Надзвичайний і повноважний посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс зустрівся зі студентами в Інституті соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Високого гостя привітав ректор ОНУ Ігор Коваль.

Пан посол подякував студентам, які прийшли поспілкуватися, і наголосив, що дуже радий знову побувати в Одесі, зокрема в університеті, де торік він побував разом з міністром закордонних справ Литви Лінасом Лінкявічюсом. У своєму виступі перед аудиторією Марюс Януконіс сказав:

— Цими днями Україна відзначає третю річницю Революції Гідності — події, яка змінила вашу країну і багато в чому вплинула на процеси в цьому регіоні і в усій Європі.

Про це важливо сьогодні говорити, адже зараз ми всі шукаємо відповіді на питання, в якому напрямку рухається Європа і навіть світ. Відбувається багато незвичних явищ, хоча в історичній перспективі вони, може, й звичні. Завжди у світі ставалися різні конфлікти, потрясіння або війни, але ми після 1990 року якось звикли думати, що у нас, в Європі, у всякому разі в цій частині світу, все спокійно, ми розвиватимемося і житимемо у мирі й надалі.

Але світ дуже стрімко змінюється, глобалізація і технології дуже сильно міняють його. Ми навіть самі не усвідомлюємо, як сильно це на нас впливає. І в той же час зростає міжнародна напруженість у багатьох частинах світу. Люди почуваються невпевнено, підвищується ступінь невизначеності. Країни стають більш індивідуалістичними, більш протекціоністськими. Уся система міжнародного права зазнає викликів. На жаль, ми маємо збройні конфлікти — і давні, які тривають, і нові, включаючи Україну. Маємо також інші загрози безпеці, як-от тероризм, кіберзлочинність, незаконна міграція. Ми дедалі більше й більше відчуваємо агресивну поведінку Росії на міжнародній арені. Є напруження і в інших частинах світу, зокрема на Далекому Сході, де є багато питань у сфері безпеки між Японією та Китаєм, і на Корейському півострові.

Усі ми з великою увагою відстежували вибори у США, де переміг Дональд Трамп. Не думаю, що сталася якась трагедія чи якась революція. Є певний ступінь невизначеності, якою буде політика США, наскільки обіцянки та висловлювання під час передвиборної кампанії відповідатимуть його подальшій політиці. Слід відзначити, що на Заході приходить нове покоління політиків, котрі більш екстравагантні, більш прямолінійні, більш популістські, навіть націоналістичні. Втім, якщо люди за них голосують, значить, у таких політиках сьогодні є потреба. Виникає питання: чи це загроза для демократії, ринкової економіки, прав людини, взагалі наших фундаментальних прав?

Я думаю, що відповідь буде «ні», бо якщо вибори у світі й надалі будуть вільними та чесними, якщо всі основні свободи будуть дотримуватися, свобода слова, свобода на мирні зібрання, якщо держава не втручатиметься у ринкову економіку, то, я вважаю, наша західна система, наша західна цивілізація нормально функціонуватиме.

Правда й те, що Євросоюз стикається зараз з великими викликами. З одного боку ЄС — сильна структура економічно, він ніколи не був таким економічно міцним і процвітаючим блоком, як зараз, і в той же час він стає дедалі більше розділеним політично. Це серйозний сигнал для лідерів, що Євросоюз потрібно реформувати. Думаю, найближчим часом побачимо контури цієї реформи.

Це показав і так званий брексіт, можливий вихід Великобританії з Євросоюзу. Є й інші виклики у ЄС. Як-от величезна міграція. Лише Німеччина минулого року прийняла близько мільйона мігрантів чи біженців. З цим потоком Європа поки що нормально дає собі раду, однак слід думати, щоб він такими темпами не збільшувався, тому потрібно зміцнювати зовнішні кордони, посилювати співпрацю між країнами-членами. Звичайно, ми бачимо, що конфлікт на Близькому Сході породжує нові й нові хвилі мігрантів і, на жаль, ці конфлікти не закінчуються. Прикро, що багато європейських політиків користуються цією картою імміграції в своїх кампаніях, політичних позиціях. Такі політики набирають популярність і в Нідерландах, і у Франції, і в деяких інших країнах.

На жаль, ці політичні аспекти заважають Україні отримати якнайшвидше безвізовий режим. Маю сподівання, що це питання недовгого часу. Впродовж най-ближчих місяців рішення буде прийняте і ваші громадяни зможуть подорожувати без віз. Литва за рік видає українцям 100 тисяч шенгенських віз. За останні три роки кількість виданих віз зросла втричі. Ми раді допомагати українцям і бачимо, що ваші люди багато мандрують по Європі. (Пан посол запитав у присутніх студентів, хто з них уже побував у країнах Євросоюзу. Руки підняла третина аудиторії. — В.Г.).

