В Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відбувся «круглий стіл» на тему «Очікування від суспільного мовлення в регіонах». Серед учасників — представники Держкомтелерадіо, Національної телекомпанії України, наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії, журналісти та медіаексперти.

Майбутнє регіональних філій Національної телекомпанії України, проблеми забезпечення якісним контентом ефіру та очікування від суспільного мовника з боку громадськості — ці питання винесли на обговорення в рамках «круглого столу» в Одесі.

Світлана ОСТАПА, член наглядової ради, заступник шеф-редактора громадської організації «Детектор медіа»:

— Нам цікаво, які в Одеському регіоні очікування від створення суспільного мовлення. Один з ваших мовників — ОДТРК (Одеська державна телерадіокомпанія), зараз філія НТКУ (Національної телекомпанії України) — буде у складі суспільного мовлення. Тут присутні кілька членів наглядової ради майбутнього суспільного мовника. Вже є всі 17 легітимних діючих членів (9 обрані від громадських органі-зацій, а 8 — парламентськими фракціями та групами).

Сергій КОВТЮХ, виконавчий директор Одеської ОДТРК:

— Наша компанія в змозі забезпечити якісний ефір із 7-ї до 24-ї години. Ми не чекаємо, коли нас назвуть суспільним, працюємо над цим переходом давно, працюємо над контентом (наповненням). Ми не представляємо інтересів олігархів, якихось політичних блоків, у нас усі рівні. Стараємося бути виразниками інтересів жителів нашої області. Ми покриваємо понад 80% території Одещини, маю на увазі й аналогове, й цифрове покриття. Півроку тому ми вже зайшли у Рені, це серйозний район, і люди нас там бачать.

Питання із залу:

— А де вас не бачать?

— Таких нема.

— Так ви ж кажете, що покриваєте 80%...

— Здається, 82%. Усі великі населені пункти ми покриваємо. Я не маю інформації, чи є ми в кабельних мережах на території області. Ступінь довіри — не скільки нас дивляться, а скільки довіряють нам ті, хто нас дивиться. Цей ступінь складає 75%, якщо не помиляюся, це більше за інші ОДТРК України.

Сергій БРАТЧУК, координатор групи «Інформаційний спротив», головний редактор каналу «Медіаінформ»:

— Ви запросили журналістів та лідерів громадських думок, а складається враження, що в цій аудиторії зустріч з колективом ОДТРК. Щодо сфери національної безпеки, то регіон наш справді дуже складний. Я спілкувався на цю тему з паном Зурабом Аласанією, після чого він мене заблокував — то, звичайно, його «фейсбукове» право. В Одеській філії ОДТРК здаються майданчики для того, щоб знімати програми про так зване «Порто-франко», добре, що хоч не про «Бесарабську народну республіку». Як це розуміти? Це чиясь, вибачте, дурість, чи щось інше? Не буду висловлюватися про особистості.

Ви дуже гарно говорили про ступінь довіри. Але рейтинг ОДТРК маленький, по місту ви навіть не входите до десятки. Місто Одеса — це приблизно 50% населення області і саме Одеса та південна Бесарабія — дуже складні за політичними настроями регіони. Наскільки контент впливає на інформаційну безпеку в нашому регіоні? Бо ми знімаємо «Порто-франко», а потім кажемо: «Ми не знали, ми не в курсі». Давайте тримати руку на пульсі. Я хотів би, щоб ішла мова не про те, що нам дасть суспільне телебачення — фінанси, бюджети, машини, — а про те, що ми можемо дати суспільному телебаченню.

Андрій КУЛИКОВ, тележурналіст:

— Парадокс у тому й полягає, що слово «довіра» походить від слова «віра». Ми часто довіряємо тому, чого не знаємо, віримо тому, чого не бачимо. Тож між рівнем довіри і тим, скільки людей дивиться, нема прямого пропорційного зв’язку. Довіра не є показником, що це дивляться.

Михайло ШМАТОВ, заступник генерального директора НТКУ:

— На суспільному телебаченні мають бути новини, без інтерпретацій, маніпуляцій тощо. На всіх інших каналах — то вже варіації на тему новин. До цього ми повинні дійти як до точки відліку.

Леонід ШТЕКЕЛЬ, журналіст, громадський діяч:

— Сьогодні ми зайняті реалізацією проекту «Громадське інтернет-радіо Одеси». Хочу висловити низку аргументів щодо процедури, бо це не «круглий стіл», а, пробачте, казна-що. Порядок денний передбачає тези, які будуть обговорюватися, розгляд питань. Те, що ви зустрілися з нами, а ми з вами, на мій погляд, чисте проїдання ґранту і більше нічого.

