На початку року в районі створена і діє громадська організація під назвою «Спілка учасників АТО та патріотів України». Її очолив підприємець Дмитро Денисов. Він одним із перших пішов на війну, що й нині триває на сході України, тож не з чуток знає про пережите хлопцями в тому пеклі.

Створення організації продиктоване самим життям. Адже демобілізувавшись, бійці АТО часто стикаються з проблемами, які не можуть вирішити самостійно. І лише консолідація зусиль, бажання допомагати одне одному в подоланні життєвих труднощів дають позитивні результати.

– Знаєте, особисто мені нічого не потрібно від держави, – говорить Дмитро Денисов. – У мене є невеликий бізнес із ремонту автомобілів, тож на утримання родини коштів вистачає. Шкода лише моїх побратимів, які повертаються після війни в рідні села і стикаються з байдужістю чиновників. Дуже часто бійці не можуть влаштуватися на роботу, домогтися того, що їм належить за законом, а іноді зіштовхуються зі свавіллям деяких посадовців. Саме для захисту своїх прав ми й вирішили об’єднатися у громадську організацію (нині триває її реєстрація в установленому порядку). Причому, як видно з її назви, ми не обмежуємося лише учасниками АТО, до наших лав можуть приєднуватися волонтери, патріоти різного віку і просто небайдужі громадяни, які справді вболівають за свій рідний край і готові боротися за справедливість.

Розповідаючи про діяльність громадської організації, Дмитро Денисов дещо розвіяв міфи про те, що статус учасника бойових дій дає якісь особливі привілеї. Візьмемо для прикладу виділення земельних ділянок (по два гектари). Та на це має право будь-який громадянин України! Інша справа – місцезнаходження ділянки. Бувають випадки, коли учасникам АТО намагаються виділити найгірші за якістю землі – на смітниках або схилах. Такі факти, звичайно, не можуть радувати бійців, і вони домагаються справедливого ставлення до себе. Подібне траплялося і в нашому районі, але, зрештою, АТОвцям вдалося наполягти на своєму й отримати нормальні ділянки.

Дещо проблемною є також ситуація з пільгами зі сплати комунальних послуг. Справді, на перший погляд здається, що 75% – це доволі відчутна допомога держави, особливо в опалювальний період. Але слід враховувати, що кожному домогосподарству, де живе учасник бойових дій, відводяться ліміти на споживання природного газу, електроенергії тощо, а вони далеко не покривають потреби родини.

– Цієї зими деякі воїни АТО із Захарів­ського району вирішили відмовитися від встановлених пільг на оплату комунальних послуг і подали документи на отримання субсидії, – поділився Д. Денисов. – І що ви думаєте? Звичайні субсидії виявилися вигіднішими, ніж пільги. Я наводжу ці приклади для того, щоб наші односельці розуміли: ніяких особливих привілеїв ми не маємо, а живемо за тими ж правилами, що й більшість людей.

Дмитро Денисов додав, що в більшості випадків встановлені законом пільги для учасників АТО обмежуються фінансовими можливостями місцевих бюджетів. Згадаймо, як іще кілька років тому всі пенсіонери їздили безкоштовно в громадському транспорті. Віднедавна компенсація автоперевізникам за пільговий проїзд покладена на плечі місцевих бюджетів, і коло пільговиків різко скоротилося. Втішно, що працівники органів місцевого самоврядування Захарівського району прийняли рішення про безкоштовний проїзд для учасників бойових дій.

Крім цього, депутати Захарівської селищної ради проголосували за виділення матеріальної допомоги бійцям АТО на лікування. Спочатку планувалося її надання лише у випадках лікування у стаціонарі (в межах 500 гривень), але громадська організація наполягла на тому, щоб усі були в рівних умовах. Адже бувають випадки, коли ліки потрібні за призначенням лікаря амбулаторно або для членів родини АТОвців. Зрештою депутати підтримали цю пропозицію і вирішили надати одноразову матеріальну допомогу в розмірі тисячі гривень усім без винятку учасникам бойових дій. Також із 1 березня діти бійців АТО харчуються у школі й дитсадку безкоштовно.

– Все це стало можливим завдяки активності членів громадської організації, бо сьогодні чомусь мало кому цікаво, як виживають бійці на мирній території, – сказав на завершення нашої розмови Дмитро Денисов. – За всі привілеї нам доводиться боротися, аби звернути увагу на наші проблеми. Особисто мені не байдуже, як живуть мої побратими, що діється в моєму рідному районі. Тож я, як голова громадської організації, готовий обстоювати не лише права АТОвців, а й слідкувати за діяльністю чиновників різних рівнів. Це мій рідний край, тут живуть мої близькі і я не збираюся стояти осторонь усього, що тут відбувається.