожей та екскурсій.

Правління клубу, яке розташовувалося в Одесі, не лише поступово розширювало сферу пізнавальних інтересів мандрівників від Криму до Кавказу, а з 1902-го, змінивши його назву на Кримсько-Кавказький гірський клуб, ще й активно сприяло розширенню діяльності своїх постійних членів та відділень.

Широкодоступна можливість для здійснення подорожей, що стрімко набирала обертів та популярності на початку ХХ століття, не тільки привернула увагу викладача Ананьївської гімназії Івана Веревського до туристичної сфери, а й підштовхнула його до активних громадських дій. Як випливає з тексту одного з опублікованих ним звітів — «Екскурсія учнів молодших класів Ананьївської гімназії, організована викладачем гімназії і членом Кримського гірського клубу І.К. Веревським у червні 1902 року», надрукованого в Одесі в 1903-у, під час канікул у 1900 році він «екскурсував до Криму». У червні 1901-го повторив маршрут з учнями старших класів Ананьївської Маріїнської жіночої гімназії. Далі його захоплює ідея організації в 1903 році поїздки з учнями до Києва залізницею, подорожі на пароплаві по Дніпру до Катеринослава з можливістю ознайомитися та оглянути знамениті пороги.

Слід зауважити, що організатор мандрівки діяв не самотужки, а заручився підтримкою з боку директора гімназії І.М. Гаспля ще на початку навчального року. Записалися 37 учнів, які внесли необхідні кошти. До них долучилося четверо супроводжуючих з числа персоналу гімназії. Загалом група нараховувала 41 особу.

Спочатку туристи 16 червня «на 9 фаетонах та на возі з речами» прибули з Ананьєва до Жеребкового, де їм надали окремий вагон без пересадки до Києва. Там подорожуючих зустріли двоє представників Першої київської гімназії, які допомогли з розміщенням та супроводом.

З великим інтересом ананьївці відвідали Софійський собор, Лавру, Злато-Михайлівський монастир, Аскольдову могилу. Особливе захоплення в екскурсантів викликали огляд лаврської дзвіниці та дивовижні за красою краєвиди Києва й околиць, що відкрилися перед ними під час підняття на висоту. Вразили їх і величаві дзвони, окремі назви яких навіть згадані автором — «Успенський», «Зосима», «Балик», «Мазепа», «Орел» та інші.

Під час відвідин Володимирського собору увага дітей та дорослих була прикута до величного живопису художників В. Васнецова та В. Котарбінського, що вразив їх неповторною індивідуальністю. А ось подорож по Дніпру видалася не такою цікавою, оскільки повз Переяслав, Канів з могилою Тараса Шевченка та Черкаси пароплав проходив уночі. Натомість козацькі пороги, повиті сивою давниною та звитягою, викликали в учасників експедиції цілковите захоплення.

У Катеринославі за допомогою члена місцевого відділення Кримського гірського клубу М. Набіркіна екскурсанти відвідали Брянський металур-гійний завод, ознайомлення з яким зацікавило учнівську молодь. Поверталися ананьївські мандрівники залізницею через станції Кривий Ріг, Єлисавет-град та Жеребкове.

Згадуючи ім’я, як ми встигли переконатися, активного члена Кримсько-Кавказького гірського клубу Івана Веревського з Ананьєва, хочу навести роздуми М. Познанського, одного з авторів «Записок» цього клубу, який у своїй публікації від 1915 року зазначав, що саме клуб мав розтопити «крижані стіни злочинної байдужості» до свого краю і спонукати туристів «до пізнання красот і багатств своєї великої батьківщини» в той час, «коли туризм і вітчизнянознавство були порожніми, далекими звуками, коли про масові екскурсії і не мріяли навіть».

Сподіваємося, що ім’я та приклад педагога з Ананьєва через століття надихне тих, хто дбає про культурне збагачення молодого покоління, хто крізь призму мандрів (до лісу, на берег річки чи моря, до пам’ятних, історичних місць, на які така багата і наша Одещина, і вся Україна) популяризує здоровий спосіб життя, сприяє пізнанню рідної землі, патріотичному вихованню юних наших земляків.

Антон ГРИСЬКОВ,

член правління Одеської обласної організації

Національної спілки

краєзнавців України.