За процедурою передбачене обговорення питань, їх прийняття чи неприйняття. Цього нема, ну побалакаємо і знову нічого. Справа в тому, що державне телебачення дивляться одиниці. Я як громадський активіст беру участь у телеефірах на державному, тому що деякі теми, які тут порушуються, на інших каналах в Одесі не показують. Є такий момент. Показують, бо державному телебаченню, це моє оціночне судження, абсолютно байдуже, що там буде транслюватися.

Жодного механізму взаємо-відносин з громадськістю нема. Від того, що у Києві створили структуру, яка називається Громадська спостережна рада, нам в Одесі ні жарко, ні холодно. Враховуючи, що всі наші телеканали належать олігархам, і там проштовхуються ті або інші позиції, виникає думка, що, теоретично, суспільне телебачення мало б торкатися тих питань, яких уникають одеські комерційні телеканали, але насправді жодних процедур впливу нема. Я дуже обережно ставлюся до такої «радісної події», як знищення місцевих телерадіокомпаній. Чудово, що не буде «царків», але буде «цар» у Києві. Для загальнонаціональних каналів Одеса — це щось як папуас без одягу біля багаття. Наші проблеми місцевого самоврядування, зонування, містобудування, екології, наші настрої взагалі не хвилюють київські канали. Ми існуємо самі по собі, вони — самі собі. Було б добре, щоби суспільний мовник відображав проблеми та інтереси Одеси. Та я в це не вірю.

Заступник голови Одеської облдержадміністрації Соломія БОБРОВСЬКА зазначила, що влада докладає значних зусиль, щоб інформувати суспільство. Та їх недостатньо, щоб держава Україна була присутня на телебаченні й радіо, особливо на півдні регіону. Вона розповіла, що возить у прикордонні райони Одещини письменників, Володимира В’ятровича з Інституту національної пам’яті. За її словами, ОДА займається друкованими виданнями, закликає передплачувати проукраїнські видання в конфліктних регіонах. «Там не показує обласне телебачення. Українські ТРК відсутні. Трансляції заходів, які ми проводимо, нема. Відсутність держави Україна в інформаційному просторі на прилеглій до кордону території — це перший пункт інформаційної безпеки в Одеській області», — констатувала вона.

Пані Бобровська звернулася до гостей із Києва, щоби ті донесли депутатам проблеми Одещини: «Шановні, у нас війна через те почалася, що ми не боролися за уми людей, які живуть у прикордонних регіонах. В Одеській області потрібне покриття на всій території. Ми можемо закрити очі на Румунію й Молдову, але не можемо закрити очі на Придністров’я».

Посадовець зауважила, що Одещина без українського радіо і телебачення мало чим відрізняється від Донбасу і цю небезпеку необхідно враховувати на найвищому державному рівні та якнайшвидше виправляти ситуацію.

У рамках «круглого столу» було озвучено цілу низку проблем функціонування нинішньої ОДТРК — і низькі зарплати, і застаріле обладнання, і брак фахівців, здатних застосовувати сучасні технології в роботі, і відсутність належної комунікації з владою... Схожі проблеми і в багатьох інших областях, хоч є і наша, місцева, специфіка.

«Нині зовнішня агресія зробила Одеський регіон особливим і непростим. Ви безпрецедентні за кількістю телерадіокомпаній у місті. Дуже велика конкуренція серед комерційних компаній. Дуже своєрідна ситуація з цифровими ліцензіями. Непроста ситуація і з обласною філією. Ми знаємо, що вона ділить канал із комерційною інстанцією. Нема вечірнього прайм-тайму. Одеська філія мовить із 5.00 до 17.00, при тому має цифрову ліцензію, яка зобов’язує мовити 24 години. Проблем багато, та загалом вони не унікальні. Є телерадіокомпанії, які ще в гіршій ситуації. Треба зважати на всі «за» і «проти». Не думайте, що вам важче за інших», — зауважила член наглядової ради суспільного ТБ, почесний президент Незалежної асоціації телерадіо-мовників Тетяна Лебедєва.

До речі, минулого тижня на офіційному сайті Держкомтелерадіо вже оприлюднили для широкого експертного обговорення проект статуту публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (ПАТ НСТУ). А це ще один дуже важливий крок до того, щоб уже з початку наступного року суспільне мовлення в Україні стало реальністю.