На одному з полігонів у районі оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» пройшли комплексні заняття протитанкового дивізіону з бойовою стрільбою. Метою заняття було продемонструвати готовність підрозділу діяти за призначенням. Іншими словами, якщо російські окупанти вирішать знехтувати останніми краплями совісті та надумають піти у наступ, то на них чекає безліч неприємних сюрпризів, що недвозначно продемонстрували воїни-артилеристи у плині цих занять.

Протитанкову гармату МТ-12 артилеристи часто називають снайперською, адже в умілих руках вона завжди влучно б’є в ціль. Для протитанкістів поряд із точністю важливою є швидкість. Тобто не досить тільки вразити ціль, потрібно вміти швидко змінити позицію. Тому особовий склад дивізіону протитанкової артилерії відпрацював на полігоні весь комплекс дій.

За задумом навчань, зранку колона з технікою та особовим складом здійснила марш у район стрільб. Потім артилеристи зайняли рубіж розгортання для відбиття наступу супротивника. У цей же час командири визначали цілі та провели інструктаж. Щойно бо­йові обслуги виконали вправи стрільб, швидко згорнули гармати та змінили позицію. І так – по колу, поки всі військовослужбовці не пройшли заплановане навчання. Варто сказати, що вогонь по цілях здійснювався на більшу дистанцію, ніж визначено у курсах підготовки артилерії, а це значно ускладнювало виконання завдань.

Важливо, що серед тих, хто брав участь у тренуваннях на полігоні, більшість – військовослужбовці-контрактники, які прийшли на заміну шостій хвилі мобілізації. Однак були і представники шостої хвилі, які не захотіли полишати друзів та підписали контракт, щоб продовжувати захищати Україну. Молодший сержант Олексій Чикішев якраз із таких людей. На заняттях він командував обслугою гармати. За більш ніж рік служби в артилерійському підрозділі хлопець здобув чималий досвід і зараз допомагає новачкам опановувати цю грізну зброю.

В одній лаві з Олексієм його товариш – сержант Іван Побережний. Йому 23 роки. Перші кроки у військовій кар’єрі він зробив ще у 2014 році під час третьої хвилі мобілізації. Службу проходив у цій військовій частині. Після завершення строку мобілізації повернувся додому. Через деякий час підписав контракт. Зараз Іван Побережний відповідає за матеріально-технічне забезпечення. Він каже, що військова професія йому до душі, тому наступного року планує вступати до вищого військового навчального закладу для здобуття офіцерських погонів.

Командування підрозділу результатами стрільби вдоволене, на полігоні не залишилось жодної вцілілої мішені. Всі обслуги діяли швидко та впевнено, одразу і не скажеш, що дехто тільки починає опановувати гармату.

– Видно було, що хлопці спочатку дещо хвилювалися, але після перших пострілів відчули впевненість і почали працювати собі на задоволення, – дав оцінку особовому складу капітан Дмитро Кирилов.

Варто сказати, що свого командира особовий склад дуже поважає. Випускник Академії Сухопутних військ 2013 року, Дмитро лише рік прослужив у мирний час. За два наступних роки він встиг побувати у найгарячіших точках цієї війни, включаючи і Донецький аеропорт. Про свій бойовий шлях молодий офіцер говорить неохоче, каже, що не зробив нічого особливого. До речі, капітана Дмитра Кирилова визнано кращим командиром батареї серед відповідних підрозділів оперативно-тактичного угруповання «Донецьк».

Отже, спостерігаючи за роботою таких офіцерів та сержантів, переконуєшся – в українському війську росте нова генерація військових, справжніх професіоналів, патріотів своєї країни, які готові зробити все, щоб в Україні запанували мир та спокій.