Про стан сучасної медицини, про реформу цієї галузі, про труднощі та перемоги говорили цими днями журналісти з різних регіонів України з фахівцями Міністерства охорони здоров’я та провідними вітчизняними експертами. Цю актуальну зустріч організував «Реанімаційний пакет реформ» у рамках семінару «Медицина для людей: нова парадигма надання медичних послуг та доступності ліків» у межах інформаційного проекту «Реформи мають значення».

Виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я, колишня волонтерка Майдану Уляна Супрун не подібна на типових українських чиновників високого рангу. Вона — відкрита до щирого спілкування і до співпраці, володіє інформацією з будь-яких питань, пов’язаних з охороною здоров’я, і має величезний досвід життя та роботи в інших країнах, що дає їй можливість порівнювати, обирати, бути ефективною.

Отож, до вашої уваги — питання журналістів та відповіді Уляни Супрун.

— Що таке децентралізація по-медичному?

— Децентралізація, яка зараз відбувається, — це реанімація усієї країни. У медицині також відбуваються такі реанімаційні зміни, завдяки яким ми змінюємо систему медичної допомоги. Наразі медична система — надто централізована, медичні заклади фінансуються з державного бюджету, кошти передаються на область, на район, на лікарню, де оплачують усе: комунальні послуги, ремонти, зарплати, але коли пацієнт доходить до лікарні, на його лікування нічого не залишається.

— Один із нових ключових принципів фінансування галузі — «гроші ходять за пацієнтом». Що це означає на практиці?

— Замість того, щоб держава фінансувала те, що вона вважає за потрібне, пацієнт має обирати лікарню та лікаря самостійно і підписувати з ним контракт про обслуговування. Це і є супердецентралізація системи охорони здоров’я. Ми починаємо персоналізувати ці оплати — це буде оплата за конкретну людину і конкретну послугу тій лікарні і тим лікарям, які надають ці послуги. Тариф буде єдиним на всю Україну, і він змінюватиметься раз на рік. Кожен з нас може вибрати свого сімейного лікаря, підписати з ним договір, і цей лікар бере на себе обов’язок надавати певні послуги.

— Які послуги залишаться безкоштовними для людей?

— Ми платимо податки, і вони повинні витрачатися на потрібні для людей послуги. Держава стовідсотково оплачуватиме вартість невід-кладної, первинної та паліативної допомоги, тобто первинну ланку.

Ми повинні забезпечити паліативну (паліатив — ліки чи якийсь інший засіб, що дає тимчасове полегшення хворому, але не вилі-ковує хвороби. — Прим. авт.) допомогу пацієнтам, які доживають останні дні життя, щоб ці дні були безболісними. Хоча паліативна допомога стосується не лише тих, чиї дні злічені, а й невиліковних пацієнтів. Так, Герой України Олександр Петраківський через поранення в голову не може встати з ліжка, але його життя може тривати довго. Ми повинні надати таку допомогу, щоб не зруйнувати його життя і допомогти прожити його комфортно. Наразі, не маючи відповідних медичних закладів, ми повинні мільйони і сотні мільйонів гривень витрачати на лікування таких хворих за кордоном.

— Які медичні послуги будуть платними?

— На наступному рівні — а це діагностичні, спеціалізовані, стаціонарні послуги — буде спільна оплата державою та пацієнтом. Великі компанії-роботодавці, як-от «Укрзалізниця», яка вже передає свою мережу охорони здоров’я місцевим громадам, натомість забезпечить своїх працівників додатковим страхуванням, що зробить для них ці послуги ще дешевшими. Ті пацієнти, що можуть за-платити, платитимуть спільно з державою. Ті, хто не може самостійно забезпечити своє лікування, наприклад, пільгові категорії громадян, матимуть окремі закони, держава надаватиме їм допомогу. Співоплата здійснюватиметься за єдиними тарифними ставками для усіх пацієнтів.

— Які закони забезпечать просування медичної реформи?

— Наразі ми подали пакет законопроектів до Верховної Ради. Один з найважливіших — № 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». Сьогодні ми спрямовуємо 3,7% від ВВП на фінансування медицини. Невідомо, чому саме така цифра. А цей закон гарантуватиме відповідне, таке, що ґрунтуватиметься на фактах, на статистиці, фінансування медицини для наших громадян.

Ми подали також проект закону № 6328 про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в АТО і забезпечують її проведення, та інші законопроекти.

Але фінансування запрацює лише тоді, коли ми створимо ефективні госпітальні округи, що розширять можливість отримувати висококваліфіковану допомогу. Наразі існує безліч маленьких лікарень, у яких неможливо надавати ефективні послуги.

— Що заважає ефективному створенню та просуванню госпітальних округів?

— Існують міфи та нерозуміння суті процесу. Зокрема, побутує міф про те, що госпітальні округи створює міністерство. Це неправда: госпітальні округи пропонує місцева влада.

Наступний міф — внаслідок їх створення закриваються лікарні. Це також неправда. Лікарні не закриваються, а перепрофілюються. Госпітальна рада визначає нові функції цих лікарень, вони переформатуються на інші соці-альні потреби. У нас майже нема хоспісів, але є лікарні, персонал, які можуть надавати такі послуги. Нам потрібні також будинки для літніх людей, щоб вони прожили нормально своє життя. Потрібні лікарні для наркозалежних та інші профільні заклади.

Існує міф про те, що людей позбавляють доступу до медичної допомоги на місцях. Навпаки, ми творимо мережу, яка працюватиме ефективно, надаватиме людям доступні послуги. Лікарні повинні стати доступними та ефективними. Це ставить перед місцевими громадами нові завдання — наприклад, відремонтувати дорогу до лікарні.

Ще ходять чутки про те, що можна створювати необмежену кількість госпітальних округів в одній області. Це також неправда.

Люди побоюються, що госпітальні округи не можна створювати до завершення адміністративно-територіальної реформи. Це також неправда. Адміністративно-територіальну реформу ми маємо робити довкола наших шкіл і наших лікарень.

— Як заохотити лікарів, щоб вони працювали в селах?

— Молоді лікарі та інтерни, щоб погодитися працювати в селі, за нашим опитуванням, ставлять такі ключові вимоги: місячна зарплата — 10—12 тисяч гривень, житло з правом викупу, авто економ-класу з частковим відшкодуванням на пальне, добре обладнане робоче місце і не більше двох тисяч пацієнтів на рік.Це не є нереальні вимоги — просто люди повинні навчитися розуміти одне одного.

— Як працює програма «Доступні ліки»?

— У зв’язку з тим, що кошти на лікування не доходять до пацієнтів, міністерство створило програму «Доступні ліки», яка забезпечує фізичний доступ до ліків тим, кому вони потрібні найбільше. Ми обрали три найважливіші для українців напрямки: серцево-судинні захворювання, діабет та астма. Адже 65% українців помирають саме від серцево-судинних хвороб.

— Як отримати безкоштовні ліки?

— Необхідно звернутися до лікаря, отримати рецепт і після цього завітати до аптеки з наклейкою «Доступні ліки», де можна взяти препарати безкоштовно або ж з доплатою. Сьогодні в Україні у мережі «Доступні ліки» — 2700 аптек. Програма почала працювати з квітня, і дедалі частіше отримуємо від пацієнтів інформацію, що ліки в аптеках є. Наприкінці місяця буде відправлено першу оплату для аптек через місцеву владу. Уряд виділив на реалізацію цієї програми 500 мільйонів гривень. На сайті МОЗ — перелік безкоштовних препаратів та аптек, які беруть участь у цій програмі.