ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО МІСЬКОГО ГОЛОВИ ОДЕСИ

Пане міський голово!

Громадська організація «Одесі — 600» у черговий раз звертається до Вас із проханням про дозвіл на встановлення меморіальної дошки з інформацією про місто-фортецю Хаджибей. Пропонуємо цю дошку встановити на тому місці, де зараз розташована меморіальна дошка Григорію Котовському (за адресою: Приморський бульвар, 7), яка має бути демонтована на підставі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».

Обґрунтування встановлення меморіальної дошки з інформацією про місто-фортецю Хаджибей.

Громадська організація «Одесі — 600» пропонує встановити на Приморському бульварі м. Одеси меморіальну дошку з текстом: «На цьому місці та прилеглій території була розташована османська фортеця та місто Хаджибей. 14 вересня 1789 року місто і фортеця були здобуті військами регулярної російської армії та українськими чорноморськими козаками під проводом І. Гудовича, Й. Де-Рібаса, О. Хвостова, С. Воєйкова, З. Чепіги, А. Головатого». Під час обговорення цієї пропозиції на засіданні міської топонімічної комісії 20.04.2016 р. та в її висновку (лист виконкому міськради 02.2-14/3231 від 25.04.2016 р.) було зроблено низку зауважень щодо тексту та місця розташування дошки. Тому маємо привести додаткові обґрунтування щодо доцільності тексту та пропонованого місця розташування меморіальної дошки.

1. Хаджибей названо в тексті дошки «містом», бо цей населений пункт називався містом не лише в османських документах другої половини XVIII ст. (чимало з яких нещодавно опубліковано з перекладом у праці історика Олександра Середи [1]), але й у документах російських. Зокрема, поручик Іван Ісленьєв 1766 року зняв «План специально новостроенного на берегу Черного моря турецкого города Гаджибея…» [2]. Йосип Де-Рібас писав напередодні штурму Хаджибея до канцелярії Григорія Потьомкіна, що готується саме до штурму «міста» («…Я вскоре буду Дон-кихотствовать... В случае, если город посмеет стрелять по нас, завидя нас с рассветом, я отвечу только по трем первым выстрелам, и тогда буду продолжать, пока не будет приказано перестать…» [3]), а після згаданого штурму дружина привітала його зі здобуттям міста («Я узнала с бесконечною радостью, мой дорогой друг, что вы имели счастие взять город; это произвело здесь большое впечатление», — писала Анастасія Де-Рібас чоловікові 1 жовтня 1789 р.[4]).

2. Щодо запропонованого місця розташування дошки (на колишньому «Будинку присутствених місць» за адресою Приморський бульвар, 7. Ми базуємося на відомостях першого друкованого російськомовного нарису з історії Одеси, написаного 1830 р. Павлом Морозовим. У ньому зазначено: «Хаджибей производил торг пшеницею, маслом и кожами, отправляя сии товары в Константинополь. Там, где возвышается теперь Одесское Карантинное укрепление, стояла башня с маяком, освещавшим вход в гавань. Татары жили в шатрах, покрытых войлоком, и хижинах, которые были разбросаны по берегу моря. Замок, взятый де-Рибасом, занимал место, на коем построен теперь дом Одесских присутственных мест» [5]. З цим визначенням місця розташування «замку» Хаджибея погоджувалися історики ХІХ ст. Микола Мурзакевич [6] та Аполлон Скальковський [7].

3. У пропонованому тексті дошки укріплення Хаджибея названо фортецею, а не «замком» (як у деяких документах ХVIII ст.), бо в сучасній українській мові (згідно з академічним тлумачним словником) слово «замок» має два значення: 1) «Укріплене житло феодала доби Середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями…» та 2) «Тюремна будівля; тюрма». Тоді як в османському Хаджибеї існував не «замок», а саме фортеця в сучасному розумінні цього слова.

4. У пропонованому тексті дошки згадані окремо регулярні російські війська та українські чорноморські козаки. Це зумовлено тим, що чорноморські козаки належали не до регулярних, а до так званих іррегулярних формувань. Українськими чорноморські козаки названі тому, що їхнє військо складалося саме з українців (переважно колишніх запорожців).

[1] Середа О. Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. — Одеса, 2015. — С. 231—232, 240, 244—245.

[2] Боровой С.Я. Хаджибей в 60-х гг. ХVІІІ ст. (В свете новых материалов) // Записки Одесского археологического общества. — 1967. — Т.2. — С. 133—136.

[3] Письма генерал-майора О.М. де-Рибаса князю Потемкину-Таврическому // Записки Одесского общества истории и древностей. — 1879. — Т.11. — С. 406.

[4] Де-Рибас А. Старая Одесса. Исторические очерки и воспоминания. — Одесса, 1913. — С. 18.

[5] Морозов П. Исторический взгляд на Одессу // Одесский альманах на 1831-й год. Изданный П. Морозовым и М. Розенбергом. — Одесса: Городская типография, 1831. — С. 12—13.

[6] Мурзакевич Н.Н. Гаджибейский замок // Записки Одесского общества истории и древностей. — 1867. — Т. 6. — С. 595—596.

[7] Скальковский А. Новый документ для истории Одессы // Одесский вестник. — 1844. — 23 августа.

Оргкомітет громадської організації «Одесі-600».