Російсько-терористичні бандформування продовжують грубо порушувати домовленості про перемир’я. У збройних провокаціях супротивник застосовує міномети різних калібрів і стрілецьку зброю, а також інше заборонене Мінськими угодами озброєння.

Незмінною залишається тенденція до активізації дій незаконних збройних формувань у темну пору доби. Окупанти продовжують обстрілювати опорні пункти і домівки мирних мешканців.

На Приморському напрямку під ворожим вогнем із гранатометів і стрілецької зброї опинилися наші укріплення в районі Водяного, Красногорівки, Павлополя, Мар’їнки й Талаківки. Демонструючи підступність і цинічність, під прикриттям ночі ворог використовує запалювальні боєприпаси різних калібрів, обстрілює дерева і посох­лу рослинність на полях. А коли здіймається пожежа, ховаючись за її димом, починає гатити по українських позиціях.

Використовуючи тактику «спаленої землі», російські найманці намагаються знищити інфраструктуру населених пунктів, урожай, забруднити та отруїти джерела питної води на підконтрольній Україні території.

Згідно з міжнародним правом, тактика «спаленої землі» вважається за воєнний злочин.

Бойовики відкривають вогонь переважно вночі чи не з усього, що мають.

…Коли розпочався обстріл, воїн із позивним «Краз» чергував на посту. Каже, що міни розривалися за кілька десятків метрів від нього.

– Мені тридцять, я смерті не боюся. Та дай нам бог усім жити. Принаймні, я подивлюся своєму синові сміливо в очі і скажу, що його батько захищав Батьківщину, – каже «Краз».

Поки тривав мінометний обстріл, ворожі диверсійні групи намагалися просунутися вперед.

– Вони промацують. Якщо ми не відкриємо вогонь, то завтра вони будуть тут, – розповідає командир підрозділу Ігор.

Активність бойовиків поблизу наших позицій українські воїни пов’язують із ротацією на боці ворога. За даними розвідки, на позиції до найближчих окупованих населених пунктів зайшли кадрові російські військові.

– Місцеві так не воюють. Той, хто стояв все життя з киркою, лопатою, так воювати не буде, – запевняє Ігор.

Українські воїни кажуть, що терористи знаходяться на своїх позиціях з потужними російськими підрозділами й разом регулярно влаштовують різні провокації, постійно обстрілюють позиції Збройних сил України.

…Звідси до окупованої території лише півтора-два кілометри. Це суцільний степ, у якому обкопалися українські воїни. Лінія фронту тут настільки довга, що пішки її не обійти. На бойовій машині піхоти наші хлопці постійно намагаються патрулювати периметр, нагадуючи про себе супротивнику, аби він знав і чув, що тут йому в разі атаки дадуть гідну відсіч.

Ми пересуваємося до найближчої посадки. За останні дві ночі вона вигоріла вщент. Гасити пожежі українські воїни не можуть, адже тим самим вони викажуть своє місце розташування ворогові.

Враження від перебування в цьому пеклі неможливо переказати. Тут досі все догорає. Очі пече, під ногами – попіл, навіть у взутті відчувається жар.

– Супротивник використовує 122- та 82-міліметрові міномети, СПГ, особливо не розбираючи, чим стріляти, – розповідає один із моїх співрозмовників – військовий фельд­шер за позивним «Зуб».

За рік перебування на передовій він врятував не одне життя. Його героїчні вчинки пам’ятають бойові товариші. Чоловік зізнається, що головною мрією для нього залишається мир в Україні. А ще він має надію на те, що всі його побратими повернуться додому вцілілими та здоровими.