Після того, як терористи взяли під «зовнішнє управління» більше сорока підприємств української юрисдикції, що працюють в ОРДЛО, в засобах масової інформації з’явилося безліч версій того, що відбувається всередині і нав-коло «народних республік».

БІЗНЕС ВИГОДИ НЕ УПУСТИТЬ

Більшість версій зосереджена на зв’язку умовної націона-лізації з транспортною блокадою, яку другий місяць здійснюють українські активісти і ветерани АТО.

Але зв’язок цей не очевидний. До зміни юрисдикції під-приємств «ДНР/ЛНР» готувалися більше року, приймали для цього безліч рішень і проводили ці рішення через свої «законодавчі органи». Експропріацією або «віджимом» зміну юрисдикції підприємств важко назвати тому, що, судячи з усього, процес був (щоправда, непуб-лічно) погоджений з власниками. Які в результаті запровадження «зовнішнього управління», щонайменше, не втратять своєї частини прибутку.

Йдеться, передусім, про власника №1 — Ріната Ахметова, під чиїм управлінням перебували не лише шахти, заводи та фабрики на окупованих територіях, а й надсучасний стадіон «Донбас-Арена», «Укртелеком» та низка інших активів. З кожним роком війни на окупованих територіях працювати ставало дедалі важче, підприємства ставали збитковими, а від проблемних підприємств будь-яка корпорація прагне позбутися. Особливо під час кризи, коли проблем дедалі більшає.

Певна річ, під час прийняття рішень менеджерами в СКМ або «Метінвесті» свічку ніхто не тримав, але через відсутність гучних протестів з їхнього боку можна зробити висновок про те, що «націоналі-зація» піде олігархові на користь. Або принесе Ахметову вигоду. По-перше, не доведеться платити податки в український бюджет, а по-друге, від Курченка, якому відійдуть працюючі підприємства, можливо, вдасться отримати відступні.

У політичному сенсі для Ріната Леонідовича будуть, звичайно, втрати. З образом «батька Донбасу» доведеться розпрощатися і, напевно, доведеться взагалі піти з політики. Але це дешевше, ніж платити за боргами немічного бізнесу, утримувати на свої гроші немічну опозицію у Верховній Раді і посилати в Донецьк продовольство на гуманітарних конвоях. Бізнес є бізнес. Його справа — отримувати прибуток. А про те, чи будуть працювати в ОРДЛО шах-ти і заводи, скільки робітників опиниться на вулиці, нехай думають ті, кому про це належить думати.

АБСОЛЮТНА ЗБРОЯ ВІЙНИ

Українські політики, як не дивно, про можливості «націоналізації» промисловості на окупованих територіях три роки взагалі не думали. Їм заважала ілюзія, що за два тижні, за два місяці або за два роки нарив на сході країни сам собою роз-смокчеться, а якщо не розсмокчеться, то заморозиться. І терористам, щоб себе прогодувати, у будь-якому випадку доведеться міняти антрацит на товари з «материка» і дотримуватися певних правил обміну.

Так би воно, звісно, й було. Але економіка в умовах війни є абсолютною зброєю. І Росія, коли вважала за потрібне, втручалася в товарообмін. У 2015-у терористи за наказом Кремля вже перекривали постачання антрациту з ОРДЛО. І спровокували енергетичну кризу. Півтора року тому, через кілька місяців після досягнення домовленостей «Мінськ-2», Путін ще твердо розраховував на план «федералізації» України, на зміну нашої Конституції, можливість повернути Донбас на своїх умовах. Товарообмін незабаром відновився. Енергетичний апокаліпсис не настав.

Через півтора року в Москві з’ясували, що Україна на «федералізацію» не піде. Не дозволить провести в ОРДЛО вибори під дулами російських автоматів. Не поступиться в питанні контролю над російсько-українським кордоном, а «Мінськ-2» перестав діяти як засіб тиску на Київ. Тобто для «наведення порядку» в нашій країні треба міняти не тактику, а стратегію.

І її поміняли. ОРДЛО тепер намагаються не заштовхнути, а відокремити від України. Причому якомога швидше і добре продуманим болісним способом. Скальпель 2015 року за-стосували в операції без наркозу, поєднавши енергетичний шок з цілою низкою фінансових, економічних і політичних заходів.

Кремль почав діяти в лютому цього року. Президент Путін підписав указ про визнання «документів», виданих у «ЛНР/ДНР», дійсними на території Російської Федерації. Потім було рішення про фактичне входження «народних республік» у рублеву зону. І як заключний акорд — ватажки терористів ввели на підприємствах, розташованих на непідконтрольних Україні територіях, «зовнішнє управління». З метою перереєструвати та змусити власників платити податки бандитам.

УДАР ПО ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Запровадження «зовнішнього управління» на підприємствах ОРДЛО моментально підтримали в адміністрації президента Росії, що не дивно. «Націоналізація» ідеально вкладається в план майбутнього відділення частини Донбасу від України і завдання вирішального економічного удару у гібридній війні.

Ненадходження мільярдів гривень до бюджету, уповільнення економічного зростання, яке ледь намітилося, зупинка україн-ських заводів, скорочення десятків тисяч робочих місць, вибухове зростання безробіття — від такого удару воююча країна навряд чи скоро оговтається. І нема сумнівів, що економічний удар вплине на обороноздат-ність української армії.

У складних обставинах завжди шукають винних: п’яту колону, зрадників, псевдопатріотів, які завдають державі у вирішальний момент удару в спину. Найзручні-шим об’єктом для такого пошуку є зараз організатори та учасники транспортної блокади залізничних шляхів, якими здійснюється товарообмін з ОРДЛО.

Блокада справді призвела до припинення постачання антра-циту на українські ТЕС і заводи. Спровокувала таку ж кризу, як у 2015 році. Але громадські акти-вісти та ветерани АТО тільки на два місяці випередили терорис-тів, які планували з 1 квітня захопити шахти в ОРДЛО і перена-правити українське вугілля в РФ.

Нема сумнівів, що найближчим часом так і станеться. Тому що менеджери «зовнішнього управління», за якими стоїть Кремль, запросто можуть продати це вугілля за безцінь, шахтне обладнання пустити на металобрухт і назавжди усунути конкурентів вугледобувним підприємствам півдня Росії.

Після цього закон про окуповані території, на прийнятті якого зараз наполягають патріоти, стане холостим пострілом. А запізніла торгова ізоляція частини Донбасу ніяк не вплине на результат гібридної війни.