Нещодавно журналісти з південних та східних областей України у рамках проекту «Сучасні виклики медіа — погляд журналістів регіональних ЗМІ» за ініціативи Харківського прес-клубу відкривали для себе Тернопільщину.

Можна сказати, що тернопільська земля — терра інкогніта для жителів Сходу і Півдня України. Чимало людей буває у Львові чи на Закарпатті, Тернопільщину ж відвідує небагато туристів.

Але насправді зовсім невеличка область, що займає лише 2,3% території країни, за кількістю пам’яток архітектури — справжня перлина України. Тут розташована третина всіх українських замків, тут — найбільша у світі гіпсова печера (Оптимістична, 230,5 закартографованих кілометрів), тут — відомі духовні центри Зарваниця й Почаїв, фантастичний Дністровський каньйон і ще багато цікавих місць.

Журналісти з різних куточків України приїхали на Тернопільщину, щоб на власні очі побачити, як на прикладі тутешніх громад проходить децентралізація.

Вирушаємо до найбільшої в області об’єднаної громади, яка постала після місцевих виборів 2015 року, — Теребовлянської.

У Центрі культури та дозвілля села Лошнів, що створений на місці колишнього клубу, відбувається насичена зустріч журналістів Півдня та Сходу України з представниками влади та громад Тернопільщини.

Для нас, медійників, стало приємною несподіванкою те, що голова обласної ради Віктор Овчарук разом з нами побував на Теребовлянщині і повідав нам чимало цікавого, адже Тернопільщина — загальновизнаний локомотив децентралізації в Україні.

— Тернопільщина — лідер зі створення об’єднаних територіальних громад, — розповідає очільник області. — Наприкінці 2015-го новообрана обласна рада затвердила Перспективний план формування територій громад Тернопільської області, згідно з яким було одразу створено 26 об’єднаних територіальних громад. Цей рішучий крок поклав на владу і на громади велику відповідальність. За 2016 рік до загального фонду бюджетів ОТГ надійшло 355,5 мільйона гривень власних доходів. Отже, уточнений план був виконаний на майже 115 відсотків. У листопаді 2016-го обласна рада внесла зміни до Перспективного плану, внаслідок чого на початок нинішнього року було створено ще 10 об’єднаних територі-альних громад. Всього 36 громад охоплюють понад третину території області. Триває робота з підготовки змін до Перспективного плану формування територій громад задля охоплення цим процесом усієї області. Населені пункти, побачивши нові перспективи життя в територіальних громадах, виявляють бажання об’єднуватися.

(Варто зазначити, що Одещина відстає у цьому сенсі: у нашій області об’єдналися лише 11 громад).

14 березня схвалений закон щодо особливостей добровільного об’єд-нання громад, розташованих на територіях суміжних районів, завдяки якому, за словами Віктора Овчарука, Україна отримала ще один стимул для розвитку ОТГ.

Очільник обласної ради зазначив також, що місцева влада створює сприятливі умови для залучення інвестицій і забезпечує координацію роботи громад з реалізації різних проектів від держави та фондів.

Сергій Поперечний обраний головою Теребовлянської громади у 2015 році переважною більшістю людей — за нього проголосували 75% виборців. Непросто керувати громадою, що об’єднує 25 сіл і місто Теребовлю й нараховує понад 30 тисяч жителів, але Сергій — сучасний, динамічний, активний лідер, який сміливо дивиться у майбутнє. Нещодавно він став випускником Академії лідерства Ради Європи.

— Живучи в часи змін, — вважає Сергій Поперечний, — ми мусимо навчатися ефективно працювати в сучасному суспільстві технологій та глобалізації. Україна стоїть на порозі Європи, та поки не будемо готові увійти туди на рівних, а не як жебраки, що застрягли між радянським минулим і невизначеним майбутнім, доти до нас ставитимуться з упередженням. Ми маємо спочатку попрацювати над собою — впорядкувати власну країну, зробити громади самостійними та успішними.

