Голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов 23 лютого з робочим візитом відвідав місто Южне. Перший об’єкт ознайомлення — ПАТ «Одеський припортовий завод».

Підприємство розташоване за 37 кілометрів від обласного центру. В ясну погоду з одеського берега, якщо дивитися на схід, можна вдалині розгледіти силуети двох високих веж. Це і є припортовий. ОПЗ збудований на березі Малого Аджалицького лиману, межує з морським торговельним портом «Южний», через який здійснюється перевалювання хімічних вантажів. Основним призначенням заводу, як відомо, є виробництво і реалізація хімічної продукції — аміаку та карбаміду. Крім того, тут приймають та перевантажують призначені для експорту добрива, що виробляються підприємствами України. Свою діяль-ність ОПЗ розпочав у 1978 році. Він — монополіст на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг з приймання, охолодження та перевантаження аміаку.

Максим Степанов знайомився з виробництвом у супроводі заступника директора ПАТ «ОПЗ» Степана Кімінчіджі, міського голови Южного Володимира Новацького та інших посадовців. Очільник області оглянув високотехнологічні потужності з виробництва аміаку, новітнє екологічне обладнання для очищення стічних вод, унікальну установку, яка каналізаційні стоки переробляє у воду, чистішу, ніж аптечна для ін’єкцій. Саме така вода потрібна для виробництва аміаку.

Екскурсію для журналістів цим унікальним підприємством провів заступник директора Валерій Севастьянов.

Територія дуже велика, по ній нас перевозить заводський автобус. Перше враження від побаченого — ідеальний порядок скрізь. Видно, що не наводили наспіх марафет перед приїздом начальства. Порядок тут є необхідною нормою, адже припортовий — складне хімічне виробництво і зона підвищеної небезпеки.

Пан Севастьянов розповідає, що на повну потужність підприємство вже не працює впродовж кількох років, а останні два місяці простоює — вперше за чотири десятиліття. Причина цього — припинення поставок природного газу, який є сировиною для виробництва аміаку. Газ, здебільшого, закуповували у «Нафтогазу України», іноді — в інших власників. Робота заводу підтримується, щоб він не зупинився зовсім. Навіть зараз триває реконструкція. Вона покликана зменшити витрати палива, енергії, води та пари на одиницю продукції.

— Ми маємо борги перед різними організаціями, але й нам держава винна — це і повернення ПДВ, і переплата податку на прибуток тощо. Ситуація щодня змінюється. Сподіваємося, що уряд і новий очільник ОДА нам допоможуть, — зауважує наш гід.

— Останнім часом завод працює три дні, чотири — вихідні. Зарплата виплачується без затримок, але вона неповна. Людей на заводі трудиться біля чотирьох тисяч. Від функціонування підприємства залежать не тільки наші працівники, а й десять тисяч членів їхніх родин та ще тисячі людей, пов’язаних з заводом, які виконують різноманітні підрядні роботи. Ми — державне підприємство із 99,6% державної власності і виконуємо всі вимоги нашого законодавства. Важливо, щоб ОПЗ почав працювати і випускати продукцію, бо це його природний стан. Тут унікальне устаткування, не можна втратити таке потрібне виробництво, одне з найскладніших у нашій країні. Це зв’язано не лише з обладнанням, а й з людьми. Хоча підприємство вимушено простоює, звільнень та скорочень наразі нема. Фахівців для нашого заводу треба дуже довго готувати. Тут є унікальні спеціалісти і їх не маємо права втратити, — підсумував Валерій Севастьянов...

— Ви побували на ОПЗ. Підприємство два місяці простоює. Як ви можете вплинути на ситуацію?

— Як голова обласної державної адміністрації питанням ОПЗ я почав займатися з першого дня, для мене це дуже важливо. З виконуючим обов’язки директора Сергієм Назаренком ми зустрілися через тиждень. Учора в мене була зустріч з очільником Фонду держмайна Ігорем Білоусом. Вони до 24 лютого приймають заявки на різноманітні схеми — толінгову схему, схему оренди заводу, щоб на конкурсних умовах вибрати підприємство, яке справді могло б запустити завод. Сьогодні внаслідок ціни на газ, з одного боку, і відсутності оборотних коштів у підприємства та світової ціни на аміак, та схема, котра можлива, — це лише схема толінгу. Зараз найважливіше — запустити підприємство, бо чим довше воно простоює, тим більша ймовірність залишитися без висококласних фахівців, котрі є нашим найбільшим надбанням. Заводи, залізо можна збудувати, запустити, але якщо не буде фахівців, це буде катастрофічно. Сподіваюся, що завтра всі заявки будуть подані і ФДМ у зрозумілих конкурентних умовах вибере те підприємство, яке поставлятиме газ на ОПЗ.

— А якщо питання не вирішиться за такою схемою, чи є «план Б» і як облдержадміністрація діятиме тоді?

— Давайте дочекаємося результату. Зі слів голови ФДМ, вони налаштовані доволі оптимістично. Є підприємства, які мають необхідний ресурс. Із поданих заявок вони бачать перспективу давальницької схеми. Тобто, давайте діяти «степ бай степ», так простіше буде працювати . Є зрозуміла схема, вона можлива для реалізації. Після подачі заявок якийсь час ФДМ визначатиметься. У них є конкурсна процедура. Коли вони визначаться з підписанням угоди, запуск заводу відбудеться не довше, ніж за місяць.

— Як простій ОПЗ позначається на бюджеті області?

— І прямо, й опосередковано. Плюсу нема жодного, що завод стоїть. А я хіба повинен нагнітати, що в нас збитки? Нам необхідно запустити підприємство, на якому працюють 4000 людей, — це факт! Люди, які отримують зарплату, а потім її витрачають, купуючи різні послуги... На ОПЗ, так чи інакше, зав’язана більша частина жителів Южного, бо це містоутворююче підприємство. Якщо завод не працює — нема надходжень до бюджету, місто стає дотаційним.

— Поясніть, будь ласка, популярно, що таке давальницька схема?

— У мене є ресурс (газ), а у вас є завод, який має змогу газ переробити і виготовити аміак. Я до вас прихожу і пропоную. Я вам даю ресурс, а ви мені обчислюєте, скільки коштує ваша робота з переробки. Я плачу вам за переробку, а ви мені віддаєте аміак, який я вже сам продаватиму. Ось у чому полягає схема.

— Ви говорили про проблеми у «Дельта-Вілмар». Це пов’язано з ОПЗ?

— Ні, це підприємство працює. У них виникла низка технічних питань стосовно подальшого розвитку. Вони збираються інвестувати 150 мільйонів доларів, але є проблема з виділенням землі. Я зі свого боку маю велику зацікавленість в інвестиціях у такому об'ємі, адже це ще й 200 нових робочих місць. Там ідеться про переробку сої до рівня 600 тисяч тонн. Це стимулюватиме сільське господарство, для нас це дуже цікаво, заплановане будівництво заводу впродовж півтора року. Ми домовилися 2 березня провести з керівництвом «Дельта-Вілмар» нараду з обговорення їхніх проблем, знайти шлях вирішення, щоб у них була відкрита дорога для подальшого інвестування в нашу область.

Про результати конкурсу, який проведе Фонд державного майна України щодо відновлення роботи ПАТ «Одеський припортовий завод», ми повідомимо у наступних числах газети.