Під таким гаслом на Одещині стартувала широкомасштабна інформаційно-просвітницька кампанія, яка об’єднала медиків і громадськість у прагненні донести до найбільшої кількості людей правду про важливість вакцинації, переконати її противників не губити, піддавшись міфам та пліткам, здоров’я і життя своїх дітей.

Проходить кампанія за організаційного та консультативного сприяння спеціалістів департаменту охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації та за підтримки ГО «Національна рада з охорони здоров’я та безпеки» й обласного Центру здоров’я. У робочій групі, яка працюватиме над реалізацією цього проекту, — інфекціоністи, імунологи, педі-атри, сімейні лікарі, які пройшли навчання і є тренерами ЮНІСЕФ з питань імунопрофілактики.

Ми мусимо бити на сполох. Так, цими днями країна з інформації МОЗу дізналася про за-хворювання на правець дівчинки 3,5 року зі Львівщини, яка нині перебуває у вкрай тяжкому стані. Медики роблять усе можливе, щоб урятувати дитину.

Дівчинка не була вакцинована.

Це вже п’ятий (!) випадок правця серед дітей в Україні цього року. Жодна дитина при цьому не була вакцинована.

Правець — це гостре інфек-ційне захворювання, яке вражає нервову систему і проявляється сильними судомами. Від тяжких форм недуги ми втрачаємо кожну другу дитину, якій було діагностовано правець. Убезпечити ж від біди може винятково вакцинація.

МОЗ звернулося до батьків із закликом вакцинувати дітей відповідно до українського календаря планових щеплень та неодмінно наздогнати пропущені дози, якщо малюк не був вакцинований своєчасно. За це не потрібно платити: вакцинація проводиться за кошти держави. Дефіциту вакцин нема.

Чи дослухаються до тих закликів? Чуже горе не таке болюче.

Як зауважила, координатор проекту Ірина Брашко, провідний фахівець профільного департаменту ОДА, кампанія «Вакцинуємося свідомо!» передбачає велику роз’яснювальну роботу з медичними працівниками, батьками і навіть з дітьми, які колись також мають стати свідомими батьками.

Щоб окреслити коло завдань інформаційно-просвітницької кампанії, заявити про це громаді, було організовано засідання «круглого столу», до участі в якому запросили авторитетних медиків, більшість — з європейським досвідом, науковців (на знімку).

Головний позаштатний імунолог департаменту, завідувач центру клінічної імунології обласної дитячої клінічної лікарні, національний тренер ЮНІСЕФ з питань імунопрофілактики Людмила Самойленко нагадала про те, про що багато хто добре пам’ятає.

Щеплення для дітей у нашій країні були обов’язковими, завжди чітко розпланованими. І якщо ні наші батьки, ні ми не захворіли на тяжкі недуги, не пішли з життя, вражені кором, коклюшем чи правцем, то тільки завдяки тому, що були вчасно вакцинованими. Чому ж сьогодні так безпечно ставимося до майбутнього власних дітей, піддаючись дурницям, почутим у громадському транспорті чи вичитаним в інтернеті?

Мабуть, це неправильно, що тепер батькам дозволено робити вибір і часто відмовлятися щеплювати своїх дітей. Результат такої безпечності — зростання захворюваності як дітей, так і серед дорослих, передусім — молодих людей, які навчаються у великих колективах чи проходять службу в армії, не маючи виробленого імунітету до багатьох інфекційних хвороб.

Найбільшу тривогу в цьому році викликає кількість випадків захворювання на кір, який може мати дуже небезпечні ускладнення, іноді навіть з летальними наслідками. Необхідність вакцинації дітей проти кору на Одещині, де показники інфікування цією хворобою чи не найвищі серед областей України, стала однією з причин, через які департамент ініціював кампанію «Вакцинуємося свідомо!».

Мета такої роботи, йшлося на «круглому столі», — глибока поінформованість та позитивне ставлення до вакцинації з боку медичних працівників, формування більшої довіри до них та відповідальності з боку батьків, позбавлення дітей страху перед щепленнями та пояснення малечі їх довготривалої захисної дії.

В Україні, як і в усьому світі, є лише один відсоток тих, кому стан здоров’я не дозволяє робити щеплення. Такі люди надзвичайно вразливі до хвороб, які загрожують їм тяжкими ускладненнями. Вихід один-єдиний: вакцинація членів сім’ї та оточення дитини, тобто формування колективного імунітету, який стає найміцнішим захистом для всіх.

