Сьогодні в Україні стартує кінофестиваль DOCU/ХІТ — марафон кращих документальних кінострічок, який охопить сім великих культурних центрів України: Дніпро, Київ, Львів, Суми, Харків, Херсон і, звісно ж, Одесу.

У програмі — вісім фільмів-історій, знятих через призму сучасної реальності від Балкан до Іловайська, від київської квартири відомої української актриси до центрального залу в Пхеньяні. Глядачі зможуть побачити роботи майстрів сучасної документалістики, номінанти на Оскар, переможці «ОМКФ-2017» та призери найбільших фестивалів. (Фільми демонструватимуться мовами оригіналу з українськими та/або англійськими субтитрами).

Отож, на одеській афіші кіноподії:

«Зелений театр» (Парк ім Т.Г. Шевченка):

14 вересня, 20.00 — «Головна роль» та «Завтра свято»,

15 вересня, 18.00 — «Війна химер»,

17 вересня, 18.00 — «Dixie Land»;

ТРЦ «City Center» (проспект Маршала Жукова, 2, кінотеатр «Планета кіно»):

14—20 вересня — «Dixie Land» та «Ленінопад»,

21—27 вересня — «Нове життя Ґоґіти»,

28 вересня — 4 жовтня — «Війна химер»,

5—11 жовтня — «Без назви»,

12—18 жовтня — «Головна роль» та «Завтра свято»,

19—25 жовтня — «День звільнення»;

ТРЦ «City Center Котовський» (вул. Давида Ойстраха, 32, кінотеатр «Планета кіно»):

14—20 вересня — «Dixie Land» та «Ленінопад»,

21—27 вересня — «Нове життя Ґоґіти»,

28 вересня — 4 жовтня — «Війна химер»,

5—11 жовтня — «Без назви»,

12—18 жовтня — «Головна роль» та «Завтра свято»,

19—25 жовтня — «День звільнення».

Слід зауважити, що стрічка «Головна роль», яка й відкриватиме фестиваль в Одесі, удостоєна національної премії «Золота дзиґа» та призу за кращий документальний фільм на «ОМКФ-2017»). У ній — відверта розмова режисера (Сергія Буковського) з його мамою, кіноактрисою Ніною Антоновою, якій нині 80. «Сотні ролей у кіно — великих і маленьких. Це особиста історія. Про чесне й сумне життя. Про жертовність і свободу. Справжня акторська слава прийшла до неі лише раз у житті. Це була головна роль у першому радянському кольоровому багатосерійному телефільмі «Варчина земля». Відтоді минуло 45 років…» — зазначається в анотації до стрічки.

Ще одна робота того ж таки Сергія Буковського — «Завтра свято» — вже належить до класики українського документального кіно. Ця кінострічка, створена на початку 1987-го, майже рік не виходила на екрани. Уже була «оголошена» «перебудова», але партійна бюрократична машина не могла змиритися з втратою своєї «керівної ролі». Звичайно ж, ідеологи з ЦК розуміли авторську метафору: птахофабрика є абсолютно точним відображенням стилю й способу життя радянського суспільства. Втім, отримавши головну нагороду фестивалю «Молодість» тоді ж, у 1987-у, фільм, попри ідеологічне табу на Батьківщині, почав подорож світовими кінофорумами і став класикою українського документального кінематографу.

Стрічка «Війна химер» Анастасії і Марії Старожицких — це переосмислення особистого досвіду режисера Анастасії і бійця-добровольця з позивним «Лавр». Це несамовита подорож від ілюзій в саме серце війни, художня історія на документальному матеріалі: «Він був добровольцем на фронті, вона приїхала туди одразу після битви, — оповідається в анотації. — Він потрапив в Іловайський котел і втратив своїх найближчих побратимів-солдатів. Проїжджаючи зруйнованими містами, вона намагається зрозуміти суть війни і любові. Під час війни вони прямо говорять одне одному про свої почуття, вириваючись із котла. Це історія їхньої подорожі до лінії фронту та спроби спільного життя опісля всього...».

«Dixie Land» — нова робота Романа Бондарчука (номінанта на премію «Оскар» від України з фільмом «Українські шерифи»), визнана найкращим українським фільмом «ОМКФ-2017». Це світла подорож з дитинства в дорослий світ.

Стрічка «Ленінопад» Світлани Шимко (спеці-альна нагорода Docudays UA-2017) — іронічна і дуже смілива документальна історія про прощання з радянською епохою в Україні. «Під час спіритичного сеансу з духом Леніна ми дізнаємося про наше минуле, теперішнє та майбутнє. Фільм показує розквіт та занепад ідолів, а також фантастичне потойбічне життя привидів історії», — так анонсують картину (фрагмент якої бачите на фото) організатори фесту.

Детальніше — на сайті http://docuhit.org.