На щотижневій апаратній нараді, яку провів голова ОДА Максим Степанов, про стан справ у підпорядкованій царині звітував начальник Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Домікан.

Загальна площа земель лісового фонду Одещини складає 223,5 тис. га, а відтак так звана її лісистість ледве добирається до 6%, хоча кліматичні умови дозволяють довести цю цифру до 9%, а то й вище.

За своєю структурою ліси та лісонасадження області складаються із хвойних — 7,9%, твердолистяних (дуб, ясен, береза) — 85,5%, м’яколистяних (осика, вільха, липа, тополя, верба) — 3,8%, інших порід — 2,8%. Молодняку серед них — 17,6%, стиглих і перестиглих дерев — 27%, перестигаючих — 8,8%, середньовікових — 46,6%.

Загальний запас деревини в лісах та лісонасадженнях області сягає 16,3 млн кубометрів, хоча про промислову вирубку мова ніколи не йшла, оскільки втратити бодай гектар лісу чи полезахисну лісову смугу — то завдати непоправної шкоди довкіллю нашого краю. Лісонасадження у нас виконують набагато важливіші функції — водоохоронні, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні, естетичні тощо. Скажімо, зупинити розповзання ярів спроможні лише висаджені там кущі та дерева. Ліси Одещини, за словами головного лісничого області, становлять не стільки джерело деревної сировини, скільки могутній фактор стабілізації довкілля, на-дійну складову єдиної екологічної системи природоохоронних територій України.

Важко не погодитися з такими правильними і красивими словами. Учасники апаратної наради послухали, як ми дбаємо про природне багатство, примножене руками й талантами багатьох поколінь.

На підприємствах управління працює трохи більше тисячі осіб. Донедавна було набагато більше, однак, за відсутності належного фінансування галузі, робочий день їм запропонували скорочений, а відповідно урізали й зар-плату. Через те чимало досвідчених фахівців, чиїми руками і стараннями підтримувався порядок у лісництвах, розрахувалися. Вимушені були піти з роботи не-оціненні кадри, серед яких не було людей випадкових. Судіть самі.

На чолі лісництва завжди стоїть спеціаліст з лісового господарства, тобто лісничий, який має вищу або середню технічну освіту відповідного профілю і певний досвід роботи в цій сфері. Йому підпорядковані лісники, штатні співробітники лісництва, за якими закріплюються певні ділянки лісу. Посада ця надзвичайно складна і відповідальна. Лісникові видається формене обмундирування і паспорт дорученої йому ділянки лісу. Часто й мисливська зброя. Для того щоб стати лісником, потрібно здобути певну освіту в лісовій школі, в лісовому технікумі або ж на спеці-альних курсах. Лісник стежить за всім, що відбувається на довіреній йому ділянці лісу. Як проводиться рубка дерев, висаджування нових, догляд за лісовими культурами. Крім того, в його обов’язки входять основні заходи щодо запобігання пожеж і боротьба з осередками займання, коли таке трапляється. У підпорядкуванні лісників бригади працівників, зайнятих на певних роботах з утримання складного живого господарства.

Пішли з роботи люди — і ліси опинилися без належного догляду. Що ми вже втратили від цього — допоки ніхто не підраховував. На нашу спільну біду, продовжуємо втрачати національний скарб, який забезпечує нам виживання. Тільки минулого року невисадженими залишилися 4,3 млн сіянців та саджанців, яких навіть не вивезли з державних лісових розсадників, як призначалося. Не було рук, які справилися б з такою масштабною роботою. Колись організовували суботники, під час яких добровольці, у поміч штатним працівникам, садили лісосмуги, розчищали ліски, береги річок... Сьогодні ж стараннями учнів небагатьох сільських шкіл (а традиція проводити озеленення ще, на диво, збереглася на Одещині) такої масштабної роботи не осилити.

Нагальною проблемою нині, йшлося під час апаратної наради, залишається питання збереження полезахисних лісових смуг. За даними головного управління Держгеокадастру в Одеській області, загальна площа таких лісо-смуг складає 49,3 тис. га, з них на землях запасу — 45,9 тис. га. Тобто за суб’єктами господарювання закріплено лише 3,4 тис. га полезахисних лісових смуг, решта — тобто аж 93% — залишилися фактично безгоспними!

Існує реальна загроза виникнення екологічної катастрофи, зниження врожаїв та зменшення економічного потенціалу регіону, оскільки саме ці смуги забезпечували повний цикл вирощування сільськогосподарських культур, найперше — зернових і зернобобових.

Резонним було запитання Максима Степанова до доповідача: чому не підключали до такої вкрай важливої роботи органи місцевого самоврядування, адже ж в інтересах громад зберегти на своїх територі-ях і ліси, і рятівні полезахисні смуги, по яких нині часто прогулюються люди з сокирами, нещадно знищуючи те, що плекалося десятиліттями.

Виправдання знайшлися. У нас, мовляв, є програма «Ліси Одещини», реалізація якої розрахована на 2016—2020 роки, але за цією програмою торік галузь, за словами Володимира Домікана, не отримала з обласного бюджету фінансування. Не надійшли гроші і з державного.

Головний лісничий області звернув увагу й на те, що кожного року непоправної шкоди зеленим насадженням завдають пожежі. Понад 90% з них виникають з вини людини. Найбільше їх, як правило, фіксується у весняно-літній період. У вихідні і святкові дні ліс відвідує величезна кількість людей, що призводить до різкого зростання пожежної небезпеки.

Отак поступово та з різних причин ми й губимо, виявляється, наш природний скарб.

Максим Степанов доручив підготувати пропозиції щодо впорядкування 93% безгосподарних полезахисних лісових смуг і негайно приступити до їх виконання. Тим більше, наголосив, гроші на проведення робіт з відновлення лісового господарства області ми маємо. Йдеться про 40 млн грн із місцевих бюджетів та 24 млн грн з обласного. Треба лише мати, сказав, почуття відповідальності та реальні плани, як освоїти ці гроші.