Ця затишна старовинна будівля на вулиці Леонтовича, 2 (колишній — Бєлінського), в якій розташовується Одеський обласний очний шпиталь інвалідів Великої Вітчизняної війни, завдяки американській фінансовій, інженерній та волонтерській допомозі отримала нове життя. Побачити результати кропіткої праці, яка тривала майже рік, прийшли ветерани, представники обласної влади, посольства США в Україні, журналісти.

Роботи профінансувало командування Збройних сил США в Європі як допомогу населенню України за співпраці з ремонтно-будівельним командуванням ВМС США та відділом оборонного співробітництва Посольства США в Україні.

Шон Стівенс, капітан третього рангу, військово-морський аташе США в Україні, привітав присутніх із знаковою подією:

— Шановні пані та панове! Для мене велика честь представляти тут американського посла пані Марі Йованович, а також американські Військово-морські сили.

Я із захопленням спостерігаю великий прогрес, якого ви досягли у відновленні цієї історичної будівлі, що відіграє ключову роль у системі охорони здоров’я Одеси. З оптимізмом дивлюся на краще майбутнє всіх пацієнтів і радію з того, як наш спільний проект посприяв цьому майбутньому. Найперше хотів би висловити подяку всім, хто брав участь у ремонті цієї будівлі, в тому числі командуванню Військово-морських сил США, за те, що вони контролювали проект. На жаль, пан Хосе Фернандес, менеджер американської частини проекту, не зміг сьогодні завітати на відкриття, але він передає вітання і приїде пізніше, взимку, щоб зустрітися з вами. Саме його технічна експертиза та увага до дрібниць сприяли успіхові цього проекту. Хочу також відзначити справжню стійкість та вміння пристосуватися до ситуації головного лікаря очного госпіталю Ігоря Титаренка та його персоналу — замість літніх відпусток вони пережили ремонт на робочих місцях і жодного разу не поскаржилися. Можу щиро сказати, що було справжнім задоволенням, Ігоре Володимировичу, працювати з вами. Вдячний вам за вашу щоденну допомогу пацієнтам і за співпрацю з підрядною стороною, з обласними відомствами. Дякую за професіоналізм та допомогу Одеській обласній раді, котра надала нові ліжка та меблі. Висловлюю також подяку своїм співробітникам з відділу військової співпраці, за їхній труд і ретельну перевірку цього проекту. Дякую працівникам будівельної фірми АСЕ за їхню роботу. Це не було легко: тут були дерев’яні перекриття, будівля дуже стара. Дивовижно, як стрімко все змінилося, від того, що було, до того, що стало.

Цей проект значно відрізняється від інших. Госпіталь — це особливе місце, це не лише стіни та обладнання. Суть цього госпіталю — пацієнти, ветерани Великої Вітчизняної війни і ветерани АТО. Усі вони гідні високоякісного життя і такого ж медичного обслуговування в комфортних умовах. До таких умов ми прагнули і, думаю, цього разу досягли успі-ху. Сподіваюся, що закінчення цього окремого проекту покладе початок багаторічним успішним відносинам між нами.

Соломія Бобровська, виконувач обов’язків голови Одеської ОДА:

— Будинок очного госпіталю — це історична пам’ятка 1864 року, є частиною нашої архітектурної спадщини. Ми тішимося, що в серпні 2015-го отримали листа від посольства США з підтримкою проекту. Волонтери і вся команда долучилися до його реалізації і дали нове життя старовинній споруді. Майже рік тривали інтенсивні роботи. Під час навчання «Сі бриз» тут працювали американські «мор-ські котики». Сюди вкладена колосальна сума коштів — півмільйона доларів. За рік у госпіталі проходять лікування близько чотирьох тисяч осіб. Це перлина, яку треба цінувати й берегти.

Основні пацієнти — люди похилого віку, учасники війни, але сьогодні ми говорили, щоб саме цей госпіталь перетворити на госпіталь для реабілітації учасників АТО. У нас є Військовий госпіталь, який обслуговує винятково військовослужбовців, а гідно прийняти на реабілітацію демобілізованих, які повернулися з війни, в Одесі нема де. Сподіваюся, спільно з обласною радою буде прийнято рішення про переведення центру реабілітації наших учасників АТО з госпіталю ветеранів війни сюди. Акцент буде офтальмологічним, але треба, щоб нове обладнання дозволило розширити комплекс послуг. Дякую США за таку ідею і сподіваюся, що це буде не останній проект в одеському регіоні.

Ігор Титаренко, головний лікар:

— Під час ремонту госпіталь працював, умови були бойові, але наші пацієнти, люди загартовані, казали, що на війні було гірше, тому все мужньо перенесли і зараз задоволені. Тут була руїна, а зараз — цукерочка. Дах був шиферний. Коли приїхав американський представник інженер Хосе, то сказав, що дах будинку з якоїсь азбестової речовини. У Європі та Штатах не знають, що таке шифер. Зараз ми маємо дах з металочерепиці. Замінили підлогу, стіни, стелю. Коли клали лінолеум, він шведський, стяжку вирівнювали практично до мікрона. Останній ремонт тут був десь у сімдесятих. Поміняли практично все: вікна, двері, підлогу, стелю, меблі, відремонтували фасад, лише персонал залишився. Наскільки це необхідно? Зараз є поняття якості життя, яке, на мою думку, домі-нує в медицині. Для того, щоб надавати людям якісну допомогу, треба, щоб вони перебували у комфортних умовах.

— Які категорії людей лікуються у вашому закладі?

— Учасники війни, бойових дій, інваліди, діти війни. Зараз в Україні 280 тисяч бійців АТО отримали статус учасників бойових дій. На Одещині сьогодні близько 1300 ветеранів Великої Вітчизняної війни та 24500 учасників бойових дій. Ми запрошуємо ветеранів та учасників АТО, які потребують лікування.

— Які хвороби у вас лікують?

— У нас очний госпіталь і ми лікуємо практично всю очну пато-логію. Перерахувати очні патології важко. Офіційне видання Американської академії офтальмології містить 13 томів очних захворювань. Очі — штука дуже складна і важлива: 90% інформації із зовнішнього світу людина отримує за допомогою зору.

— Технічне оснащення помінялося?

— Наразі ні. Але, сподіваємося, це справа найближчого майбутнього.

— Скільки в госпіталі пацієнтів і скільки медперсоналу?

— Госпіталь на 110 ліжок, два відділення. У нас 9 окулістів,

2 терапевти, стоматолог, 14 медсестер і 32 санітарки. Є працівники кухні — хворих ми годуємо пристойно. Харчування і комфортне проживання — основоположні для кожної людини. І насамперед — якісна лікувально-профілактична робота.

— Скільки учасників АТО у вас є зараз?

— Зараз нема, бо їх бере на себе 411-й військовий госпіталь. У нас лікуватимуться ті, хто демобілізувався.

— Що плануєте найближчим часом?

— Планів багато. Головний пріоритет — технічне оснащення.

На завершення спілкування із журналістами Ігор Титаренко процитував слова Бенджаміна Франкліна: «Головне питання, яке можеш собі поставити: що ще хорошого ти можеш зробити для людей?».