І такі зміни вже відбуваються у Теребовлянській громаді. Згаданий вище Центр культури та дозвілля у селі Лошнів, що входить до Теребовлянської територіальної об’єднаної громади, створений на базі старого клубу, який відремонтувати чи підтримувати в такому ж стані було б дуже дорого. Кошти на його облаштування виділили із бюджету громади. І центр став культурним, інформаційним та розважальним місцем зустрічі для жителів найближчих сіл. Тут працює бібліотека з широким вибором літератури для малечі, молоді та старшого покоління, комп’ютерний клуб, де можна посидіти в інтернеті. У центрі можна позайматися рукоділлям чи іншими видами творчості, подивитися фільм на великому екрані чи просто поспілкуватися в приємній, затишній атмосфері. Таких центрів у громаді буде створено п’ять. Лише на оновлення бібліотечних фондів виділено 500 тисяч гривень. Загалом же Лошнівський центр культури та дозвілля обійшовся Теребовлянській громаді у мільйон гривень, з яких 570 тисяч витрачено на ремонт приміщення, а решта — на обладнання. Він настільки сподобався українським високопосадовцям, що заступник голови ОТГ Людмила Колісник запрошена до Міністерства культури для участі в робочій групі, мета якої — опрацювати модель таких центрів для всієї України.

На зустрічі журналістам також презентували стратегію Теребовлянської громади на 2017—2025 роки, яка створена в рамках реалізації проекту «Українська адміністрація майбут-нього» за підтримки урядів Польщі та Канади. Ця стратегія вже успішно втілюється.

— Буваючи за кордоном, навчаючись у європейських сусідів, ми не запозичили їхнього, а напрацювали своє, власне, — розповідає Сергій Поперечний. — Сьогодні, коли фінанси залишаються в громаді, за все відповідає не область, не держава, а голова громади. Люди питають з мене, якщо щось не виходить. Тому голова мусить бути ефективним підприємцем, менеджером, громада повинна заробляти на себе. Наш бюджет разом із субвенцією складає 130 мільйонів гривень, і цього року плануємо заробити 65 мільйонів. Ми активно розвиваємо міжнародну співпрацю, беремо участь у спільних проектах з європейськими містами, проводимо спільні фестивалі з польськими партнерами. Потроху рухаємося в Європу.

У піднесеному настрої після огляду Лошнівського центру культури й дозвілля вирушаємо у село Плеба-нівку, де розташований місцевий завод з переробки сміття. По дорозі потрапляємо у казку: з вікна автобуса відкривається фантастичний вид на дев’ятиарковий кам’яний залізничний віадук, який нагадує міст, по якому Гаррі Поттер разом зі своїми друзями вперше їхали у Хогвартс. Плебанівський віадук, побудований австро-угорцями в 1896 році, складається з дев’яти арок з натурального каменю і заворожуюче височіє над мальовничим проваллям.

Ніщо не віщує про те, що у Плебанівці розташоване сміттєзвалище всієї громади. Околиці села чисті, специфічного запаху нема. Лише впритул під’їхавши до заводу, бачимо, що він переробляє непотріб.

Проблема сміття гостро стоїть у масштабах усієї країни. Хтось вивозить його за поріг своєї області, хтось трамбує, щоб не потонути в ньому зовсім, а от у Теребовлі п’ять років тому почали на смітті заробляти — збудували перший і поки що єдиний в області сміттєсортувальний комплекс.

— Вартість вивезення сміття для споживачів — 12 гривень на місяць за одну людину, — розповідає директор підприємства «Екобаланстер» Максим Дурняк, що займається вивезенням та утилізацією побутових відходів у місті Теребовля та районі.

Усе сміття вивантажується з контейнерів на лінію і транспортером потрапляє на сито-барабан, де відсортовуються болото, гумус, що одразу йдуть на полігон. Усе інше самопливом подається на робочий стіл. Відтепер це вже не сміття, а вторинна сировина. За столом кожен з працівників відповідає за якийсь вид сировини, тобто окремо відсортовують пластмасу, картон, папір, скло та інші відходи і скидають у спеціальні бункери. Сортується сім видів пластику, кілька видів паперу та два види скла. Наповнивши відсік, відсортоване сміття потрапляє під прес. Готовий продукт на виході складується на майданчику. Після цього вторсировина знову потрапляє до виробника. Її охоче купують для подальшого використання. В результаті — 65% усіх відходів утрамбовуються в тюки та відправляються на вторинну переробку, решта підлягає захороненню на полігоні.

