Цими днями увага світу прикута до найважливіших виборів на планеті — президентских у США. Але для нас, українців, цікаві вибори і в сусідній Молдові.

30 жовтня там відбувся перший тур виборів президента, в якому взяли участь 50,95% виборців. Для перемоги у першому турі кілька відсотків забракло проросійському кандидату — лідерові Партії соці-алістів Ігорю Додону, за якого проголосували 47,98% громадян, що прийшли на виборчі дільниці. Друге місце із 38,71% голосів посіла проєвропейський кандидат від партії «Дія та солідарність» Майя Санду. Хто з цих двох політиків стане президентом Республіки Молдова, вирішиться у другому турі, який відбудеться найближчої неділі, 13 листопада.

Як і всі попередні вибори, боротьба тут точиться не стільки за персоналії кандидатів, скільки за цивілізаційний вибір. До Європи чи до «Азіопи»?

Молдова — парламентська республіка і за законом президента там обирав парламент. Повернутися до прямих президентських виборів парламентську коаліцію змусили масові антиурядові протести, які відбувалися у 2015-у і на початку 2016-го.

Олігархізація політики — одна з головних проблем сусідньої країни. Ще недавно ЄС ставив Молдову за приклад усьому Східному партнерству, країна отримувала кредити і допомогу для провадження євроінтеграційних процесів. У квітні 2014-го Молдова першою з країн СНД отримала безвізовий режим з ЄС. Однак загрузла в корупції. Нинішньої весни почали розслідувати справу про викрадення 1 мільярда доларів з банківської системи. Це захмарна сума для маленької держави. Генеральний прокурор Молдови розповів, що в окремих філіях банків «гроші виносили мішками». До цієї оборудки причетні лідери, які позиціювали себе як патріотичні та проєвропейські (чи нічого це не нагадує нам, українцям?). Люди їм вірили і йшли за ними. Тепер віра втрачена, чим не без успіху користаються сили, які не проти розвернути політичний курс країни на 180°.

Отже, Ігор Додон, 41 рік, економіст. Був заступником міністра і міністром економіки та торгівлі, першим віце-міністром Республіки Молдова. Починав з Компартії, сьогодні — лідер Партії соціалістів. Балотувався на пост мера Кишинева, але програв Доріну Кіртоаке.

Тутешні соціалісти червоніші навіть за комуністів, очолюваних колишнім президентом Володимиром Вороніним. З Ігорем Додоном у різні роки публічно зустрічалися Володимир Путін та Дмитро Рогозін, а також патріарх Московський і всєя Русі Кірілл (Гундяєв). Логотип цієї партії — не троянда (як заведено у соціалістів різних країн та в Соцінтерні), а тоталітарна п’ятикутна червона зірка.

Додон — любитель Росії, хоче бути схожим на Путіна і Лукашенка. Він — за відновлення у повному обсязі економічних відносини з РФ. Проти НАТО. Обіцяє скасувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом шляхом проведення референдуму щодо зовнішньополітичного курсу країни і розвивати її, спираючись на православ’я як «моральний стрижень молдаван, а також державності і нейтралітету Молдови».

Це православ’я, звичайно ж, московське, а не румунське. Московському патріархату належить абсолютна більшість — 1277 — парафій у Молдові. Богослужіння в одних церквах ведеться церковнослов’янською та російською, в інших — румунською, але ідеологія одна — московська. Ось як Московський патріархат втручається у нинішні вибори. Єпископ Бельцьський та Фелештський Маркел на прес-конференції відкрито закликав не голосувати за Майю Санду, проголосивши, що вона є «небезпекою для церкви». Він та попи, які з ним прийшли, заявили, що люди повинні підтримати кандидата-християнина зі здоровою мораллю, яким, на їхню думку, є Ігор Додон.

