Для показу до ювілею худож­ньо­го керівника народного артиста України Ігоря Равицького 4 листопада в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені В. Василька обрано виставу «Шинкарка» за п’єсою С. Кшивошевського (переклад з польської мови С. Черкасенка). Вистава яскрава, музикальна, видовищна, багатолюдна, святкова. Вистава про кохання, яке буває різним, особливим в кожен період життя людини.

У багаторічній плідній творчості Ігоря Равицького (майже півстоліття в мистецтві!) були різні періоди. Чітко окреслені, тривалі, якісно багаті й різноманітні – сумський та одеський...

Закінчивши режисерський факультет інституту Карпенка-Карого, молодий митець приїхав до Сумського українського театру. Енергія вирувала, творчих задумів було безліч. І їх щастило втілювати.

Вистави Равицького ставали подіями в культурно-мистецькому житті України. Режисер мав славу сміливця, відкривача нових тем та ідей на театральній сцені.

Пройшовши стажування у сто­лич­­ному Малому театрі, невдовзі очолив театр, домігся для нього нового статусу – Сумський театр драми та музичної комедії імені М. Щепкіна.

У травні цього року в Сумах проходив 4-й Всеукраїнський театральний фестиваль «Чехов.фест», на якому вистава Ігоря Равицького «Місто мого дитинства» дістала нагороду в номінації «Мить захвату». Реакція сумських глядачів була надзвичайною. Бурхливі оплески, квіти... Так само, як і у нас в Одесі.

Ігоря Миколайовича та його дружину, народну артистку України Ольгу Василівну Равицьку, ця подорож до Сум особливо схвилювала. Зустріч із рідним містом...

У 1984 році керівництво Одеського українського театру запросило відомого українського режисера на постановку вистави «Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом (п’єса Г. Плоткіна).

Перша зустріч Равицького з колективом. Чи міг він уявити собі тоді, що стане художнім керівником театру?! Але волею долі (не випадку, а саме долі) з 1988 року Ігор Миколайович очолює цей творчий колектив.

Одеський період життя і творчості триває вже майже три десятиліття.

За цей час відбулося чимало визначних подій: 1995 року Одеський український музично-драматичний театр дістав ім’я видатного корифея – Василя Степановича Василька, за визначні мистецькі досягнення набув статусу академічного, брав вельми успішну участь у престижних всеукраїнських і міжнародних театральних фестивалях.

Ігор Равицький здійснив на сцені театру понад два десятки постановок. У його режисерському доробку – вистави за творами класичної драматургії та п’єсами сучасних авторів: «Гамбрінус» за однойменним оповіданням О. Купріна, «Хрещений батько» за романом американського письменника М. П’юзо, «Сини Адама» В. Василька за повістю О. Кобилянської «Земля», «При­боркання норовливої» за комедією В. Шекспіра, «Тригрошова опера» та «Кураж» за п’єсами засновника епічного театру Б. Брехта, «Народний Малахій» за п’єсою М. Куліша… Перелік великий. Кожна робота Ігоря Равицького стала значною подією в театральній Україні.

З його ініціативи були проведені в Одесі театральні фестивалі «Класика на сцені» (до столітнього ювілею В. Василька; 1993 р.) та Перший всеукраїнський фестиваль сучасної української драматургії (1998 р.).

Двічі театр брав участь у Каїрському міжнародному фестивалі експериментальних вистав, обидва рази в постановці Равицького: 1992 року – «Мурлін Мурло» за п’єсою М. Коляди, 1994-го – «Викрадач ноги – щасливий у коханні» за комедією Д. Фо. З виставою «Мурлін Мурло» театр гастролював у Канаді, водночас режисер І. Равицький і сценограф С. Зайцев здійснили у Вінніпезькому театрі «Прерії» (провінція Манітоба) окрему постановку цієї п’єси.

Перемоги здобували такі вистави Равицького, як «Народний Малахій» за п’єсою М. Куліша (фестиваль «Твої імена, Одесо!» (2001 р.), «Норовливий» за п’єсою Я. Стельмаха з музикою М. Свидюка (всеукраїнський фестиваль музичних вистав «Мельпомена Таврії»; 2001 р.), «Місто мого дитинства» (IX фестиваль «Homo Ludens» у Миколаєві), «Сімейні сцени» за п’єсою одеського драматурга Ганни Яблонської та «Шинкарка» (національний фестиваль «Українська мова – мова єднання»).

Трупа театру – яскраве сузір’я митців. Ігор Равицький – талановитий вчитель, вихователь творчої молоді, майстер відкривати нові імена режисерів, драматургів, акторів, митець пристрасної громадянської позиції.

Вистави Ігоря Равицького йдуть на основній сцені й на експериментальних майданчиках – «Глядач на сцені» та «Сцена 38».

Особливе місце в режисерській творчості Ігоря Равицького посідає «одеська тема». Одеса стала його містом. Містом, яке він любить, розуміє, відчуває. Розпочавшись мюзиклом М. Розовського «Гамбрінус» за оповіданням О. Купріна, ця те­ма продовжилася у виставі «Місто мого дитинства» за п’єсою одеситів Г. Голубенка, Л. Сущенка, В. Хаїта «Старі будинки». Можна сподіватися, що з виставою за романом І. Ільфа та Є. Петрова «Дванадцять стільців» вони складуть трилогію.

Знаменною є близькість двох дат: 4 листопада – день народження художньо­го керівника театру народного артиста України Ігоря Равицького і 7 листопада – день народження очолюваного ним Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька – одного з провідних мистецьких колективів України.

З ювілеєм, Ігорю Миколайовичу! Бажа­ємо Вам і всьому колективу васильківців здійснення мрій та втілення творчих планів!