З нашої точки зору, Європа — це набір правил, які регулюють найрізноманітніші аспекти повсякденного життя. Наприклад, стандарти в будівництві чи навіть розмір бананів, інколи це дивні дрібнички. Але ці правила гарантують усі основні свободи і права, вони захищають єдиний ринок, який є найбільшим у світі. Гарантують три основних свободи — переміщення людей, товарів і капіталів. Європа — це співпраця між общинами людей, котрі вирішують усі свої питання через діалог та співробітництво. Скажімо, важко собі уявити, але у Швеції однією з найвпливовіших соціальних груп є те, що у вас називається ОСББ — об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Не уряд і не міська влада, а вони є основним елементом, який встановлює свої правила і досить жорстко вимагає, щоб усі мешканці їх дотримувалися. Уряд дуже рідко втручається у їхні правила. Ті правила не мають ущемляти права інших людей. Це добрий приклад, як воля звичайних громадян є основою держави й основою структури країни. Європа починається тоді, коли людина на місцевому рівні починає відчувати особисту відповідальність за те, що вона робить, за свій будинок, за дов-кілля, економію енергії, безпеку та відносини з іншими сусідами. Це ілюструє, чому децентралізація така важлива.

Ось характерний приклад європейських правил. У Європі людина сідає в авто й автоматично защіпає ремінь безпеки не лише на передньому сидінні, але й на задніх. Чинить так не лише через те, що дбає про свою безпеку, але й тому, що за порушення правила їй не уникнути кари. Саме невідворотність кари за безвідповідальність чи порушення і є важливим аспектом європейських правил. Коли українці почнуть це відчувати, тоді ви станете справжніми європейцями. Ми такими європейцями, як у Швеції, ще не стали, але десь уже посередині.

Говорячи про Україну, ні в кого нема сумнівів, що Україна належить Європі і за своєю історією, і за своєю культурою та цивілізацією. Ми, як ніколи, чітко усвідомлюємо, що стабільна та безпечна Україна є одним з гарантів безпечної Європи. Те, що зараз відбувається в Україні, особливо на її сході, має великий вплив на європейську архітектуру безпеки і на майбутнє Європи в цілому. Я вже казав про третю річницю Майдану, де багато людей загинуло, захищаючи європейські цінності і своє право бути європейцями. За ці три роки відбулося багато подій. Між Україною та ЄС була підписана Угода про асоціацію, яка включає в себе договір про вільну торгівлю. Україна, як уже мовилося, наблизилася до рішення про безвізовий режим. За цей період Україна здійснила багато реформ. Деякі з них відчутні і хворобливі для простих людей, але без них неможливо створити ефективнішу країну, ефективніші державні структури, прозорий енергетичний ринок, неможливо зменшити корупцію, створити справді незалежну судову систему та багато іншого. Зроблено чимало: є нові антикорупційні установи, почалася прозора процедура призначення суддів і прокурорів, багато зроблено для зменшення адміністративного навантаження на бізнес. Отже, Україна на правильному шляху. За ці три роки зросла торгівля України з ЄС. Торгівля з Росією та СНД має стійку тенденцію падіння, а з ЄС зростає, приблизно на 4% за рік.

2014 року Україна несподівано зазнала військової агресії з боку Росії. Кажучи про це, ми повинні усвідомлювати, що мета Росії не Україна — це глобальний конфлікт Росії з усім західним світом. Ми бачимо, що відбувається у Сирії, інколи ми можемо порівнювати, що відбувається в Україні і в Сирії, інтенсивність конфлікту міняється в одній або іншій точці. Найбільша проблема полягає в тому, що Росія дедалі більше й більше показує агресивну поведінку. Однак питання безпеки — тема для окремої розмови.

Ми тут більше говоримо про відносини Україна — ЄС. Війна чи військовий конфлікт усе ж впливає, багато людей вважають, що реформи неможливо проводити в країні, яка воює. Так, це складно і створює багато перепон та проблем, гальмує країну, але альтернативи цьому нема. Реформи потрібні людям, бізнесу, внутрішнім та іноземним інвесторам, які створюють робочі місця, платять податки. Лише таким чином ми можемо досягнути росту економіки та більшого процвітання. За даними останніх опитувань іноземних інвесторів, виявилося, що серед перепон роботи в Україні війну вони ставлять лише на третє місце, на першому місці — корупція, на другому — недовіра до судової системи. Це багато про що свідчить.

