Під час робочої поїздки до Великомихайлівського району міністр освіти України Лілія Гриневич зустрілася з освітянами Одеської області, аби викласти власну точку зору на реформу освіти і відповісти на запитання педагогів.

Вона поінформувала про намір уряду підвищити на два тарифні розряди виплати освітянам. У світлі прийдешніх реформ учитель, на думку Л. Гриневич, має бути зацікавлений у змінах, має стати тим агентом, що впроваджуватиме нові стандарти у школі.

– Сьогодні не можна просто давати дітям знання з того чи іншого предмета, – вважає Л. Гриневич. – Це вже не ті діти, що були десять чи двадцять років тому. Ми маємо навчити їх критично мислити, показати, як відрізнити правду від кривди, як не відступати перед проблемами життя, не ховатися від них, а вміти розкладати їх на простіші і рухатися вперед.

Тому основна ідея нової української школи – перейти до сучасної школи компетентностей. За цим формулюванням стоїть уміння застосовувати знання у практиці життєвих ситуацій. Потрібно оновити зміст освіти: впровадити програми з фінансової грамотності, громадянської компетентності, безпеки життя, довкілля.

Нові стандарти будуть започатковані з 2018-19-го навчального року для 1-го класу. Тож усі вчителі, що навчатимуть першачків, пройдуть підвищення кваліфікації із засвоєння нових методик викладання.

На світовому економічно­му форумі роботодавців з’ясувалося, що від працівників у 2020 році очікується не тільки знання, а й уміння вести переговори, швидко та якісно приймати рішення, бути креативним, мати критичне мислення, навички взаємодії з людьми, емоційний інтелект, когнітивну гнучкість, – зауважила Лілія Михайлівна. – На жаль, в українських школах цього не навчають, бо на це не спрямований стандарт. Це мусить бути закладене в український стандарт, щоб кожен учитель міг працювати за новими методиками. Стосовно опорних шкіл міністр освіти озвучила власну позицію: початкова школа має бути якнайближче до місця проживання дитини, бо малих дітей возити не можна. А учні старших класів мають здобувати знання в нормально обладнаних навчальних закладах, навіть якщо доведеться підвозити їх на певну відстань. Сьогодні в сільській місцевості понад 30% дітей вчаться у класах, де менше десятьох учнів і один учитель викладає по кілька предметів. У таких умовах здобути якісну освіту неможливо, упевнена Лілія Гриневич. Тому держава вважає за ефективніше фінансувати опорні школи для старшокласників.

Відповідаючи на запитання про брак профільних учителів на селі, Лілія Гриневич висловила сумніви щодо доречності обов’язкового відпрацювання випускниками вищих педагогічних закладів певного терміну за направленням.

– Нам потрібно мотивувати абітурієнта із сільської школи вступити до педагогічного інституту, бо імовірніше, що саме виходець із села повернеться додому на роботу. Міська дитина в село не поїде, – сказала пані міністр. – Вже цього року ми запровадили так званий сільський коефіцієнт: для випускників сільських шкіл додаються бали до результатів ЗНО. До наступної вступної кампанії розробимо ще один коефіцієнт для студентів, які зобов’язуються укласти договір на відпрацювання у селі в разі вступу на бюджет. Такий студент також отримає досить високий домножувальний коефіцієнт до результатів ЗНО.

Лілія Гриневич виявилася також абсолютною супротивницею рейтингування шкіл за результатами ЗНО.

– Часто за високими результатами ЗНО стоїть не тільки і не стільки школа, як спроможність батьків створити особливі умови для розвитку дитини, – вважає вона. – Тому для визначення рейтингу мають бути запроваджені інші показники, як у європейських країнах.

Враженнями про зустріч із освітянами Одещини Лілія Гриневич поділилася у соцмережі «Facebook»: «У поїзді на Київ продовжую перебувати під враженням від поїздки Одеською областю… Це були одні з найбільш надихаючих та продуктивних зустрічей з освітянами за останній час. Протягом декількох місяців я мала змогу говорити з багатьма подібними аудиторіями в містах – обласних центрах по всій Україні, але такої особливої енергетики не бачила. Жвава дискусія, багато гострих питань про реформу, опорні школи, чесна реакція на кожну нову відповідь і люди, що не бояться говорити. Це – безцінно. Коли дивишся у ці обличчя, бачиш запал людей, їхнє бажання змінюватися на краще попри складні умови, в яких вони живуть, розумієш, що вся ця робота вартує сил. Тому ми не здамося без бою. Новій українській школі бути!»