Згідно зі звітом WWF «Жива Планета-2016», за останні 50 років ми вже втратили 58% тваринного біорізноманіття. Людство споживацьки ставиться до Землі, надмірно використовуючи ресурси, які вона може надати. Сьогодні, щоб задовольнити наші запити, вже потрібно 1,6 планети, а у нас є лише одна і її природний капітал обмежений. Заради майбутнього необхідні спільні рішучі дії, глобальні зміни у всіх сферах людського буття.

«Зараз ми спостерігаємо, як дика природа зникає з нечуваною швидкістю, і це тільки впродовж життя одного покоління, — б’є на сполох Марко Ламбертіні, генеральний директор WWF International. — Це стосується не тільки видів тварин, яких ми всі любимо. Біорізноманіття формує основу здорових лісів, річок та океанів. Будуть знищені ці види — екосистеми почнуть руйнуватися, а з ними зникатиме чисте повітря та вода, їжа та сприятливі кліматичні умови, які ці природні системи створюють для нас. На щастя, у нас є інструменти для вирішення цієї проблеми. Людство повинно почати застосовувати їх уже зараз, якщо ми справді хочемо зберегти живу планету, щоб вижити та процвітати».

На порозі нової геологічної епохи

Звіт «Жива Планета» базується на широких наукових даних. Він відстежує понад 14000 популяцій хребетних тварин більш ніж 3700 видів (ссавців, птахів, риб, земноводних, плазунів), що населяють різні куточки світу.

Аналіз відомостей, зібраних у період із 1970 по 2012 роки, показує, що ключові загрози видам прямо пов’язані з людською активністю, включно із втратою місць існування, деградацією та надмірною експлуатацією дикої природи.

На думку знаних світових учених, планета вступає у повністю невідому стадію своєї історії, де людство є основним фактором змін на Землі, і не виключається шоста хвиля масового вимирання. Дослідники назвали цю нову геологічну епоху антропоценом.

Наслідки глобалізаційних процесів і розгнузданих споживацьких апетитів людини не забарилися. Найбільше вражає втрата прісноводного біорізноманіття планети: у період з 1970 по 2012 роки чисельність популяцій прісноводних видів скоротилася на 81%. Промовистим прикладом таких страшних процесів є й ріка Дунай, яка з кінця ХІХ століття втратила 80% своїх природних заплав і боліт, а разом з ними — більшу частину свого біорозмаїття.

На щастя, у Дунаї, зокрема й в українській частині ріки, ще й досі існують життєздатні популяції диких осетрових риб, але вони стрімко скорочуються. Тому, щоб вбивчі процеси не набули незворотного характеру, не можна гаяти часу. «WWF пропонує інфраструктурні рішення, що зменшують вплив на річки та водно-болотні угіддя, та застосування підходу «працювати разом з природою». Вони здатні забезпечувати навіть більше вигід для людини, ніж звичайні руйнуючі практики. Як приклад можна навести відновлення заплав для зниження ризику повені», — каже Андреас Бекманн, директор Дунайсько-Карпатської програми WWF.

Окрім уже названих втрат популяцій прісноводних видів (81%), за цей же період —з 1970-го по 2012-й — популяція наземних видів скоротилася в середньому на 38%, а морських — на 36. Невже людство думає, що, знищивши все живе на планеті, зможе вижити й самотужки хазяйнувати на Землі?

Підштовхуючи планету до межі

Звіт «Жива Планета-2016» оцінює масштаб та вплив людської діяльності на Землю. Дослідження, проведене Стокгольмським центром стійкості спільно з партнерами, показує, що людство вже перейшло чотири з дев’яти планетарних меж — безпечних порогів критичних земних процесів, що підтримують життя на планеті.

У звіті також наведене дослідження від Global Footprint Network, у якому йдеться, що людство, аби забезпечити себе товарами та послугами, зараз використовує ресурси, які здатна продукувати аж 1,6 планети. Але в нас є тільки одна планета і її природний ка-пітал обмежений. Так, потреба у ресурсах різниться для різних країн світу — це залежить від ступеню економічного розвитку та рівня споживання. Україна, як і сусідні європейські держави (Болгарія, Угорщина, Словаччина), близька до світового середнього показника.

Як зазначається у звіті, брати у Землі більше за її біопродуктивність людство зможе тільки у короткостроковій перспективі. «Лише впродовж нетривалого часу ми зможемо рубати дерева швидше, ніж вони виростають, виловлювати більше риби, ніж її може поповнити океан, чи викидати в атмосферу більше вуглекислого газу, ніж можуть поглинути ліси та океани», — застерігають упорядники документа.

Вороття нема?

