Політичним хітом тижня, що минає, є, звісно ж, процес прийняття Конгресом Сполучених Штатів закону «Про протидію супротивникам США з допомогою санкцій» (H. R. 3364). Перші шпальти газет і випуски новин провідних телекомпаній світу заповнені прогнозами й обговореннями наслідків схвалення цього закону. В Україні нові американські санкції теж новина номер один. Але бувають випадки, коли огляд доводиться починати з іншої, менш важливою і несподіваної новини.

НОВИНА НОМЕР ДВА

Коли у Фейсбуці з’явилося повідомлення народного депутата Ігоря Мосійчука про те, що Міхеіл Саакашвілі указом Президента позбавлений українського громадянства, я, чесно кажучи, не повірив. Але виявилося — правда. Застосування пункту 2 статті 19 закону «Про громадянство» — надання неправдивих даних, вказаних в анкеті, — найпростіший спосіб розправи з політичними конкурентами. У рідкісних випадках здобувач тут уникне помилок або не приховає компромат.

Саакашвілі не уникнув помилок. Компромат в анкеті приховав. При набутті громадянства в 2015 році не повідомив, що в 2014-у рішенням Тбіліського міського суду йому на вимогу прокуратури заочно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і він перебуває під заочним арештом. Чи було про це відомо імміграційній службі України? Без сумнівів. Чи знав про це Президент Петро Порошенко, коли своїм указом надав колишньому президентові Грузії українське громадянство? Майже напевно.

Про звинувачення, висунуті проти Саакашвілі, та його заочний арешт неодноразово повідомляли в українській пресі. Грузія двічі вимагала екстрадиції свого екс-президента. Але Україна відмовляла. Репутацію успішного реформатора і його команди в Адміністрації Президента України хотіли використовувати для демонстрації перетворень під час переговорів із західними союзниками.

Саакашвілі відчув підступ. Але не до кінця. Він відмовився від запропонованого йому декоративного поста віце-прем’єра, але спокусився роллю керівника пілотного проекту реформ в окремо взятій Одеській області. Проект провалився тому, що не був забезпечений законодавчо. Злі язики стверджують, що невдача в АП та Кабміні була спланована заздалегідь, а на відставку Міхеіл Ніколозович був приречений.

Після відставки найрозумнішим було б піти з політики, але Саакашвілі обрав роль радикального українського опозиціонера, скандаліста і борця з корупцією в особі нинішньої української влади. Всієї. Це дуже дратувало і Президента, який почав готуватися до виборів, й українську еліту, зацікавлену в реформах напоказ і в боротьбі з корупцією про людське око.

Роздратування вилилося в указ про позбавлення Саакашвілі українського громадянства, формально заходу законного, але такого, що завдає величезної шкоди, по-перше, державним інтересам України, по-друге, репутації української влади, а по-третє, перспективам обрання Петра Порошенка на другий президентський термін.

На Заході історію з позбавленням громадянства багато хто оцінює як поразку реформаторів, а також як розправу глави держави над політичним противником. В Україні опозиція (всіх видів) отримала підтвердження, що для зосередження влади в своїх руках Президент готовий використовувати будь-які засоби.

Але головне, що позбавлення екс-президента Грузії громадянства посилило позиції основного конкурента Петра Олексійовича на майбутніх виборах — Юлії Тимошенко. Саме їй відійдуть голоси тих виборців, кого під гаслом негайних змін об’єднував Саакашвілі.

НОВИНА НОМЕР ОДИН

Повернемося, втім, до новини про прийняття Конгресом США нового закону про санкції. У цій новині найголовніше те, що законопроект перед схваленням Сенатом уже зазнав змін та поправок. І ці поправки значною мірою позбавляють його гостроти. Поправки переважно зроблені під тиском лобістів Євросоюзу і газових компаній, які співпрацюють з російським «Газпромом».

Протидіяти противникам США з допомогою санкцій спочатку передбачалося безкомпромісно. Не даючи президентові Трампу можливості без згоди з Конгресом пом’якшувати або скасовувати їх. Самі санкції були гранично деталізовані і передбачали жорстку реакцію щодо тих, хто їх порушить. Причому не тільки у США, а й у всьому світі.

У Брюсселі, у Парижі, у Берліні різко відреагували на те, що американський закон запроваджує принцип екстериторіальності і цим порушує міжнародне право. З боку європейців це чисте лицемірство хоча б тому, що в США такий принцип застосовували неодноразово, але Єврокомісія жодного разу не висловлювала щодо цього протесту.

Тепер же уряд Євросоюзу почав погрожувати США заходами у відповідь, включаючи банківські обмеження для роботи американських компаній у Європі. Зважаючи на можливості ЄС, такі погрози не були порожнім звуком. У США вміють рахувати і зважили можливі втрати для бізнесу. В результаті жорсткі обмеження у сфері співробітництва західних компаній з російським «Газпромом» і всім нафтогазовим комплексом Російської Федерації стосуватимуться лише майбутніх комерційних угод.

Вже укладені угоди, в тому числі ті, що німці, французи, австрійці та інші підписали в рамках будівництва «Північного потоку-2», під санкції не підпадуть. «Північний потік-2» добудують, а Україна за скорочення транзиту через свою територію зазнає мільярдних збитків. Зате деякі країни Європи «забезпечать собі енергетичну безпеку», отримуючи відносно дешеве паливо. Й американські компанії в Європі залишаться при своїх інтересах.

Поправки до законопроекту про протидію супротивникам США виводять за межі санкцій також низку західних компаній, де присутність російського капі-талу становить незначну частку. Компанії, які продемонстрували відмову від співпраці з росій-ською агентурою, теж зможуть уникнути санкцій за пропозицією президента США.

Усе назване, однак, не означає, що законопроект став аморфним і втратив заявлену непримиренність. На 184 сторінках майбутнього закону Росії відведено більше половини. І там перераховані заходи, які не тільки не пом’якшують, а різко посилюють санкції проти російських «органів», російських олігархів і російських майстрів пропаганди.

Як подіють санкції, стане відомо тільки на практиці. Але чекати залишилося недовго. Закон H. R. 3364 наступного тижня схвалить Сенат США, а до початку серпня, швидше за все, його підпише президент Дональд Трамп.