Електорат Додона — пенсіонери, селяни, які тужать за колгоспним минулим, російськомовні в містах, комуністи і відверті представники «п’ятої колони», котрі у Молдові почуваються, як риба у воді. На вулицях Кишинева авто з «колорадською» стрічкою на антені та російським триколором у кабіні не така вже й рідкість. Російське телебачення тут транслює кремлівську пропаганду майже без обмежень. За Додона голосуватимуть і сотні тисяч заробітчан, які працюють у Росії. Велику підтримку він має і в автономному регіоні Гагаузія.

Під час теледебатів Ігор Додон заявив, що Крим є частиною Росії. Керів-ництво України не оголосило нахабу персоною нон-ґрата, вкотре продемонструвавши свою зовнішньополітичну беззубість. Нагадаю також, що прибічники цього політика брали участь у сепаратистському збіговиську — «з’їзді Бессарабії» — 6 квітня 2015 року в Одесі і навіть виголосили вітальне слово від Ігоря Додона.

Принагідно не забуваймо і про «перли» від лідера Ліберальної партії та кандидата в президенти Молдови Міхая Гімпу, котрий заявив, що Молдова, у разі об’єднання з Румунією, повинна забрати в України території Південної Бессарабії. Цей бідолаха — збирач румунських земель — набрав у першому турі 1,8% голосів. Країна, яка себе поважає, на такі заяви відреа-гувала б миттєво, але наші МЗС та СБУ і тут «колупають піч».

Однак повернімося до виборів.

Майя Санду, 43 роки. У 2010-у закінчила Гарвардський інститут державного управління імені Джона Ф. Кеннеді. У 2010—2012-у була радником виконавчого директора Світового банку у Вашингтоні. У 2012—2015 роках — міністр освіти Республіки Молдова.

Пані Санду — політик, якого ніхто не може звинуватити у корупції. Патріот, що сповідує європейські цінності. А ще вона — чарівна жінка, котрій пасувало б стати обличчям нової Молдови. Перемогти у президентських перегонах їй буде нелегко, однак шанси все ж є. І за них треба боротися.

Майю Санду підтримують люди освічені, молодь, жителі міст та численна трудова діаспора у Європі та Північній Америці. Найбільше виборчих дільниць за межами Молдови —в Італії (25), Румунії (11), Російській Федерації (8), США (7), Франції (6), Португалії та Іспанії (по 4). Більшість закордонних виборців, окрім тих, що в РФ, голосуватиме за Майю Санду. На другий тур оголошена їх мобілізація. Голос молдавської діаспори матиме надзвичайно важливе значення.

Статистика першого туру свідчить, що явка громадян 18—25 років склала лише 8,4%, що є дуже низьким показником. Справа в тому, що студентам, більшість яких підтримує Майю Санду, не дозволили голосувати за місцем навчання. Парламент розглядав ініціативу про надання змоги студентам голосувати в своїх навчальних закладах, але депутати-соціалісти та комуністи заблокували цю пропозицію. Ну що ж, тепер студентам, яким випала нагода поїхати на вихідні до рідного дому і попоїсти смачненького, потрібно подбати про своє майбутнє: сходити на дільниці і проголосувати, а ще — переконати бабусів-дідусів підтримати вибір молоді або ж приховати паспорти стареньких.

Про підтримку кандидата від партії «Дія та солідарність» заявили представники творчих спілок та науковці. У публічному зверненні, оприлюдненому на спільній прес-конференції, вони відзначили, що з Майєю Санду на посту президента Молдова отримає єдиний шанс вибратися з хаосу, безладу, зневіри та викоренити зло в системі управління, юстиції та інших сферах. Її перемога, на думку підписантів, допоможе країні продовжити рух європейським курсом. Звернення підтримали спілки письменників, композиторів та музикознавців, кінематографістів, архітекторів, художників, театральних діячів, журналістів, PEN-центр та низка інших організацій.

Чи спрацює у сусідів інстинкт самозбереження — побачимо найближчими днями.