Вчені-природоохоронці не такі категоричні, кажучи: ще не все втрачено. Якщо людству вдасться запровадити необхідні критичні зміни, винагорода буде грандіозною. На щастя, нам не треба починати з нуля. У кількох країнах уже вдалося підняти стандарти життя населення, використовуючи ресурси не настільки інтенсивно, як у промислових. Ще важливіше, що світ поступово досягає міцного консенсусу щодо напряму, в якому слід рухатися. У 2015 році було прийнято програму «Цілі сталого розвитку-2030». На Паризькій конференції з питань клімату (COP21) у грудні 2015-го 195 країн підписали міжнародну угоду щодо боротьби зі зміною клімату.

«Хоча прогнози щодо стану довкілля достатньо песимістичні, хочеться, щоб наше усвідомлення негативної реальності призвело до позитивних та активних кроків заради збереження нашої планети ЖИВОЮ. Оберніться навколо, поруч обов’язково є люди, які поділяють ваші погляди екодружного стилю життя, об’єднуйтеся, допомагайте іншим це зрозуміти. Невеличкими кроками і справами, своїм особистим прикладом доДАЙТЕ ЖИТТЯ нашій планеті», — закликає Олена Тарасова-Красієва, координатор WWF в Україні.

Зрештою, людина ще ніколи не досягала такого всеохопного розуміння масштабу нашого впливу на планету, усвідомлення того, як взаємодіють ключові екологічні системи або як ми можемо ними керувати. Швид-кість, з якою ми наближаємося до сталого суспільства, є ключовим фактором при визначенні нашого майбутнього.

Залучати і підтримувати важливі новації, дозволяти їм швидко адаптуватися на світовій арені — дуже актуально. Сталого розвитку, рівноправної, однаково комфортної домівки для людей і природи можна досягти набагато швидше, якщо більшість населення Землі зрозуміє цін-ність і потреби нашої дедалі вразливішої планети.

Дунайсько-Карпатський регіон та Україна

Впродовж останніх двох сторіч чисельність та розповсюдження великих хижаків у Європі значно скоротилися. Першопричина — людське втручання, де полювання та знищення місць існування звірини відіграють головні ролі. Водночас, слід зауважити, за кілька останніх десятиліть ця тенденція змінюється, передусім завдяки Директивам ЄС щодо птахів та оселищ (ділянок оселення виду або конкретної популяції), які сформували основу охорони природи на континенті.

Відновлення навіть невеликого природного комплексу, де не знищуються, а мають комфортні умови для існування всі біологічні види й організми, притаманні саме йому, дають позитивну ланцюгову реакцію, сприяють розмноженню фауни і флори, що, в підсумку, призводить до поновлення біорозмаїття.

«Повернення великих хижаків, включно з ведмедями, рисями та вовками, показує, що природа може відроджуватися, якщо це підкріплене політичною волею, далекоглядною законодавчою базою та широким колом відданих учасників природо-охоронного процесу. Тут за взірець може слугувати нещодавнє рішення румунського уряду про заборону трофейного полювання на великих хижаків», — зауважує Андреас Бекманн.

Тим часом, за оцінками Всесвітнього фонду природи (WWF), приблизно половина унікальних незайманих пралісів Карпатських гір була втрачена за останнє десятиліття. Погано спланований розвиток відпочинкової інфраструктури — від мототреків до лижних курортів, як-от у Національному парку Пірин у Болгарії (унікальний природний комплекс, занесений у Світову спадщину ЮНЕСКО) та інших, призводить до непотрібних втрат та фрагментації природних місць існування різних видів тваринного світу.

Та попри очевидні прогалини у природоохоронній діяльності, WWF спільно з державними лісництвами та приватним сектором вдалося забезпечити стале лісокористування, сертифіковане Лісовою опікунською радою для трьох мільйонів гектарів лісу в Центральній та Південно-Східній Європі. У шести країнах регіону на Дунаї та його правій притоці Драва збережено і відновлено багато водно-болотних угідь та річкових систем.

Задля подальшого поновлення біорозмаїття WWF та партнери продовжують реінтродукцію бізона в Карпатах та впроваджують багато інших природоохоронних проектів в Україні й інших країнах Дунайсько-Карпатського регіону.

Довідково. Звіт «Жива Планета-2016: ризики та гнучкість у нову еру» — це одинадцятий випуск головної дворічної публі-кації WWF. Аналіз відстежує більше 14000 популяцій хребетних тварин, що належать до більш ніж 3700 видів за період 1970-2012 років. Звіт є одним з найбільш цитованих у світі джерел про стан нашої планети. Він вимірює «здоров’я» Землі за двома основними показниками: індексом живої планети та екологічний слідом. Опублікований в 2016-у Індекс живої планети відображає динаміку чисельності популяцій упродовж 42 років — із 1970-го по 2012-й. На сьогодні матеріали пізніших років ще не були опрацьовані, оскільки для збору, обробки та введення даних з усього світу потрібен значний час. Тому база відомостей за 2012-й — наразі найповніша та найнадійніша для використання.