На заводі працює близько 30 осіб, для яких в адміністративному корпусі передбачені роздягальні, душові та їдальня. Люди заробляють на лінії 3 — 4 тисячі гривень. Це, переважно, місцеві жителі, яких довозять на роботу автобусом.

Працівники комплексу нагадують мешканцям Теребовлянщини, що поводитися зі сміттям треба правильно. У контейнери для збирання твердих побутових відходів дозволяється класти скло, папір, невеликі пластикові вироби, металеві банки, харчові відходи, шкіру, текстиль, предмети, що вийшли з ужитку, зламані або застарілі побутові прилади. Забороняється кидати у сміттєві контейнери, розташовані по місту, землю, траву, каміння, відходи від ремонту, загиблих тварин.

— До сортування сміття нам ще далеко, — зауважує Людмила Колісник. — Ми пробували привчити до цього людей, але вони поки що не надто дослухаються. Тому починаємо з малечі: проводимо спеціальні заняття у школах, щоб навчити дітей правильно розділяти сміття.

Попрощавшись з працівниками заводу, вирушаємо до Теребовлі, де оглядаємо нові спортивні майданчики із штучним покриттям на стадіоні «Колос». Сергій Поперечний усе життя займається фізкультурою та спортом, тож до цієї сфери в нього особлива увага. Відвідуємо фінальний турнір дитячої ліги з волейболу, де зібралися кращі гравці-юнаки з усієї України. Маленьке місто стає відомим у спортивному світі не лише завдяки своїй історії, але й своєму сьогоденню.

Ще одна гордість Сергія Поперечного — Теребовлянський ліцей з поглибленим вивченням іноземних мов. Директор Віра Богданівна Лазорчик люб’язно проводить для нас екскурсію цим навчальним закладом, де нещодавно повністю оновили їдальню та обладнали сучасний комп’ютерний клас. Нині ліцей готується до нової висоти — з 1 вересня цього року спільно з французькими партнерами тут відкриють спеціалізовані класи спортивно-рятувального напрямку. Впродовж року відкриється і спальний корпус для учнів з інших населених пунктів. Навчання у ліцеї —безкоштовне. Тут не збирають гроші із батьків, хоча це один із найпрестижніших навчальних закладів у Теребовлі.

Найважливіше ж, що ми побачили: у Теребовлянській громаді створюються конкретні проекти, під які вкладаються кошти, що ця громада — одна з найбільших в Україні — є спроможною, сама собі дає раду. Причина цього — правильна стратегія та ефективний менеджмент, які сприяють залученню інвестицій. Специфіка об’єднаних громад у тому, що влада перебуває близько до людей — на відстані простягнутої руки, і вона мусить бути відкритою, щоб працювати спільно з людьми, щоб спільними силами заробляти кошти, вкладати їх у розвиток різних сфер, створювати нову реальність і перспективне майбутнє.

Під час такої подорожі хотілося побачити не лише те, чим живе громада сьогодні, а й доторкнутися до, так би мовити, до першоджерел. Крутою спіральною стежкою піднімаємося на Замкову гору, де височіє старий замок XVII століття, точніше, не замок, а його руїни. Колись він був грізною і неприступною твердинею, неодноразово витримував ворожі облоги. Потужні мури завширшки до п’яти метрів, посічені отворами бійниць, були пристосовані до тривалої оборони.

Сьогодні Теребовлянський замок — місце культурного відпочинку, місце, де хочеться проводити час з друзями, де відбуваються цікаві культурні події, куди приїздять люди не лише з усієї України, а й з-за кордону. Згори відкривається чудовий краєвид на всю Теребовлю, на навколишній світ — дерев’яні церкви та кам’яні храми, старовинні замки на лісистих пагорбах, мальовничі села та містечка, які пам’ятають прадавні часи і в яких нині будується нове життя, нова Україна.

Одеса — Теребовля — Одеса.