Понад рік тому під час реформування Одеської ОДА відбулося об'єднання обласного управління охорони здоров’я та департаменту соціального захисту населення. Три переїзди, кадрові скорочення, зміни керівництва... Зрештою нову структуру очолила 29-річна Тетяна Крива, фінансистка за освітою (Донецький національний університет економіки і торгівлі).

Що можна сказати про плюси та мінуси подібного об`єднання рік по тому? Про це ми розпитали Тетяну Валентинівну. Але не лише її...

Тетяна Крива, директорка департаменту охорони здоров`я і соціального захисту населення Одеської ОДА.

– Ви не боялися відповідальності? Адже ваша попередниця Тетяна Ляпчук «протрималася» на посаді ли­ше півроку?

– Я вважаю, що якщо є можливість – треба спробувати. Не боятися, а робити. Тільки так можна змінити щось на краще у нашій державі.

– Ви маєте справу одразу з двома важливими сферами. Не відчуваєте себе «служницею двох господарів»?

– Таке об’єднання видається мені доцільним і логічним. От, наприклад, звертається до нас по медичну допомогу інвалід – це і медицина, і соцзахист. Ці ж сфери часто перетинаються, коли йдеться про проблеми переселенців із зони АТО. Коли мене викликають до Києва, до одного з профільних міністерств, то одразу користуюся можливістю забігти й вирішити якісь робочі питання й до другого. Це зручно. Тобто я вважаю, що таке об’єднання має право на життя. Головне – вдало зорганізувати роботу. Гадаю, ми з цим непогано впоралися і можемо навіть поділитися своїм досвідом з іншими регіонами.

– Але, даруйте, саме за організаційну ланку вас досить часто критикували. Чи не так?

– Так, критика була, але я вважаю її хворобою перехідного етапу. Взяти хоча б наші три переїзди. Будь-яка людина, яка з цим зіштовхувалася, розуміє, що це таке – перевезти купу речей та все розкласти по поличках. Частина критики залишається політично-риторичною, особливо з боку окремих депутатів обласної ради. Крім того, у нас були проблеми зі структурою, є певний кадровий голод. Але в цілому ми вже розуміємо, в якому напрямі рухатися далі.

– До речі, про кадри. Скільки зараз у вас підлеглих – 43? До злиття у двох структурах налічувалося 97 фахівців (71 – у соцзахисті, 26 – у сфері охорони здоров’я). Одразу після реформування їх було 36. Пішли на збільшення?

– Так, додали кілька секторів. Здебільшого це стосувалося внутрішніх питань: бухгалтерія, діловодство. Також вирішили, що крім двох «профільних» заступників потрібен іще один – з економічних та юридичних питань. Але не всі вакансії ще заповнені. Ми завжди будемо раді справжнім фахівцям.

– Суто гіпотетично, якби ваш департамент знову розформували навпіл, який напрям ви захотіли б очолити?

– Чесно, не готова відповісти. Я сприймаю структуру нерозривною. У нас дуже багато планів і проектів: розвиток екстреної медичної допомоги, продовження роботи з переселенцями, звернення громадян... Справжню оцінку нашій роботі може дати лише населення області. Сама ж я вважаю, що ми справляємося досить непогано.

Світлана Галич, професорка кафедри акушерства та гінекології Одеського національного медуніверситету:

– Експерименти для того й існують, щоб оцінити їх наслідки й вирішити: варто продовжувати чи ні. А якщо йдеться про таку галузь, як медицина, то тут особливу роль відіграє принцип «Не зашкодь». Зміни, які відбулися останнім часом у медичній галузі Одещини, навряд чи можна вважати позитивними – це і моя особиста думка, і ще багатьох фахівців.

– Можете якось аргументувати свої слова?

– По-перше, я переконана: очолювати медичну галузь має лише людина з профільною медичною освітою – хоча б базовою та бодай із мінімальним досвідом роботи у сфері охорони здоров’я. Економісти, фінансисти, кризові менеджери – це все чудово, але медичному керівникові треба розмовляти зі своїми підлеглими однією мовою, розуміти, про що йдеться. Це не так просто, як здається. Недаремно ж професійний лікар шість років навчається в університеті, а потім самовдосконалюється ціле життя. По-друге, справа не лише в керівникові, а й в усій системі. Медицина і соцзахист – досить складні сфери. Тут і з однією впоратися нелегко, а коли їх об’єднують, починаються проблеми зі взаємодією, черги до приймалень. Ті ж обласні колегії то призначаються, то переносяться, і все це в рекордно стислі строки, тобто нормальна робота керівників підрозділів постійно порушується. Деякі речі справді можуть почекати, а от, наприклад, спалахи епідемічних захворювань потребують швидкої реакції. Тут будь-яка неузгодженість може коштувати людських життів.

– Ви не єдина, хто критикує нинішній стан медичної галузі в регіоні. Зовсім недавно розголосу набула ситуація, коли депутат Одеської обласної ради Анатолій Садовник так переймався з цього приводу, що просто з одного засідання потрапив до лікарні з інфарктом...

– Анатолій Анатолійович – професійний лікар, керівник одного з дитячих санаторіїв. Хірургом працював в АТО. Я всіляко підтримую його позицію. Його проблеми зі здоров’ям пов’язані з неймовірним фізичним та психологічним навантаженням. Бажаю колезі щонайшвидшого одужання. Насправді його позицію підтримують багато які медики, але, на жаль, не всі про це говорять вголос.

Зараз відбувається загальнодержавна реформа системи охорони здоров`я. Але у нас реформування наклалося ще й на регіональні зміни. І така «реформа в квадраті» – це трохи занадто. Можна скільки завгодно говорити, що у нас все гаразд, але насправді це далеко не так.

Робота над цим матеріалом почалася напередодні гучної відставки голови Одеської облдержадміністрації Міхеіла Саакашвілі. Як вплинуть політичні зміни на подальшу долю одного з його «дітищ» – департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення? Стежимо за подіями.