В експозиції більшості музеїв України можна бачити народну картину «Козак Мамай» — образ войовничого українського са-мітника, який понад усе ставив власну свободу — психологічний код української нації. На виставці художніх творів в Одеській національній науковій бібліотеці, присвяченій 100-літтю Україн-ської революції 1917—1921 років, представлено десятки робіт митців нашого краю, які переймаються цією темою.

Виставка пересувна. Як зазначив один з її натхненників, художник і педагог Віктор Гоманюк, вона стартувала в Одеському обласному центрі української культури, згодом побувала в Саврані і козацькому селі Кам’яному. З нею мали можливість ознайомитися також мешканці Южного та Доброслава. І щоразу до проекту долучалися нові учасники. Твори цікаві сучасною інтерпретацією цього вітального образу, який зберігає основні для цього різновиду іконографічні риси — самозаглиблена поза, по-східному схрещені ноги, словесні коментарі внизу полотна. Доповнюють образ сюжетні моменти: вірний кінь, бандура, столітній дуб, які символізують, відповідно, войовничість, співучість українського народу і могутність та генетичну чистоту роду. Це зображення воїна-мудреця, який усвідомив свій шлях, виконав свій обов’язок. Козак-лицар подумки охоплює славно пройдений життєвий шлях.

Виставка демонструє різні інтерпретації образу козака Мамая — від зажуреного чи гнівного до веселого і вдоволеного. Тут і живописні твори, і графічні. У кожному випадку вони цікаві також словесними коментарями, взятими з народних дум. Текст відіграє важливу роль у таких творах. Це є свідченням високої освіти українців у добу пізнього Середньовіччя. До останніх належить серія Миколи Яременка, створена на початку 1990-х. Серію нових робіт, які мають дуже насичений колорит, створив Олексій Триколенко. Це характерно і для копії, яку виконала Людмила Япопуло (у співавторстві з Триколенком).

Своїм лаконізмом привертає увагу екслібрис Івана Ороса, створений для художника і колекціонера Олександра Гаркавченка. Інший твір під назвою «Я козак Мамай, мене не займай» (записано зі слів відомого художника та колекціонера Івана Гончара) робота згаданого вище Віктора Гоманюка. Вона цікава за композицією, графічним відбором, органічним поєднанням тексту з фігуративом, а також емоційністю виконання. Привертають увагу також твори капелана о. Миколи Пустовіта.

Чудова живописна інтерпретація — «Козацькі думи» Зої Пасічної. На полотні самодостатній, зосереджений і дещо зажурений козак, хоча на рушнику повно їства, а сам він у дорогому жупані. Важливо, з якою всеохоплюючою радістю написане це полотно — одне з найколористичніших в експозиції. Високими живописними достоїнствами відрізняється образ козака Мамая авторства Лариси Дем’янишиної, яка вміло поєднала графічну стилізацію і живописний підхід. Симпатична камерна, витончена графічна робота Тетяни Маслової. Оригінальні твори з колекції архітектора Олександра Циркуна, як-от різьба по дереву відомого одеського майстра Володимира Федька. Лаконічна, строга, узагальнена за формою гравюра «Козак — душа правдивая» львів’янина Миколи Дондяка, теж з колекції Олександра Циркуна.

Автори проекту послідовні у своєму намірі розвивати цю тему й надалі, розширюючи географію представлення виставки і збільшуючи кількість її учасників.