Литва також допомагає Україні з реформами. Ми пройшли схожий шлях, у нас була подібна історія, до 1990-го були в одних умовах і повинні були робити перетворення. Багато литовців працює в Україні на важливих посадах. Серед інших — керівник європейської місії, яка займається реформою поліції і прокуратури. Омбудсмен з бізнесу — також литовець. Серед радників — наш колишній єврокомісар. Але, я думаю, проблема не у радниках. В Україні дуже багато радників і багато рекомендацій вже виконано. Українці добре знають, що робити і як проводити реформи. Головне тут — політична воля.

Для Литви це зайняло 10 років. 1995-го ми підписали договір про асоціацію, а вступили до ЄС у 2004-у. Звичайно, теперішні умови з тодішніми порівнювати важко, бо тоді була інша ситуація в Євросоюзі: ЄС хотів розширюватися, хотів приймати нових членів. Ми старанно виконували домашні завдання, всі наші уряди працювали у злагодженому ключі, щоб виконувати всі вимоги Євросоюзу. Я говорив про політичну волю. Нам із самого початку допомагало те, що не мало значення, який уряд приходив до влади, у нього щодо інтеграції в Євросоюз і НАТО завжди була чітка позиція, що це не ставиться під сумнів, про все інше можна дискутувати, а це основні напрями, за якими треба працювати.

Для цього нам також треба було реформувати свою економіку, бо вона була занадто державна, занадто керована. Одним з основних принципів при реформуванні було наше розуміння, що уряд не може бути хорошим менеджером, він не здатний ефективно управляти компаніями. Тому ми почали велику приватизацію, більшість неефективних держпідприємств ми просто продали, залишивши у держвласності лише стратегічно важливі підприємства енергетики, інфраструктури, порт, залізницю тощо. У кожної країни є свої унікальні умови й унікальні підходи, і не можна модель однієї країни автоматично застосовувати в іншій країні. І все ж я такої думки, що в Україні надто багато державних підприємств, частину з яких можна спокійно приватизувати.

Наступне, що ми робили, — ми переносили європейське право в нашу правову систему. Міняли закони, приймали нові, переносили директиви і регламенти ЄС. Іноді наші держустанови не до кінця розуміли, навіщо це робити, але було спільне розуміння, що це важливо робити, і всі рухалися в цьому напрямку. Звичайно, ми допустилися багатьох помилок на цьому шляху. Про це ми відкрито ділимося з українцями, бо важливо мати знання не лише про здобутки, а й про помилки, щоб їх уникнути. Наприклад, однією з помилок було те, що ми думали, що в Євросоюзі нічого змінити не можна, що Брюссель нам рекомендує, ми все повинні тільки виконувати, не дискутуючи. Виявилося, що це зовсім не так, що можна про все домовлятися. Звісно, є фундаментальні речі, які не підлягають змінам, проте багато що можна справді обговорювати, можна собі дещо виторгувати, кращі компромісні умови. Це наша порада Україні. Не приймайте все так, як вам подають спочатку. Все можна обговорювати і захищати свою переговорну позицію.

Литва залишається великим другом України. За два роки ми надали Україні допомогу на 5 мільйонів євро. Це для нас, невеликої держави, немало. Маємо намір і надалі допомагати, включаючи нашу гуманітарну допомогу, різні проекти. Багато робимо у військовій сфері, наші військові інструктори допомагають українській армії. Співпраця поширюється на багато інших галузей. Хочеться, щоб наше економічне співробітництво було активнішим. Там є великий потенціал і для торгівлі, і для інвестицій, але наразі наші компанії не досить активні і дещо обережні. Все ж я задоволений обсягом нашої співпраці і думаю, що за ці роки зросла обопільна бізнесова солідарність наших людей, адже підтримка України виходить у нас не лише від вищого політичного рівня, але й знизу, по-людськи. Дуже багато роблять наші волонтери, роботу яких не завжди видно, але вони багато допомагають і військовим, і цивільним. Така тенденція зберігатиметься.

Цього року ми відзначаємо 25-у річницю дипломатичних відносин між Литвою та Україною. Скоріш за все, у грудні до Києва приїде наш президент Даля Грібаускайте. Мене тішить, що відносини наших країн є такими змістовними.

Марюс Януконіс відповів на численні запитання студентів.

У зустрічі взяли участь представник МЗС України в Одесі Костянтин Ржепішевський та почесний консул Литовської Республіки в нашому місті Олена Друтіс.

НА ЗНІМКУ: Марюс Януконіс та Ігор Коваль.