Мало яка подія в історії України є настільки ж значущою, символічною, як бій під Крутами. Ця звитяга посідає чільне місце в національній пам’яті і є прикладом відчайдушного спротиву загарбникам, вияву найвищого патріотизму для всіх майбутніх поколінь.

Це сталося 99 років тому. Ще зовсім юні хлопці ціною власного життя виборювали для України можливість постати самостійною державою. 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути, що за 130 кілометрів на північний схід від Києва, розпочався бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300 київськими студентами, які захищали підступи до Києва. 270 із них були курсантами першого року навчання 1-ї Української військової школи, 30 — студенти і гімназисти Студентської сотні. Якраз останні і потрапили у полон.

«Більшовики, розлючені спротивом Києва (всі великі міста на той час уже були захоплені практично без втрат), всю свою лють спрямували на цих юнаків — розстріляли їх біля потяга розривними кулями. Пізніше їхні тіла навіть не можна було впізнати. Одного із загиблих мати впізнала по монограмі на вишитій сорочці. Там їх і поховали. Попри жахливу смерть свій обов’язок молоді захисники виконали — виграли час для Центральної Ради, давши їй можливість евакуюватися. Муравйов прорвався у Київ і захопив його. В перші дні він розстріляв там стільки людей, що потім історики казали: якби ті тисячі стали на захист Києва, а не відсиджувалися десь, — він ніколи б Києва не взяв», — зазначив під час вшанування пам’яті героїв Тарас Гончарук, доктор історичних наук, професор ОНУ ім. І.І. Мечникова.

Сьогодні полеглих хлопців порівнюють із 300 спартанцями. «У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів — 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців — 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами», — пояснив походження такого порівняння Тарас Гончарук.

Одесити на честь українських спартанців провели мітинг-реквієм «Згадаймо юність, що палала в Крутах». У ньому взяли участь в.о. першого заступника голови ОДА Марина Зінченко, перший заступник міського голови Одеси Анатолій Орловський, однолітки тодішніх звитяжців, майбутні захисники Вітчизни, а нині — вихованці Військово-морського ліцею. Подвиг героїв вшанували хвилиною мовчання, патріотичними віршами і піснями у виконанні студентського хору. Захід пройшов на вулиці Пастера, біля будинку, в якому свого часу мешкали державні діячі того періоду Іван та Юрій Липи, а також Іван Луценко, і на якому їм встановлені меморіальні таблиці.

«Щороку студентська молодь Одеси зустрічається в цьому місці, приносить квіти, і це вже є традицією, згадує про ті буремні часи. В Одесі тоді відбувалися події, схожі до київських, — точилися вуличні бої, в яких загинуло більше 200 людей. Тому для нас це день, який нагадує, що кров молода, дитяча кров — вона була сходинкою до здобуття Україною незалежності», — зазначила Валентина Вітос, директор Одеського обласного центру української культури.

Битва майже столітньої давності стала уроком для сучасних українців. «Треба винести урок з цього, усвідомити, що потрібно боронити свою державу. Після тієї навали більшовицької Україна зазнала страшних втрат. Потім ми всі знаємо, скільки всього ще було — голодомори, війни, — і все це через те, що тоді не всі стали на захист України. Якби тоді все населення нашої країни стало на її захист, а не дотримувалося політики нейтралітету, як дуже багато людей тоді зробило і як роблять це сьогодні, — все було б інакше. Не треба думати, що когось це не стосується. Стосуватиметься потім!» — наголосив Тарас Гончарук.

Того ж вечора сотні одеситів, переважно молодь, пройшли центральними вулицями від па-м’ятника Тарасові Шевченку до пам’ятника Дюку. Закінчилася пам’ятна хода молебнем за всіх полеглих Героїв України.

І напередодні, і наступного дня пам’ять крутян вшановували в навчальних закладах. На лекціях та уроках молодому поколінню розповідали про подвиг їхніх ровесників, які заради майбутнього Вітчизни стали на прю з ворогом, заплатили своїм життям за волю наступних поколінь.