Проблема збереження екосистеми та примноження іхтіофауни в акваторіях річок Кодима і Тилігул неодноразово висвітлювалася на сторінках «Одеських вістей». Нині частково пересохлі та захаращені сміттям річки в давнину були повноводними та багатими на рибу, а по їхніх берегах водилася дичина. Ще полководець Олександр Суворов, який воював у наших краях у період російсько-турецької війни 1768-1774 років, писав у своїх мемуарах, що форсував річку Чичиклію, та попереду на нього чекає «бурная река Тилигул».

Старожили пригадують, що півсотні літ тому риби, яка водилася в Тилігулі, вистачало всім, як і річкової води для поливання городів і садків та напування худоби. Щодо нинішнього хижацького ставлення людей до природи, то таке споживацьке явище зародилося в суспільстві не так давно. І тепер переціджені сітками та іншими браконьєрськими знаряддями лову річкові води фактично залишилися без своїх сріблястих багатств. На щастя, знаходяться небайдужі люди, котрі намагаються за власні кошти зарибнити річки та інші водойми, щоб самим порибалити і дітей заохотити. Яскравим прикладом цьому є жителі надкодимських сіл Любашівського району. Віднайшлися природолюби і в Мико­лаївському районі. Так, навесні 2015 року рибалки з мисливцями села Ісаєвого за підтримки небайдужих підприємців заходилися свою річку рятувати. Вирішили запустити рибу, яка їстиме водорості і таким чином очищатиме плесо, а також домовилися спільно боротися з браконьєрством. На зібрані кошти в березні закупили півтонни малька товстолобика, білого амура і коропа. Не встигла риба вирости, як знайшлися люди, які, озброївшись сітками-плутанками, почали її ловити, всю підряд, мотивуючи свої дії тим, що вони також віддавали кровні – по 50-100 гривень – на зарибнення водойми, але, мовляв, ловлять лише карасів. Деякі ночами острогами «з-під фар» також б’ють «не ту рибу»…

Голова Ісаївської громадської організації «Надія», депутат районної ради Сергій Білощук, який долучився до охорони річки, привіз човна, щоб активісти-рибалки мали на чому проводити рейди проти браконьєрів. Він розповів, що патріоти річки вилучили і спалили не один кілометр сіток, залучаючи до рейдів рибінспекцію. Два роки точилася непримирима боротьба між активістами і охочими до легкої наживи. Апогеєм стало 12 січня нинішнього року, коли великі морози скували річку і риба почала задихатися, пішла косяками до шлюзів, до проточної води. Проте там на неї вже чекали людці з підсаками і острогами. Замість того, щоб вирубати ополонки, дати повітря рибі, ці варвари почали її винищувати: велику забирали, а дрібноту залишали на льоду.

Рятувати рибу взялися природолюби, рубаючи ополонки та вставляючи в них снопи комишу. Почувши про біду на річці, як завжди, не залишився осторонь і керівник ПП «Земля» Борис Тимофійович Грищенко із сином Андрієм. Вони також організували людей для прорубування ополонок.

Не обійшлося й без конфліктів із браконьєрами, у які особисто втрутився начальник Миколаївського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, підполковник поліції Олександр Мукієнко. 17 січня він зібрав у приміщенні Ісаївської сільської ради представників обох сторін, щоб розв’язати суперечку. В результаті за підтримки поліції в Ісаєвому організовується громадське формування, яке допомагатиме правоохоронцям наводити лад у селі та на водоймі.