Безпідставними є страхи щодо безпечності та якості вакцин. На їх розробку та випробування дослідники витрачають по 10—15 років, часто навіть більше. Вивчаються не тільки здатність препарату викликати імунну реакцію організму на введення вбитих чи ослаблених збудників захворювання з подальшим виробленням антитіл до них, а й тривалість набутого таким чином імунітету, всі можливі наслідки щеплення.

Як свідчать сучасні наукові дослідження, навіть одночасне введення людині кількох вакцин не може перевантажити імунну систему.

Недовіра, страхи, прийняті за правду міфи про вакцинацію через самонавіювання можуть самі по собі спричиняти негативні симптоми після щеплення — з подальшим поширенням пліток. Тому детальна роз’яснювальна робота в рамках кампанії «Вакцинуємося свідомо!» неодмінно має стати на заваді розповсюдженню безпідставної негативної інформації.

Принагідно подамо кілька тез із поширеної МОЗ агітки з профі-лактики правця, приєднавшись таким чином до важливої інформаційно-просвітницької роботи, про яку заявили наші медики, підтримані міжнародною спільнотою. Прислухаймося до цих слів, будьмо розумними, захищаймося! І побажаймо здоров’я дівчинці, яка нині бореться з тяжкою недугою.

Отож, правець — це гостре інфекційне захворювання, яке вражає нервову систему, викликає судоми скелетних м’язових волокон, що часто призводить до асфіксії.

Причини виникнення цієї небезпечної хвороби — мікроби і бактерії, які найчастіше живуть у ґрунті і разом з його частинками потрапляють всередину організму людини через різні ушкодження шкіри (порізи, подряпини, занози, обмороження, опіки).

Звичайне оброблення рани антисептичними засобами (перекис водню, йод, зеленка тощо) знешкодити спори правця не може. Його збудник дуже стійкий: у зовнішньому середовищі спори зберігаються роками, а коли потрапляють у сприятливі умови — проростають і з них знов утворюються правцеві палички, які швидко розмножуються.

Інкубаційний період правця може складати від кількох днів до місяця. За клінічним перебігом виділяють чотири форми: блискавичну, гостру, підгостру і хронічну. Правець починається із слабкості, дратівливості, головного болю, посмикування м’язів у ділянці рани. Потім виникає тягучий біль у шиї, потилиці, спині, поперековій ділянці. Іноді може з’явитися біль у животі і напруження м’язів перед-ньої черевної стінки. Виникає відчуття страху, порушується сон. Згодом тонічні судоми охоплюють всі м’язи тулуба, хворий вигинається дугою, опираючись на п’яти і потилицю. Притомність при правці зберігається. Якщо негайно не розпочати лікування, врятувати життя не вдасться.

Природна сприйнятливість людей до збудника досить висока. Це підтверджують наукові дослідження, завдяки яким медицина прийшла до невтішного висновку: у тих, хто хворів на правець, імунітет до захворювання не формується, оскільки навіть дуже незначна доза токсину здатна викликати повторне захворювання.

Варто не забувати: якщо ви вакциновані від правця, — за-хворіти можете, але не втратите життя.

Найефективніший метод попередження правця — активна імунізація. Профілактичні щеплення проводяться з раннього дитячого віку. Перше — у 2-мі-сячному віці, друге — в 4 місяці, третє — у 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація. Потім ще — у 6 та 16 років. Надалі кожні 10 років необхідно повторно проводити ревакцинацію, щоб підтримувати стійкий імунітет до небезпечної хвороби. У разі поранення можна почуватися в безпеці тільки за умови, що після останнього щеплення минуло не більше п’яти років. Якщо ж пройшло більше, то потрібна екстрена профілактика правця.

Неспецифічна профілактика включає заходи, покликані знизити ймовірність зараження, а саме — уникати пошкоджень шкіри і травм у побуті та на виробництві. Особливо мусять бути обачними люди, які працюють на землі, біля худоби, дачники. Правець також можна попередити, якщо уважно ставитися до гігієни свого тіла, стежити за чистотою білизни, особливо натільної.

Ось вам, дорослим людям, і привід проконсультуватися зі своїм сімейним лікарем, запитавши у нього і про правець також.