На тижні, що минає, сталося кілька важливих подій в українській політиці. Але дві вирізняються із загального ряду. Бо їх не можна було заздалегідь передбачити.

ГРОШІ Є, АЛЕ ВИ ТРИМАЙТЕСЯ

Не встигли вщухнути оплески на адресу уряду та парламенту за своєчасно поданий та затверджений у першому читанні бюджет-2017, як прем’єр-міністр Володимир Гройсман оголосив про підвищення з нового року мінімальної заробітної плати вдвічі. Із 1600 до 3200 гривень. Працюючі громадяни, здавалося б, повинні з цього приводу влаштувати тривалу овацію, але радіти, чесно кажучи, зарано. В наших умовах ініціатива небезпечна.

Почнемо з того, що своєчасно поданий і прийнятий у першому читанні бюджет доведеться докорінно переписати. «Мінімалка» — один з важливих розрахункових показників в основному економічному законі. Не факт, що перерахунок вдасться зробити вчасно. Особливо тому, що для парламентських комітетів (і, ймовірно, для частини міністрів) рішення про різке підвищення мінімальної зарплати стало несподіванкою. Як наслідок термін прийняття бюджету-2017 у другому читанні і в цілому буде відсунутий з листопада на грудень.

Але що терміни, обумовлені в Бюджетному кодексі, порівняно зі зростанням добробуту громадян? Що терміни порівняно з тим, що фракції «Опозиційного блоку», «Батьківщини», Радикальної партії і «Самопомочі» змушені будуть визнати: частину їхніх вимог уряд і правляча коаліція у Верховній Раді виконали добровільно. А раз так, нема підстав для дострокових парламентських виборів, нема підстав для зміни складу Кабінету Міністрів.

Як політичний маневр, іншими словами, підвищення мінімальних зарплат свою роль зіграє. Але чи підвищиться добробут народу — велике питання. Зростання «мінімалки» на сто відсотків сповна торкнеться тільки працюючих бюджетників. Це факт позитивний. Дай Боже, його оцінити педагогам, медичним працівникам, службовцям і дрібним чиновникам, які досі вимушені були через мізерну зарплату буквально стояти на паперті з простягнутою рукою.

Але бюджетники — тільки частина працюючих громадян України. Більшість зайнята у приватному бізнесі або є підприємцями. На добробут цих людей різке підвищення мінімальних зарплат або не позначиться, або вплине негативно. На гігантах індустрії зарплати і так вищі за мінімальні, а в сфері середнього і дрібного бізнесу, у сфері обслуговування далеко не всі підприємці здатні платити двірникові чи кур’єрові по 3200 гривень. Одним із можливих наслідків стане згортання діяльності, скорочення ринку праці, а другим — втеча підприємця у «тінь».

«Одним з очікуваних результатів цього рішення (підвищення мінімальних зарплат удвічі. — Л. З.) буде суттєва детінізація української економіки, а також зростання попиту на внутрішньому ринку», — вважає Володимир Гройсман. — Тому ми очікуємо позитивного впливу цього рішення на економічну ситуацію і, згідно з нашими розрахунками, на наповнення бюджету».

З очікувань, однак, шуби не пошиєш і бюджет не наповниш, натомість зростання цін очікування спровокувати можуть. Інфляція вплине на рівень життя мільйонів пенсіонерів і непрацездатних. Усіх, кому соці-альні виплати у новому році піднімуть не вдвічі, а лише на десять відсотків. Та до справедливості «за Гройсманом» треба звикати. «Всього не вистачить на всіх», — казав президент Леонід Кучма. Це добре засвоїли його вірні учні.

ПИШІТЬ ЛИСТИ. ХАКЕРИ ЇХ ПРОЧИТАЮТЬ

Якось стало ніяково писати про Мінський процес. Постійно думаєш, що, згадуючи покійного, треба або мовчати, або говорити добре. А що про нього скажеш доброго? На Мінських угодах, прости Господи, проби ніде ставити. Згадуючи засідання «нормандської четвірки» або Тристоронньої контактної групи, доводиться кожного разу напружуватися, щоб не поперхнутися, коли виголошуєш «здравицю».

Полегшує роботу оглядача те, що не потрібно шукати в новинах чогось нового. Написати про становище на сході країни можна, спираючись на зведення з фронтів річної давності. Загострюється все, як завжди, і люди, як завжди, гинуть. Зрештою, війна в зображенні журналістів перетворюється в одноманітні звіти про стрілянину, руйнування будинків і втрати особового складу, розбавлені байками про перемир’я. З поодинокими спробами скласти з розрізнених подій картину злочину століття.

Таку картину можна скласти на основі примітивних гасел, безперервного повторення заклинань про «російську агресію» та найманців, які виконують вказівки Путіна. Потрібно, як у справі «Боїнга» МН17, збирати факти, які підтверджують кожне твердження. Потім, як нідерландські слідчі, зіставляти ці факти, нанизувати їх на каркас, доповнювати показами свідків, а після цього приходити до конкретних, підтверджених документами висновків.

Цього тижня у збирачів фактів, документів і свідчень про злочинну війну — свято. Українські хакери з групи «КіберХунта» зуміли зламати електронну пошту помічника російського президента Владислава Суркова і в понеділок, 24 жовтня, виклали в мережу першу порцію його листування. У вівторок у мережу була викладена друга порція документів й обіцяне продовження. Обсяг інформації, що потрапила до рук хакерів «КіберХунти», величезний.

Тільки листування Суркова за рік (листопад 2013-го — листопад 2014-го) становить більше гігабайта. І серед листування — перли. Прямі вказівки кураторам терористів Донбасу, директиви, спрямовані своєму підручному Павлу Карпову (який брав участь у викраденні Надії Савченко), а також виклад плану першочергових заходів щодо дестабілізації суспільно-полі-тичного життя України з умовною назвою «Шатун».

Реалізація цього плану, згідно з документом, припадає на листопад 2016-го — березень 2017-го і передбачає залучення до його втілення українських політиків з опозиції — фракцій «Опозиційного блоку», «Батьківщини» і Радикальної партії. Їх завдання — сприяння у прийнятті потрібних законів та участь в організації широкого протестного руху («тарифного майдану»).

Серед запланованих заходів також виготовлення і розповсюдження фейкових матеріалів про корупційну діяльність Президента Порошенка та його команди, ініціація розслідувань такої діяльності з широким висвітленням у пресі. А ще план «Шатун» передбачає активізацію сепаратистських рухів по всій Україні та сприяння в цьому їх лідерам.

Справжність документів з пошти Суркова підтверджена низкою IT-фахівців та авторитетними міжнародними організаціями. Можна не сумніватися, що ці документи будуть проаналізовані українськими спецслужбами, а докази вини помічника президента Путіна рано чи пізно передадуть у міжнародний трибунал. Хотілося б, щоб разом зі справою самого Путіна.