– Весняний дощ – це справжня благодать. Розкішна смарагдова нива свідчить про те, що наші зусилля не марні. Земля, як живий організм, відчуває ставлення до неї. Тому, аби вона винагородила щедрим врожаєм, її слід любити та удобрювати, – розповідає Володимир Селіванов.

Вже майже двадцять років тому Воло­димир Анатолійович присвятив себе нелегкій фермерській праці. За цей час він встиг і відчути ризики, і зазнати поразок та перемог. Нелегкий шлях почався змолоду, коли доля міцно пов’язала його з батьківщиною. Володимир при­­кипів до рідного села, тож після закінчення академії будівництва і архітектури повернувся молодим спеціалістом до колгоспу. А згодом, коли КСП «Виноградненський» занепало, вирішив розбудовувати нове господарство. Разом з тим успадкував і борги попередника.

Заснування приватного підприємства «Злагода» припало на тридцятирічний ювілей Володимира Анатолійовича. У той час він був наймолодшим керівником агропідприємства і не викликав довіри у керівника району. Проте минув лише рік, і молодий, амбіційний хлібороб змусив колег і керівництво поважати себе.

Праця виявилася нелегкою. Але рік за роком підприємство розвивалося. Тоді він не підозрював, які труднощі чекають попереду. Ні для кого не таємниця, що аграрний бізнес – доволі ризикований. Тож постійна напруга і примхи природи змушували нервувати. І на п’ятнадцятирічний ювілей господарства В. Селіванов опинився на межі життя та смерті. Проте завдяки рідним подолав недугу. Його підтримує надійний тил – дружина Лариса та донька Євгенія. Неоціненну підтримку він відчув від свого заступника і «правої руки» Віталія Сіянка, який допоміг у важкий час, підстрахував керівника на хліборобській ниві. Багато років поспіль Віталій Павлович поруч, і хоча на даний час директор поки ще не в строю, підприємство цьо­го не відчуває. Як розповідає В. Сіянко, нині в обробітку «Злагоди» 800 гектарів землі, з яких 340 га озимих культур, 60 – кукурудзи, 70 – ярого ячменю, а решту засіяно соняшником.

– Без дотримання норм не буде доброго врожаю. Напри­клад, минулого року нам вдалося зібрати 40 центнерів зернових з гектара. Ми працюємо з новітньою технікою: п’ять сучасних тракторів, борони, сівалки. Взагалі, маємо великий автопарк. Лише минулого року придбали два нові трактори, – розповідає Віталій Павлович.

Значну увагу в господарстві приділяють працівникам. Нині у колективі 12 фахівців. Також тут постійно згадують наставника та хлібороба з великої літери, на жаль, нині покійного, Сергія Борзенка. Він, потомствений хлібороб, навчав молодь, був одним із найкращих працівників.

Сьогодні важко розбудовувати підприємство. На жаль, належної підтримки від держави фермери не відчувають. Проте керівники дбають не лише про власний бізнес, але й про розквіт села, переймаються проблемами школи та дитсадка, допомагають в оформленні документів на землю та вчасно розраховуються з землевласниками.

На жаль, такого не можна сказати про агрохолдинги, які в різний спосіб намагаються отримати в обробіток землю. Вони приходять отримувати чистий прибуток, і їм, на жаль, немає діла до місцевих проблем. Нині великі господарства витісняють дрібних фермерів, і якщо такий бізнес переможе тих, хто з любов’ю ставиться до землі, то в перспективі будемо мати осиротілі села.